Експерт про ініціативу розпуску Конституційного суду

Розвиток подій в Україні викликає стурбованість, бо погіршується. Варто зауважити, що сьогодні у багатьох країнах спостерігається помітна тенденція до загострення конфлікту між політичною та судовою гілками влади, за якого перша бере контроль над другою. Згадайте Туреччину, Угорщину, Польщу, недавнім часом – США. У Росії це сталося ще раніше, ніж в цих країнах.
Відверто кажучи, приклад України – не єдиний, коли деякі судді Конституційного суду виявляються відкритими до неналежного стороннього впливу і не є повністю незалежними. Проте навіть тоді, коли існує повна незалежність конституційних суддів, існує ризик що вони перетворяться на самореферентних, нікому не підзвітних юристократів. Але кричуща, популістська і безсоромна політизація суду ніколи не може бути відповіддю на це.
Незалежність судової системи має бути зміцнена, а не послаблена. Процедури призначення суддів Конституційного суду також можуть бути посилені і, можливо, не віддані повністю у руки політичного процесу. Інакше подібні удари неминучі при зміні режимів, коли судді занадто тісно пов’язані зі старим політичним класом, як це є у випадку з Україною. Варто з більшою увагою ставитися до того, кого саме призначається на цю посаду. Можна забезпечити надійніші гарантії незалежності суддів. Наприклад, довший термін перебування на посаді. Встановлення мінімального віку для того, щоб стати суддею Конституційного суду, і довшого терміну перебування в офісі посилить гарантію незалежності, оскільки судді з великою ймовірністю підуть на пенсію по завершенню свого мандату. Тож метою має бути більше, а не менше незалежності для судової влади, більше, а не менше верховенства права, при цьому треба думати довгостроковими термінами.
Газпром не проводить в Європі антисланцеві кампанії

Карл ШЛІТЕР, депутат Європейського парламенту від Швеції
Карл ШЛІТЕР (Carl Schlyter), депутат Європейського Парламенту від Швеції, Група «Зелені» \ Європейський вільний альянс», автор Резолюції Європейського Парламенту щодо екологічних наслідків видобутку сланцевого газу.
Україна, криза: чому програють всі?

Семуель Чарап старший політолог RAND Corporation
За три роки з моменту початку кризи в Україні загинуло більш ніж 10000 людей і це продовжує виснажувати ресурси всіх країн. В результаті всі програють і в цьому конфлікті кожен великий актор грає гірше, ніж це було раніше і вирішення видається невловимим як ніколи. Це не повинно бути так.
Через дії в Україні Росія повністю втратила довіру до себе

Урсула фон дер Ляєн
Наскільки насправді великі навчання? Точний розмір відомо лише Москві та Мінську. Сусіди та багато партнерів в НАТО припускають, що фактична кількість сил, задіяних на російській та білоруській стороні, перевищує офіційно зареєстровану кількість 12,700 військових.