«Алмаз-Антей» обвалив плани РФ на оскарження санкцій

Росія ще відчує резонанс від рішення Суду ЄС, який фактично визнав, що РФ, як держава, причетна до збройного конфлікту на Сході України.

Що насправді означає рішення Суду ЄС у справі «Алмаз-Антей», який визнав, що Росія таки причетна до війни на Сході України? Це стратегічна перемога над російським лобі, яке усіма можливими способами намагається вигородити таких російських гігантів, як «Алмаз-Антей»? Чи тактичний хід ЄС, спрямований на формування чіткого посилу Москві: не час розхитувати базові принципі та цінності Євросоюзу, який, попри усе, намагається називати речі своїми іменами?

Нагадаємо, 25 січня 2016 року дев’ята палата Загального суду ЄС схвалила рішення за позовом Акціонерного Товариства «Концерн ПКО «Алмаз-Антей» від 19 травня 2015 року щодо неправомірності застосування обмежувальних заходів Європейського Союзу проти російської компанії у відповідності до Рішення Ради ЄС 2015/432 від 13 березня 2015 року.

Російське військове підприємство, подавши 2015 року позов до Суду ЄС, зробило спробу довести факт відсутності доказів постачання продукції АТ «Концерн ПКО «Алмаз-Антей» на територію України. Наміри російського концерну були зрозумілі: потрапивши під санкції, компанія вирішила зіграти на суперечностях, які існували всередині ЄС щодо доцільності/недоцільності введення антиросійських санкцій після тимчасової окупації Криму та початку війни на Донбасі. Вочевидь, у Москві мали сподівання, що у разі перемоги слідами «Алмаз-Антею» підуть також і інші російські компанії, які потрапили під санкції Євросоюзу.

Але Суд ЄС врахував кілька принципових моментів, зруйнувавши плани російської сторони.

По-перше, європейська сторона визнала, що мова йде про військове підприємство, які розробляє та виробляє системи протиповітряної оборони та протиракетні системи — комплекси С-300, С-400 та С-500, а також сумновідомі БУК М-1, які постачаються для потреб Збройних сил Російської Федерації.

По-друге, підставою для застосування санкцій проти державної компанії Росії Суд ЄС визначив факт державної власності підприємства. Якщо держава повністю контролює виробництво зброї — то вона й несе усю відповідальність за його використання проти іншої суверенної держави.

По-третє, Суд прийняв до уваги постачання російською владою важкого озброєння сепаратистським угрупованням на Сході України, що, у свою чергу, сприяє дестабілізації ситуації та продовженню війни. Фактично було визнано, що використання такого виду озброєнь сепаратистами, зокрема проти повітряних суден (до уваги була взята трагедія з літаком МН-17 Малайзійських авіаліній), сприяє процесу дестабілізації в Україні.

Враховуючи перелічені фактори, Суд визнав, що обмежувальні заходи Євросоюзу були правомірно запроваджені у вигляді замороження активів фізичних та юридичних осіб, які своїми діями підривають або загрожують територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України. Європейські судді під час підготовки рішення не вважали за необхідне окремо доводити факт використання під час агресії проти України продукції АТ «Концерн ПКО «Алмаз-Антей». Вочевидь до уваги було взято численні документи Європейського Союзу та Резолюцію Європейського Союзу і Ради Європи, в якій чітко і недвозначно була визнана російська військова агресія проти України.

Незважаючи на колосальні зусилля російської компанії, довести факт відсутності доказів постачання продукції АТ «Концерн ПКО «Алмаз-Антей» на територію України, Суд ЄС окремо відзначив, що причиною запровадження обмежувальних заходів стали не факти прямої причетності підприємства до дій з дестабілізації ситуації в Україні або постачання озброєння для потреб сепаратистів, а його державна належність і та обставина, що воно виробляє важке озброєння для потреб Росії. Оскільки вже третій рік поспіль увесь світ говорить про постачання Росією сепаратистським угрупованням озброєння, зокрема важкого, то це свідчить про матеріальну підтримку дій Росії з підриву територіальної цілісності, суверенітету та незалежності України.

Рішення Суду ЄС є важливим для України з тієї точки зору, що під час усе гучніших заяв Заходу про необхідність зняття санкцій з Росії Суд ЄС чітко вказує на те, що рішення про обмежувальні заходи було правильне і з політичної точки зору, і з юридичної.

Після цього рішення інші російські компанії із санкційного списку тричі подумають перед тим, як подавати аналогічні позови. Або ж взагалі відмовляться від подібних намірів. Тобто можна вважати, що для Росії шлях боротьби із санкціями судовими методами виявився повністю бесперспективним. А отже їй доведеться негайно шукати інші шляхи послаблення санкцій.

Володимир Денисюк,
аналітик групи Geostrategy (для QHA)