Чого чекати від Голови Місії спостерігачів ПА РЄ за виборами в Україні?

Виборча кампанія до Верховної Ради України поступово виходить на фінішну пряму. Основні учасники політичного процесу, які вкладають великі кошти у передвиборчу кампанію, зацікавлені у двох речах: а) потрапити до нового складу українського Парламенту та б) зробити це таким чином, або міжнародна спільнота не поставила під сумнів легітимність майбутнього законодавчого органу України.

На забезпечення цих двох стратегічних цілей сьогодні зосереджені основні політичні ресурси правлячої Партії регіонів, а також низки старих та нових опозиційних партій, зокрема «Свободи» Олега Тягнибока, «Удару» Віталя КЛИЧКА, «Україна, вперед» Наталії КОРОЛЕВСЬКОЇ, «Радикальної партії» Олега Ляшка.

Загальна оцінка міжнародної діяльності згаданих політичних партій дає експертам групи глобальної розвідки Geostrategy підстави говорити про те, що практично жодна з них не проводить активної зовнішньополітичної діяльності, не вибудовує систему міжнародних контактів, не позиціонує себе як сила, здатна бути відповідальним гравцем для міжнародних партерів України. Єдиним виключенням до останнього часу була «Радикальна партія», яка протягом тривалого періоду робила спроби вибудувати більш-менш зрозумілу систему зовнішньополітичних пріоритетів. Однак і вона зрештою замкнулася у переважно внутрішньополітичному популізмі, який притаманний більшості українських партій.

На цьому фоні найбільш міцний міжнародний блок має об’єднана опозиція, до складу якої входять колишні дипломати (два Міністра закордонних справ України Борис Тарасюк та Арсеній Яценюк), а також колишній Віце-прем’єр-міністр України з питань європейської інтеграції Григорій Немиря, якого ще на початку його політичної кар’єри підтримував Борис Тарасюк.

Ці люди мають розгалужену мережу особистих міжнародних контактів в Європі та США, яка, тим не менше, поступово починає себе вичерпувати. Відстороненість цих політичних діячів від реальної влади протягом останніх років дається взнаки, тому вони у своїй сьогоднішній опозиційній діяльності використовують переважно одні й ті самі контакти.

Якщо для згаданих вище «молодих» опозиційних партій найбільш актуальними є питання проходження до Верховної Ради, то об’єднаній опозиції важливим є факт не лише проходження, а масштабної перемоги у парламентських виборах. У разі відсутності для об’єднаної опозиції – з об’єктивних або суб’єктивних причин – «фактору масштабності», Т.Тарасюк, Г.Немиря та А.Яценюк можуть включити механізм міжнародної дискредитації результатів виборів до Верховної Ради, переслідуючи тим самим єдину мету – зробити новий склад Парламенту нелегітимним в очах міжнародної спільноти.

Найбільша зацікавленість в позитивній оцінці міжнародними спостерігачами парламентських виборів в Україні існує у правлячої Партії регіонів, яка зберігає найбільші шанси сформувати у новій Верховній Раді парламентську більшість.

Саме з цієї причини Партія регіонів уважно слідкуватиме за підготовчою роботою усіх міжнародних місій спостерігачів, особливо спостережною місією від Парламентської Асамблеї Ради Європи.
 

PERSONAL POLITICAL FILE

Андреас Гросс: хто він і що від нього чекати?

Місію спостерігачів за виборами до Верховної Ради України у жовтні 2012 року очолить Андреас Гросс - Голова групи соціалістів ПА РЄ, член парламентської делегації Швейцарії в ПА РЄ.

Андреас Гросс народився 21 серпня 1952 року в Японії, має громадянство Швейцарії. Вивчав історії в університеті Цюріха, а також політичні науки в Лозансьому університеті. Довгий час займався викладацькою та науковою діяльності, під час якої сформувався як впевнений у своїх силах публічний оратор, наділений здібністю завойовувати великі аудиторії.

Паралельно з науковою та викладацькою кар’єрами у 1980-ті роки А.Гросс стає членом низки громадських рухів, зокрема виступав за «Швейцарію без збройних сил», пізніше став співзасновником Eurotopia - руху за ухвалення Європейської Конституції.

Така активна громадська діяльність дозволила Андреасу Гроссу у 1991 році перемогти на виборах до Парламенту Швейцарії. Через чотири роки, з 1995 року А.Гросс розпочинає свою політичну кар’єру в Парламентській Асамблеї Ради Європи. До кола його інтересів у різні часи входили такі питання як захист мігрантів, зокрема їх соціальних та культурних прав, роль Європи у процесах на Близькому Сході та Північній Африці, особливо після подій «Арабської весни» 2011 року.

Але особливий інтерес у А.Гросса завжди викликали вибори в країна-членах Ради Європи. В якійсь час він зрозумів, що політичну кар’єру в Парламентській Асамблеї можна зробити лише перебуваючи у місіях спостерігачів. У період з 1995 року А.Гросс брав участь у спостереженні за виборами в Україні, Росії, Албанії, Румунії, Азербайджані, Македонії, а також інших країнах-членах РЄ. Експерти групи глобальної розвідки Geostrategy схильні вважати, що саме активність А.Гросса на моніторинговому напрямку дозволила йому з 2008 року бути головою політичної групи соціалістів ПА РЄ, а також обіймати посаду Віце-голови Асамблеї.

Висока активність А.Гросса в ПА РЄ підтверджується у розширеній доповіді неурядової організації «European Stability Initiative» на тему «Ікорна дипломатія: як Азербайджан змушує мовчати Раду Європи». У цьому дослідженні мітиться багато важливих фактів щодо того, що А.Гросс будував і продовжує будувати свою політичну кар’єру в ПА РЄ виключно на участі у моніторингових місіях.

Цікаво, що політичні інтереси А.Гросса також прослідковуються в регіонах, значно віддалених від географічних кордонів Європи. Зокрема, з наближених до Державного департаменту США джерел відомо про те, що Швейцарія займала активну позицію у політичних процесах у Венесуелі, критикуючи режим Уго Чавеса за проведення антидемократичного курсу, зокрема щодо внесення змін до конституції Венесуели, спрямованих на посилення президентської влади у цій країні.

Групі Geostrategy також відомо про те, що Швейцарія практично повністю підтримувала політку США щодо Венесуели, поділяючи занепокоєння Вашингтону щодо методів правління У.Чавеса. У цьому зв’язку важливо відзначити активну участь А.Гросса у роботі міжнародних конференцій на тему прав виборців та їх участі у виборчому процесі, які проходили у Венесуелі.

Не менш активною була діяльність А.Гросса під час проведення у березні 2012 року президентських виборів в Росії. Нарощуючи свою політичну вагу, А.Гросс у коментарях до перебігу передвиборчої кампанії в Росії концентрував свою увагу переважно на проблемних моментах. При цьому важливо зазначити, що він ніколи не переходив межу у відносинах з владою, що дозволяло йому постійно перебувати у полі уваги і, одночасно, не псувати відносини із владою.

Приблизно така ж лінія поведінки прослідковується і щодо України. Зокрема, у січні 2012 року А.Гросс підтримав при ухваленні резолюції ПА РЄ щодо України як негативні, так і позитивні для української влади поправки, закладаючи тим самим неконфліктне підґрунтя для участі у спостереженні за виборами до Верховної Ради України у жовтні 2012 року.

Таким чином у групи глобальної розвідки Geostrategy є підстави вважати, що участь А.Гросса у спостереженні за виборами до Верховної Ради України буде, швидше за все, носитиме хоча й критичний, проте доволі збалансований характер, оскільки у плани цього політика поки що не входить припинення кар’єри в рамках ПА РЄ. Критика місії спостерігачів від ПА РЄ буде, але, швидше за все, у разі проведення більш-менш демократичних виборів вона носитиме рекомендаційних характер.