На чию сторону стане Україна у торговельній війні з Китаєм?

Червень 2020 року став місяцем, багатим на дискусії про відносини із Китаєм двох глобальних гравців – США і Європейського Союзу. Аналітики групи Geostrategy проаналізували результати міжнародних зустрічей / самітів, на яких звучала китайська тема і дійшли висновку, що світ опинився на порозі початку глобальної торговельної війни із цією країною. Залишається великим питання, яку сторону у глобальному протистоянні займе Україна. Проте вже на цьому етапі зрозуміло, що Києву залишитися нейтральним буде надзвичайно складно.

США тиснуть на ЄС в питанні Китаю

Все почалося з того, що 15 червня 2020 року пройшло засідання Ради міністрів закордонних держав-членів ЄС за участю Державного секретаря США Майка ПОМПЕО. Одним із найбільш чутливих питань на порядку денному засідання став Китай. Вашингтон використав його для того, щоб у жорсткій формі заявити своїм європейським партнерам про неприпустимість толерування дій Піднебесної, яка веде нечесну торгівлю зі своїми міжнародними партнерами. А також закликав до скоординованих дій Вашингтон – Брюссель у відновленні справедливих паритетів у торговельних відносинах з Пекіном. Це важливо було зробити саме 15 червня, оскільки 22 червня було заплановано проведення щорічного Саміту ЄС – Китай. Держсекретар Помпео прагнув донести до ЄСівський партнерів чіткий сигнал про те, що у діалозі з Пекіном дві столиці – Брюссель і Вашингтон – мають розмовляти одним голосом і спиратися на схожі стратегічні підходи.

У коментарях офіційних осіб Держдепу, озвучених 17 червня за результатами проведення засідання міністрів закордонних справ Євросоюзу, прозвучали такі фрази як

«критично важливим є збереження трансатлантичної єдності, у тому числі у відносинах з Китаєм»

«ЄС і США є стратегічними партнерами, які мають спільні цінності та однакові політичні системи».

За кілька днів після засідання ради міністрів закордонних справ ЄС, Високий представник Євросоюзу із зовнішньої та безпекової політики Жозеп БОРРЕЛЬ розкрив ще одну важливу деталь розмови з ПОМПЕО: глава ЄСівської дипломатії запропонував американцям запустити трансатлантичний діалог ЄС – США з питань Китаю. Цього ж дня ЄС ввів «антисубсидійні» тарифи на скловолоконну продукцію двох дочірніх компаній китайської корпорації «China National Building Materials Group Corp», розташованих у китайсько-єгипетській Суецькій зоні торговельно-економічної співпраці, які отримували державну підтримку КНР та «витісняли» європейських виробників з ринку Євросоюзу. Китай розкритикував це рішення як таке, що не відповідає політиці СОТ.

Не варто забувати про те, що з початком пандемії COVID-19 китайці здійснювали кібератаки на інфраструктуру держав-членів ЄС (у квітні атакували сайти медичних закладів Чехії) та активно проводили дезінформаціні акції проти Євросоюзу, підриваючи тим самим засадничі підвалили існування Євросоюзу. Такі дії не залишися непоміченими в інституціях ЄС.

Що було на Саміті ЄС – Китай?

На такому вибухонебезпечному геополітичному тлі сторони підійшли до Саміту, який став першим офіційним контактом керівництва КНР та найвищих посадовців ЄС з моменту початку їх роботи 1 грудня 2019 року та проходив під знаком 45-річчя встановлення дипломатичних відносин між Піднебесною та найпотужнішим об’єднанням країн Європи.

Сторони домовились просувати переговори щодо Двосторонньої інвестиційної угоди на виконання домовленостей їхнього минулорічного саміту, яка покликана забезпечити їм рівні умови ведення бізнесу та усунути несиметричність доступу до ринків, а також виявили готовність найближчими тижнями підписати двосторонню Угоду про географічні позначення.

Лідери КНР та ЄС обговорили питання кліматичних змін, при цьому Пекіну було запропоновано вжити заходів зі скорочення викидів у стислі терміни та якнайскоріше встановити мету – досягти межі «кліматичного нейтралітету». Брюссель вказав на те, що розвиток нових цифрових технологій має відбуватися за умов дотримання принципу поваги до основоположних прав людини та захисту даних. Відбулося обговорення також питань кібербезпеки та дезінформації, у ході якого сторони обмінялися протилежними оцінками. ЄС закликав КНР взяти на себе більшу відповідальність у вирішенні глобальних проблем у рамках наявних систем, побудованих на нормах міжнародного права, просуванні міжнародного миру та безпеки, дотриманні міжнародних стандартів при сприянні сталому розвитку, особливо в Африці.

Судячи з публікацій у світових ЗМІ, Китай під час Саміту демонстрував м’якший конформістський підхід, який полягав у запевненні продовжувати відкриття своєї економіки та створення орієнтованого на світовий бізнес середовища з надійною правовою базою для компаній з усіх країн. Водночас, Пекін висловив сподівання, що і сторона ЄС збереже відкритими свої торговий та інвестиційний ринки.

На цьому тлі примітною стала незвично жорстка риторика ЄС. Коментуючи результати Саміту, було підкреслено, що сторони не поділяють спільних цінностей, мають різні політичні системи та підходи до багатосторонньої політики. Зазначалося, що ЄС продовжуватиме неухильно захищати свої інтереси та спільні європейські цінності під час розвитку діалогу з Китаєм. Керівництво ЄС підкреслило, що відносини з Китаєм обов’язково мають враховувати принцип взаємності.

На цьому критичні зауваження на адресу Китаю не закінчилася. За повідомлення брюссельських ЗМІ, Президент Європейської Комісії Урсула фон дер Ляєн під час Саміту чітко вказала китайським співрозмовникам на неприпустимість здійснення кібератак на критичну інфраструктуру ЄС та держав-членів. Були піддані критиці дії Китаю по відношенню до Гонг-Конгу (введення нового закону про національну безпеку в Гонконгу), що не відповідає міжнародним зобов'язанням Китаю. Також Брюссель привернув увагу до погіршення ситуації із правами людини в Китаї, включно із правозахисниками. Було наведено конкретні приклади: ганебне продовження утримання одного громадянина Швеції Gui Minhai та двох громадян Канади - Michael Kovrig та Michael Spavor.

Follow-up від Вашингтону

Буквально за кілька днів після Саміту, Держсекретар США Майк Помпео закликав країни Європи більш серйозно ставитися до своєї безпеки, зокрема до погроз з боку Китаю і Росії. Про це він заявив на організованому Німецьким фондом Маршалла (GMF) веб-заході «Брюссельський форум».

За словами Помпео, в той час як США розглядають політику влади Росії як «серйозну загрозу», низка європейських країн ставиться до Москви з меншою настороженістю. Прикладом цього він назвав те, що військові витрати Німеччини становлять менше 2 відсотків. На думку США, Європа повинна збільшити рівень власної відповідальності за свою оборону. Держсекретар також дав зрозуміти, що будівництво за участю Німеччини трубопроводу «Північний потік-2», на думку Вашингтону, збільшує залежність ФРН і всього ЄС від Росії.

«Значна частина енергії Німеччини буде тепер пов’язана з Росією настільки глибоким і фундаментальним чином, що у Володимира Путіна, який, ймовірно, залишиться при владі протягом досить довгого часу, буде можливість, реальна можливість, завдати істотної шкоди Німеччині, якщо він вирішить це зробити», – зазначив Помпео.

На думку Вашингтону, Пекін збільшує свій політичний, економічний і військовий вплив у всьому світі, підриваючи існуючий світопорядок, західні демократичні інститути, поширюючи авторитаризм і корупцію.

Що робити Україні?

Дехто в Китаї вважає, що США не зможуть зробити з ЄС свого союзника у протидії КНР, як це було зроблено по відношенню до СРСР у часи холодної війни. Аналогічно Китай не зможе розірвати тісні стосунки між США та ЄС, створивши «об’єднаний анти-американський фронт».

Невже ситуація надовго може зависнути в геополітичній невизначеності? Аналітики Geostrategy так не вважають. У той час, як конфронтація КНР-США зростає, Китай намагатиметься шукати спільні точки дотику з країнами ЄС, не приховуючи розбіжностей, не створюючи собі ворогів з тих, хто не зміг стати йому другом. Керуючись такою матрицею у ході своїх дипломатичних обмінів, взаємини КНР з іншими країнами світу будуть завжди позитивними та контрольованими, а конкретно з ЄС – оптимістичними та багатообіцяючими.

Такий розвиток подій нестиме прямі виклики для зовнішньої політики України.

З одного боку, Україна має стратегічні відносини з Євросоюзом, в її Конституції закріплений пріоритет – набуття повноправного членства в ЄС. Майже 42% українського експорту потрапляє на ринок Євросоюзу, на його долю припадає найбільша кількість інвестицій в український ринок, українські громадяни за три роки безвізу здійснили більше 50 мільйонів перетинів кордони в рамках Шенгену.

З іншого, Сполучені Штати, які не можуть похвалитися таким рівнем інтеграції з Україною, забезпечують дієвість безпекового фактору у контексті ситуації в тимчасово окупованому Криму та на окремих територіях Донбасу та надають найбільшу військову допомогу.

Якщо Брюссель і Вашингтон не домовляться щодо політики по відношенню до Китаю, перед Києвом вкотре постане тяжких геополітичний вибір. Ставши на бік Вашингтону, Україна ймовірно зіпсує відносини з Китаєм і Євросоюзом. Ставши на бік Євросоюзу, Україна збереже крихкий баланс у відносинах з Пекіном і Брюсселем, однак ризикує втратити при цьому важливу безпекову підтримку США.

Єдиним «позитивним сценарієм» для України стане той, в якому ЄС і США збережуть трансатлантичну єдність і виступлять єдиним фронтом проти Китаю.