Російсько-грузинський конфлікт. Що далі?

1. Наскільки актуальною в світовому суспільстві є тема невизнаних республік?

У ХХІ столітті тема невизнаних республік досі залишається актуальною, і як свідчить історія - стає дедалі гострішою. Лише за найскромнішими підрахунками кількість невизнаних державних утворень становить більше 12. Слід відмітити, що питання невизнаних республік стосується не лише слаборозвинених країн. На жаль, сепаратистські тенденції прослідковуються від Придністров’я до Сомалі. Можна із цілковитою упевненістю стверджувати, що ця проблема носить глобальний характер і є серйозною загрозою міжнародному миру та безпеці. Група вважає, що зацікавлені світові гравці час від часу вдаються для штучного створення невизнаних територій з тим, або посилити власний вплив у регіонах, в яких в тій чи іншій мірі присутні їх політичні, економічні або ж військово-безпекові інтереси.
Через невизнані утворення легше впливати на регіональні процеси, в цьому немає жодного сумніву.

2. Яким чином потрібно діяти владам невизнаних республік, щоб незалежність цих країн позитивно сприймалась у світі?

Дуже цікаве і актуальне питання. Вся його складність криється у відсутності єдиного правового механізму утворення та проголошення нових держав. На нашу думку, ключову роль у розв’язанні даної проблеми повинна відігравати Організація Об’єднаних Націй, однак тут держави наштовхуються на міжнародно-правову колізію. Статутом ООН затверджено принцип права народів і націй на самовизначення, згідно якого створення незалежної суверенної держави вільно визначається народом. З іншої сторони даному принципу протистоїть інший – принцип недоторканості державного суверенітету та невтручання у внутрішні справи держави. Фактично – це замкнене коло. Владу новоспеченої невизнаної держави, скоріше за все, чекають довгі дипломатичні торги та пошуки впливових союзників на міжнародній арені. Для позитивного сприйняття проголошення незалежності владам невизнаних республік у першу чергу можна порадити ні в якому разі не вдаватися до силового вирішення конфлікту. Світовою спільнотою прояви агресії будуть сприйматися, як терористичні дії. Друга обов’язкова вимога – це легітимність влади. Повинні бути проведені чесні, демократичні та прозорі вибори із залученням якомога більшої кількості міжнародних спостерігачів. Це саме ті наріжні принципи, якими повинна керуватися влада новоутворених невизнаних республік.

3. Чи можливе повторення конфлікту на Кавказі, наприклад, в Придністров'ї?

Скоріше за все, що грузинський сценарій у Придністров’ї не повториться. Ситуація у Придністров’ї пройшла свої піки напруги і на даний час перебуває у латентній фазі, у якій вона, судячи із зовнішньополітичних курсів Тирасполя, Кишиневу і Москви, знаходитиметься ще тривалий час. Навіть цьогорічне головування України в ОБСЄ, яке визнало одним із ключових пріоритетів саме врегулювання заморожених конфліктів, не вдається зіштовхнути проблему Придністров’я з мертвої точки.
Сусідство Молдови із Європейським Союзом являється ще однією гарантією того, що силового варіанту розв’язання конфлікту в Придністров’ї не передбачається. Важко зараз уявити військові баталії «під боком» у Старої Європи. Очевидно, що цей статус-кво, у тій чи іншій мірі, вигідний для кожної із сторін конфлікту.

4. На думку аналітиків групи Geostrategy, чи можливе приєднання Південної Осетії до Росії?

Юридично, така подія ймовірна у довгостроковій перспективі, однак фактично Південна Осетія вже знаходиться під контролем Російської Федерації. Про це свідчить і той факт, що Південна Осетія проводить демаркацію кордону з Грузією, на кордоні з РФ робіт по відновленню кордону не спостерігається. Приєднання Південної Осетії повинно виглядати як добровільний та осмислений акт осетинського народу. Форсувати цей процес Росія не стане, так як тоді Грузинсько-Російська війна виглядатиме як загарбницька, з метою розширення території. Як ми вже спостерігаємо, конфлікт на Кавказі поступово вступив у фазу дипломатичного протистояння. Цим, ймовірно, все й обмежиться. На думку аналітиків Geostrategy, грузинська сторона вже безповоротно програла боротьбу за Південну Осетію, а тому нового сплеску військового конфлікту між сторонами не прогнозується.

5. Яким чином на таке рішення може відреагувати Грузія?

Як уже було сказано, Грузії залишається лише закидати Росію гнівними нотами. Розв’язувати нову заздалегідь програшну для себе війну грузинська сторона не стане. Грузія розуміє те, що хоч якось перехилити шальку терезів на свій бік можна буде тоді, коли влада у Південній Осетії буде в руках ставленика Тбілісі. Це добре розуміє і Росія. От ми й чітко вималювали поле майбутньої битви – вибори та боротьба за владу в середині самої Осетії. Успіхи у цій боротьбі кожної із сторін будуть свої корективи у сценарій розвитку ситуації.

Михайло Загоровський, молодший аналітик групи
глобальної розвідки Geostrategy