Віктор Янукович: не треба повторювати помилок

Події останнього дня листопада 2013 року привели більш-менш прогнозоване комфортне президентство Віктора ЯНУКОВИЧА до непередбачуваного майбутнього. Зараз ніхто в Україні напевно не може сказати про те, що буде завтра. Зрозуміло одне: так як було до того, вже більше не буде.

Застосувавши силу проти беззахисних українських громадян, влада поставила себе поза законом. Тому апелювати до закону вона більше не має права. Так само як і шукати підтримку у Заходу, з яким вона зіпсувала стосунки і тому може опинитися у повній ізоляції. І ще, до речі, невідомо, який тиск буде для президента України та його оточення болючішим – російський чи єєсівсько-американський. Навряд чи хтось такі розрахунки здійснював. А дарма.

Але зараз хотілося б нагати про те, яким насправді потужним може бути стихійний людський бунт. Ніколи не треба забувати уроки новітньої історії. Тому що їх можна повторити…

Грудень 1989 року в Румунії

Ніколає і Єлєна Чаушеску – румунський лідер та його дружина – після безсоромного знущання з власного народу, що призвело до масових громадських заворушень, намагалася сховатися в лісі, але з настанням темряви повернулися в місто Бухарест. 22 грудня о 17:50 Чаушеску затримала поліція, яка зрештою доставила їх у казарми військового гарнізону Тирговіште.

Тим часом у Бухаресті тривали сутички між прихильниками і противниками революції, які переросли у повноцінні військові дії із застосуванням техніки. Секурітате, армія, сили самооборони - в цій мішанині, коли часто було незрозуміло, хто за кого і хто віддає накази, було чимало жертв.

Загалом під час революції загинуло 1104 людини (з них 162 під час протестів проти влади Чаушеску 16-22 грудня і 942 - у наступних сутичках).
Офційна кількість поранених - 3352 (під час протестів - 1107, під час сутичкок після втечі Чаушеску - 2245).

Сформований з другорядних лідерів Компартії Фронт національного порятунку очолив Йон Ілієску - колишній соратник Чаушеску, який втрапив в опалу в 1970-их. Армія на чолі з Віктором Станчулєску стала на сторону ФНП.

24 грудня Ілієску підписав указ про створення Надзвичайного військового трибуналу. В нього увійшли двоє воєнних суддів, два полковники і три "народних судді" званням поменше.

25 грудня цей трибунал провів у Тирговіште судове засідання, де за годину засудив диктатора і його дружину до смерті.

А це – вже 2011 рік, події «Арабської весни», коли лівійський народ просто розірвав свого незмінного та авторитарного лідера.

Муаммар КАДДАФІ у перші хвилини після смерті.

Чи Києву треба такого продовження?