Експерт про ініціативу розпуску Конституційного суду

Розвиток подій в Україні викликає стурбованість, бо погіршується. Варто зауважити, що сьогодні у багатьох країнах спостерігається помітна тенденція до загострення конфлікту між політичною та судовою гілками влади, за якого перша бере контроль над другою. Згадайте Туреччину, Угорщину, Польщу, недавнім часом – США. У Росії це сталося ще раніше, ніж в цих країнах.

Відверто кажучи, приклад України – не єдиний, коли деякі судді Конституційного суду виявляються відкритими до неналежного стороннього впливу і не є повністю незалежними. Проте навіть тоді, коли існує повна незалежність конституційних суддів, існує ризик що вони перетворяться на самореферентних, нікому не підзвітних юристократів. Але кричуща, популістська і безсоромна політизація суду ніколи не може бути відповіддю на це.

Незалежність судової системи має бути зміцнена, а не послаблена. Процедури призначення суддів Конституційного суду також можуть бути посилені і, можливо, не віддані повністю у руки політичного процесу. Інакше подібні удари неминучі при зміні режимів, коли судді занадто тісно пов’язані зі старим політичним класом, як це є у випадку з Україною. Варто з більшою увагою ставитися до того, кого саме призначається на цю посаду. Можна забезпечити надійніші гарантії незалежності суддів. Наприклад, довший термін перебування на посаді. Встановлення мінімального віку для того, щоб стати суддею Конституційного суду, і довшого терміну перебування в офісі посилить гарантію незалежності, оскільки судді з великою ймовірністю підуть на пенсію по завершенню свого мандату. Тож метою має бути більше, а не менше незалежності для судової влади, більше, а не менше верховенства права, при цьому треба думати довгостроковими термінами.