Як зміняться відносини США – ЄС після приходу Трампа?

Початок діяльності новообраного президента США Дональда ТРАМПА змушує керівництво Європейського Союзу замислюватись над тим, в якому руслі будуть розвиватися в найближчому майбутньому відносини по лінії Вашингтон – Брюссель. Усвідомлюючи неможливість прогнозу траєкторії взаємодії двох глобальних центрів сили, сьогодні зрозуміло єдине – співпраця союзників зазнає суттєвих змін. Що це може означати для України, яка визначила пріоритетом свого розвитку інтеграцію з ЄС?

Трансатлантичний діалог по лінії Європейський Союз – США продовжує носити невизначений характер, що цілком зрозуміло, враховуючи ту кількість політичних оцінок, які було надано Трампом під час президентських перегонів. Особливе нерозуміння у європейців викликав євро скептицизм кандидата в президенти, який заявив буквально наступне: інші країни ЄС, слідуючи прикладу Великобританії після проведення Brexit, рано чи пізно так самі залишать лави Євросоюзу. Трамп вважає, що ЄС належить Німеччині, і тому британці вчинили вірно, проголосувавши за вихід із ЄС. А ремарка нового президента США про те, що його довіра до канцлера Німеччини Ангели Меркель – стійкого союзника України у боротьбі із російською агресією – може зникнути дуже швидко, взагалі шокувала европейських політиків. 

Європі доводиться чи не вперше за останні десятиліття чути подібні речі з вуст президента США.

Причому трапляється це в історичний період, коли Європейський континент зазнає військової агресії з боку Росії.

Офіційний Брюссель обмежується закликами про потребу консолідації та зусиль з метою набуття ЄС самодостатності і подається під гаслами захисту ліберальних цінностей, демократії та захисту прав людини. Така реакція поки не принесла бажаних результатів, однак, судячи з усього, панічні настрої істеблішменту ЄС від часу обрання Д.Трампа зазнали певних змін – на заміну паніці приходить усвідомлення необхідності продовжувати рухатися шляхом, яким ЄС рухався останні двадцять років.

Натомість, аналітики групи Geostrategy переконані у тому, що питання про принципи та основу відносин нової адміністрації США з європейськими інституціями залишається відкритим. Поки що не зрозуміло, які пріоритети обернуть для себе офіційні Вашингтон та Брюссель, наскільки Трамп налаштований на імплементацію передвиборчих обіцянок, чи не заявить він про продовження дистанціювання США від загальноєвропейських справ, і чи не переведе відносини із Брюсселем на відносини із ключовими столицями країн-членів ЄС – Берліном чи Парижем.

На цьому фоні більш-менш зрозумілим є те, що переговорний процес про укладення Угоди про торгівлю та трансатлантичне інвестиційне партнерство буде призупинено. До речі, така пауза може відповідати тактичним інтересам двох партнерів: Трамп виконує обіцянку для виборців, а Європа задовольняю свій євроатлантичний скептицизм і не дратує зайвий раз німців і французів, які обиратимуть в 2017 році своє нове керівництво. Атмосфера євроспектицизму, яка значною мірою підживлюється такими негативними факторами, як міграційна криза та зростання терористичних загроз, може призвести до того, що на президентських та парламентських виборах німці або французи проголосують за тих політиків, які віддають перевагу національним протекціоністським заходам і при цьому жертвують такою цінністю, як будівництво та зміцнення загальноєвропейського дому.

На думку аналітиків групи Geostrategy, іншим неприємним моментом у відносинах між США і Євросоюзом стане тест на виконання американським президентом передвиборчих обіцянок боротися з напливом нелегальних іммігрантів. Закриття американських кордонів для біженців з Близького Сходу автоматично збільшить ці потоки в напрямку ЄС, який і так потерпає від міграційних хвиль.

Не виключено, що Трамп також закриватиме очі на ініціативи Франції (у разі обрання Ле Пен) на наміри французів провести свій Frexit.

А це погано, оскільки принесе додаткову напругу всередині ЄС, яка за нинішніх умов може призвести до фрагментації цього міждержавного об’єднання. І наостанок – невідомо, чи слідом за відносинами ЄС – США не затріщить по швах НАТО, внаслідок чого в регіоні Європи виникне небезпечний «вакуум безпеки». За нинішніх умов нікому не варто пояснювати наслідки такої кризи, які можуть поставити світ на межу повномасштабного конфлікту за участю Росії.   

Отже, ширшого погляду на процеси достатньо, аби стверджувати, що відхід Трампа від європейських та євроатлантичних процесів призведе до хаосу в Європі. Це рівно те, чого прагне російський президент Володимир Путін. Сьогодні усі розуміють, що якщо Євросоюз під політичним тиском США змінить свою позицію щодо російської агресії проти України, це додатково розколе ЄС: протягом останніх років такі держави як, наприклад, Італія, Угорщина або Іспанія, активно виступають за зняття антиросійських санкцій. У свою чергу, такий розкол дасть Росії сигнал про те, що США готові нанести на геополітичну карту континенту нові розподільчі лінії.

Але все ж таки тест на міцність може народити нових нових лідерів в ЄС і економічна сила Німеччини разом з патріотичними настроями країн Східної та Північної Європи допоможуть утримати союз і сформувати новий центр впливу в Європі.

Загалом дії Росії на міжнародній арені протягом останніх трьох років вказують на  нестримне бажання помститися Заходу за розпад колишнього Радянського Союзу. Мовляв, «ви розвалили нас невійськовим шляхом, ми готові відплатити тим самим».