В 2014 році США посилять вплив на оборонну політику Євросоюзу

According to the sources of the Geostrategy, in 2014, the United States may become an associate member of the Force for Europe and the Atlantic Alliance (EUROCORPS). This unprecedented event suggests that Europe still can not make a "separation from the United States" and to begin apart from Noth Atlantic Treaty Organization (NATO) the formation of its own military forces, thereby increasing their own military and political weight.

 За інформацією джерел групи глобальної розвідки Geostrategy, у 2014 році Сполучені Штати Америки можуть стати асоційованим членом у Збройних силах для Європи та Північноатлантичного союзу, або Єврокорпусі (EUROCORPS: A Force for Europe and the Atlantic Alliance). Ця безпрецедентна подія говорить про те, що Європі поки що не вдається здійснити «відрив від США» та увійти у русло формування незалежних від північноатлантичного Альянсу (НАТО) збройних сил, посиливши тим самим власну військово-політичну вагу.

Такі невдачі пов’язуються, перш за все, із процесами, викликаними триваючою фінансово-економічною кризою, що призводить до відтермінування питання створення Європою власних збройних сили швидкого реагування, які нарівні з Північноатлантичним Альянсом змогли б виконувати оперативні завдання військово-безпекового характеру.

Потуги Брюсселю по створенню власних ефективних збройних сил швидкого реагування поки що залишаються непомітними. Однак робота у цьому напрямку варта уваги.

Єврокорпус було створено у 1992 році зі ініціативи президента Франції Франсуа МІТТЕРАНА та канцлера Німеччини Гельмута КОЛЯ, які зробили спробу втілити у життя ідею про створення спільної оборонної системи Європи.

Згодом до Франції та Німеччини приєдналися Іспанія, Бельгія та Люксембург, які вважаються п’ятьма титульними держава-засновницями Єврокорпусу. З 1993 року Єврокорпус перебуває під оперативним командуванням НАТО. Його штаб-квартира знаходиться у Франції, сили Єврокорпусу нараховують близько 65 тисяч чоловік. Посаду головнокомандуючого займає кандидат від однієї з титульних країн протягом двох років за принципом ротації. Сьогодні це – бельгійський генерал Гій Бухсеншмідт.

Єврокорпус функціонує за принципом «п’ять титульних держав плюс n-на кількість країн-учасниць операції». Такий принцип швидкого розгортання дозволяє забезпечувати гнучкість і оперативність дії сил Єврокорпусу. У мирний час під оперативним командування штаба Єврокорпусу перебувають багатонаціональний батальйон управління і забезпечення, бригада тилового забезпечення, яка дислокується на території воєнного містечка, розташованого у Страсбурзі. Крім того, Єврокорпус має у своєму розпорядженні французько-німецьку мотопіхотну бригаду, підрозділи якої розташовані на території ФРН і Франції. Сили Єврокорпусу можуть бути залучені для проведення різноманітних операцій: ліквідації наслідків стихійних лих, надання гуманітарної допомоги, евакуації, підтриманню безпеки у зонах незначних конфліктів та у «гарячих» точках під егідою ООН чи ОБСЄ.

Прямо не протиставляючи себе НАТО, Єврокорпус, тим не менше, продовжує проштовхувати ідею формування мобільних збройних сил виключно на європейській платформі. Це, за задумами європейських стратегів, дозволять країнам Євросоюзу проводити політику у сфері безпеки без стороннього втручання у цей процес Сполучених Штатів, поступово посилюючи тим самим вплив Європи на світові процеси. Основними двигунами по створенню власних європейських збройних сил, без надмірного втручання Вашингтону, завжди були дві країни Євросоюзу – Німеччина і Франція.

Аналітики групи глобальної розвідки Geostrategy вважають, що процес створення європейських збройних сил міг би рухатися набагато швидше, якби не фінансово-економічна криза, яка змушує країни Європи серйозно заощаджувати на виділенні військових асигнувань. Користуючись такою ситуацією, Вашингтон у 2014 році використає фінансову слабкість Брюсселю для того, щоб підім’яти під себе творіння Франсуа МІТТЕРАНА та Гельмута КОЛЯ. Такий крок вкаже Європі на те, що вона залишається неготовою до власної великої гри. А європейці усвідомлять, що реальної альтернативи трансатлантичній співпраці у військово-безпековій сфері поки що не існує.

Хто на черзі в Єврокорпус?

За оперативною інформацією, отриманою аналітиками групи глобальної розвідки Geostrategy, у стаді завершення знаходяться переговори про отриманню в 2014 році США та Румунією асоційованого членства в Єврокорпусі. Йдуть переговори важко, у першу чергу – через технічні причини. Однак на цьому фоні Вашингтон демонструє бажання взяти активну участь у формуванні Євросоюзом власної оборонної політики.

З Румунією усе легше, оскільки вона є одночасно членом Європейського Союзу і НАТО. Очікується, що слідом за Бухарестом у 2016 році Польща, яка є асоційованим членом цієї організації, також набуде статусу титульної держави. Наразі, крім Польщі, серед асоційованих членів Єврокорпусу значаться Австрія, Італія, Греція і Туреччина.

Очікується, що в грудні 2013 року під час саміту Європейського Союзу питання європейської безпеки будуть одними з ключових на порядку денному. Поки що не зовсім зрозуміло, які функції будуть у майбутньому виконувати спільні збройні сили Європи, однак питання про нову оборонну концепцію об’єднаної Європи в рамках грудневого саміту 2013 року обов’язково обговорять. Адже зростання престижу Єврокорпусу та спроби надати йому дієвість у мирний час можуть стати свого роду сигналом про розуміння країнами Євросоюзу ролі незалежної військової політики, яка не пов’язується зі стратегією блоку НАТО.

А що робити Україні?

Для України, яка у 2010 році відмовилася від намірів набути повноправного членства в Організації Північноатлантичного договору, ідея про початок співпраці з Єврокорпусом може виявитися цікавою і вчасною. Розвиток відносин України з Росією стає все складнішим. Повна відмова Києва від співпраці з НАТО не зробила Кремль більш конструктивним та податливим у переговорах по газу, що, вочевидь, розчарувало близьке оточення Віктора ЯНУКОВИЧА.

Разом з тим, збереження курсу офіційного Києва на Європейський Союз дозволяє українському керівництву маневрувати, по черзі підвищуючи градус напруги або в Москві, або у Брюсселі (в залежності від того, хто є менш налаштованим на конструктивний діалог з Банковою). Звичайно, так не може продовжуватися вічно.

Але, на думку аналітиків групи Geostrategy, Києву було б варто розіграти в черговий раз «безпекову карту». Що мається на увазі?

Треба організувати витік в українські ЗМІ інформації про те, що Україна має намір приєднатися до Єврокорпусу. Зокрема, оприлюднити список підрозділів збройних сил України, які можуть бути включені до складу елітних європейських військ. Це зробити буде доволі легко, оскільки в 2008 році Генеральний штаб Збройних сил України вже готував відповідні пропозиції на замовлення Адміністрації Президента України Віктора ЮЩЕНКА. Їх варто лише оновити і вкинути в інформаційний простір.

В результаті цього ставки України в грі з Росією будуть підвищені. Відповідно, торгівля з важливих для української сторони питань може піти трохи легше, ніж зараз. В умовах відсутності великого набору політичних інструментів варто використовувати те, що є під рукою.