Україна має чим захищатися

Труднощі, які сьогодні переживає Україна, носять не лише відверто негативний характер. По-перше, в Україні народилося потужне громадянське суспільство, яке може і повинно стати основним двигуном у проведенні в країні довгоочікуваних реформ. По-друге, в Україні різко зросла самосвідомість громадян, які нарешті почали розуміти себе як велику європейську націю, що відроджується після століть забуття. По-третє, в Україні розпочався важливий процес формування національних збройних сил, що життєво необхідно, маючи такого сусіда, як Росія. Більше двох тисяч кілометрів спільного російсько-українського кордону мають бути надійно захищені, а спеціальні служби України повинні працювати на її національну безпеку.

І по-четверте, Україна отримала шанс під тиском негативних обставин нарешті перейти до системного та довготривалого вирішення проблеми енергетичної залежності від Російської Федерації. Близько 70% усього російського газу, який постачається на європейський ринок, йде через українську територію. Якщо б Київ захотів, він би міг легко створити велику проблему для російської компанії Газпром, припинивши експорт російського газу. Однак це був би абсолютно неправильний та непродуктивний крок.

Що ж треба робити, аби зменшити газову залежність від Росії? Ось кілька простих, але справді дієвих порад:

• серйозно зайнятися впровадженням енергозберігаючих технологій в усі сфери суспільного життя;
• не зупиняти процес розробки та видобутку сланцевого газу; на щастя, Україна залишила під своїм контролем великі частини Східних регіонів країни, де знаходяться потенційно великі обсяги сланцевого газу;
• серйозно зайнятися питанням будівництва терміналу по отриманню зрідженого газу (LNG);
• і надалі розвивати маршрути реверсних поставок природного газу із Європейських країн;
• наполягати на тому, щоб на українсько-російському кордоні країн-члени ЄС, які купують російський газ, здійснювали вимір обсягів закупівлі газу; такий крок дозволить назавжди закрити питання про нібито крадіжки Україною російського газу;
• розпочати консультації по підготовці до підписання у 2019 році нового газового контракту з Росією.

Також цілком очевидно, що внутрішні ціни на електроенергію, теплу воду та усе, що пов’язано із енергетичним сектором, доведеться приводити у відповідність до ринкових норм. Від цього нікуди не дітися. Але, у той же час, рівень послуг для населення також має суттєво зрости. Люди повинні розуміти, за що вони починають платити більше.

Мушу сказати, що Україна вже має певні позитивні результати на шляху зменшення енергозалежності від Росії. Якщо у 2004 році Україна купувала у Росії близько 80 млрд. кубічних метрів газу, то у цьому році обсяги можуть складати більше 25 млрд. кубічних метрів.

Прогрес очевидний. Але на цьому не можна зупинятися.