Мінські переговори і теорія примирення: новий етап війни проти України

Перша зустріч контактної групи з мирного врегулювання ситуації на сході України у 2016 році, яка відбулась 13 січня, сенсацій не принесла. Однак, попри заяви щодо запровадження режиму тиші, проти України вже розпочалась чергова спецоперація. Власне, на самій зустрічі тристоронньої контактної групи в Мінську все відбувалось за напрацьованою схемою. Сторони традиційно домовились про черговий режим повної тиші. На який бойовики традиційно начхали. Домовились про обмін полоненими – йдеться про звільнення більше ніж 50 осіб з обох сторін, у першу чергу, поранених, важкохворих та жінок.

Окрім того українська сторона у черговий раз нагадала, що її позиція лишається незмінною у питанні виборів – вони на окупованих територіях повинні пройти за українськими законами, стандартам ОБСЄ та за участю українських партій та ЗМІ.

Окремо Президент України поговорив по телефону з канцлером Німеччини Ангелою Меркель і президентом Франції Франсуа Олландом про те, як мінські угоди виконуються і нагадав їм про неприпустимість порушення режиму припинення вогню російськими бойовиками і недопуску спостерігачів ОБСЄ на об'єкти на окупованій території.

Все як завжди. А от той інформаційний фон, як супроводжував цю робочу зустріч був набагато цікавішим.

Між "зрадою" і "перемогою"

Зустрічі у Мінську передували одразу дві події, які українці сприйняли із властивою нам полярністю: або вкрай негативно, або вкрай позитивно. Перша – візит до Києва нового представника Росії у Тристоронній контактній групі Бориса Гризлова. Його приїзд та подальші новини про його незаплановану зустріч із Президентом України сприймали або з коментарями "шістки до слабких на поклон не приїздять", або як початок сепаратних переговорів глави Української держави з російським керівництвом із відповідними криками "Зрада!". Озвучені думки про те, що все відбувається в межах стандартних дипломатичних процедур, більшістю ігнорувалися.

Вже після того, як переговори у Мінську були завершені, стало відомо, що Гризлов приїжджав, аби запропонувати кремлівський варіант завершення війни на Донбасі, але Україна не погодилася на ці умови. На своїй першій у 2016 році прес-конференціїПорошенко також визнав, що зустрічався з усіма представниками Тристоронньої контактної групи, в тому числі із російським представником Борисом Гризловим.

Я наголошую, що я буду зустрічатися будь з ким, щоб повернути українських героїв, Савченко, Сенцова, українських заручників з окупованих територій і РФ, забезпечити режим повної тиші, що припинити обстріли українських позицій,
– заявив він.

Очікуваної зради не відбулось. Перемоги, правда, поки що також.

Доктор політичних наук, модератор аналітичної групи "Geostrategy" Сергій Даниленко:

Це кейс про примирення був запущений із тих центрів, які напрацьовують інформаційні складові гібридної війни. Зараз ми очікуємо тотальне поширення різнопланових інформацій на цю тему. Від міфів зі спільної дорадянської та радянської історії до різних подій і проектів, які будуть говорити про те, що все це було непорозуміння і треба шукати шляхи до примирення.

Несподіваний приїзд Гризлова в Україну — це теж був пробний шар, запущений Росією, аби перевірити реакцію суспільства. Високий чиновник, який пам’ятає ще Леоніда Даниловича Кучму, прилетів в Київ. Не сильно приховуючись, але і не сильно демонстративно.

Ефективності від мінських переговорів ми на разі не бачимо, на Донбасі результатів не спостерігається. Тому з боку Росії починається оцей новий інформаційний проект. Більше того, наші колеги з експертної ради Міністерства інформаційної політики висловлювалися, що цей контент буде з’являтися і в українських медіа. Тому українцям потрібно вчитися критично сприймати всю інформацію, яку вони отримують і підвищувати свою медіа-грамотність.