Росія «зливає» Вірменію: що це означає для України

03 Nov, 2020 | |
AZ_AR conflict

31 жовтня 2020 року міністерство закордонних справ Росії дало відповідь на звернення прем’єр-міністра Вірменії Ніколи ПАШИНЯНА, який попросив розпочати консультації для визначення обсягів допомоги, які може надати Росія для забезпечення безпеки Вірменії. Відповідь стала холодним душем для офіційного Єревана: російська сторона не допоможе Вірменії у вирішення конфлікту навколо Нагорного Карабаху.

За оцінками аналітиків групи Geostrategy, озвучена відомством Лаврова позиція ставить крапку у спробах Єревану заручитися підтримкою Москви під час вирішення довготривалого Нагорно-Карабаського конфлікту. Москва не прийде на допомогу Вірменії, яку сьогодні потребує ця країна під час активної військової фази конфлікту з Азербайджаном. У Лаврова на звернення Пашиняна відповіли, що Росія готова надати усю необхідну допомогу Вірменії лише у випадку, якщо військові дії з території Нагорного Карабаху будуть перенесені на території Вірменії.

Перший президент Вірменії Левон ТЕР-ПЕТРОСЯН: «Вы не понимаете, что он сказал? Если вы и этого не понимаете, то горе нам! Путин со всей искренностью и благопристойностью всего лишь сказал: обязан и готов обеспечить полноценную безопасность Армении, но поймите, наконец, я не могу вместо вас решить вопрос Карабаха».

Як виявилося, Вірменії немає звідки чекати підтримки в питаннях, пов’язаних із Нагірним Карабахом. Президент Туреччини Таїп ЕРДОГАН настільки ретельно підготувався до початку ескалації в Нагорному Карабасі, підтримавши у цьому протистоянні свого союзника – Азербайджан, що нейтралізував Іран, який би міг виступити активним гравцем у цьому протистоянні. Ризик отримати протести за участю 20 мільйонів азербайджанських турків, які проживають на території Ірану, стримують офіційний Тегеран від втручання у конфлікт.

Ірану, Росії та Туреччини

На фото: лідери Ірану, Росії та Туреччини

Не допомогло Пашиняну також розміщення у 1995 році на території Вірменії російської військової бази в Гюмрі, яке стало можливим після підписання у серпні 1992 року Договору про правовий статус російських збройних сил на території Вірменії. Бойовим завдання для бази в Гюмрі – розміщується мотострілецька бригада, тактично-ракетні комплекти, реактивні системи залпового вогню та засоби протиповітряної оборони – визначено захист південних кордонів Росії у взаємодії з Вірменією. База продовжує виконувати свої функції, хоча до військових дій у районі Нагорного Карабаху не залучається. Після відповіді МЗС Росії вже і не буде цього робити.

Євросоюз теж не допоможе Пашиняну

Втрата Вірменією своїх позицій в Нагорному Карабасі змусила офіційний Єреван до пошуку будь-яких можливих міжнародних союзників.

22 жовтня президент Вірменії Армен САРКІСЯН відвідав із візитом Брюссель, де провід термінову зустріч із Високим представником ЄС з питань зовнішньої та без пекової політики Жозепом БОРРЕЛЄМ. Вірменська сторона, вочевидь, не мала особливих сподівань на те, що ЄС надасть таку підтримку, яка б зупинила наступ азербайджанських військ в Карабаху. Так насправді і трапилося. Вірменському президенту нагадали у Брюсселі про необхідність пошуку політико-дипломатичних шляхів вирішення конфлікту навколо Карабаху, а також закликали до припинення військових дій.

Усі гравці, включно із зовнішніми, повинні відмовитись від будь-яких дій, які можуть призвести до продовження бойових дій – зазначили в Євросоюзі.

Це приблизно те ж саме, що протягом шести років військових дій на Донбасі доводиться чути Україні від її міжнародних партнерів. Важливо зазначити, що з початку окупації Криму та війни на Донбасі, делегація Вірменії жодного разу не підтримала Україну на майданчиках ключових міжнародних організацій – в ООН, Раді Європи, в ОБСЄ. Застосовуючи принцип взаємності, офіційному Єревану навряд чи варто розраховувати на підтримку Києва у питаннях Нагорного Карабаху.

Висновки 

Відмова Росії у допомозі Вірменії дає аналітикам Geostrategy підстави для твердження про те, що Росія все більше демонструє ослабленість від криз як всередині самої країни, так і на її кордонах. На прикладі Вірменії проявляється цікава тенденція у зовнішній політиці Росії: території, які прагнуть інтеграції до Росії без її надмірної допомоги – можуть інтегруватися, натомість партнери, які потребують підтримки Росії в кризових ситуаціях, більше на неї не можуть розраховувати:

  1. Росія готується до інтеграції Донбасу, це стає зрозуміло після того, як 31 жовтня у Москві відбувся з’їзд політичної партії «Родіна», партнерами якої став «Союз добровольців Донбасу». На цій зустрічі так звані представники Донбасу заявили про те, що хочуть брати участь у виборах до державної думи Росії у вересні 2021 року, і наголосили, що Росія втрачає надію на переговори з Україною по Донбасу. За цю інтеграцію вже було заплачено Росією, яка спричинила конфлікт на українському Донбасі, внаслідок якої були окуповані окремі території Луганської і Донецької областей. Оплата була здійснена у 2014-2015 роках, коли Росія вела військові дії проти України. На сьогодні лише готується політичне рішення про можливе входження ОРДЛО до складу РФ.
  2. Росія залишає Вірменію сам на сам у конфлікті з Азербайджаном. Її ресурси поступово вичерпуються, вона не готова підтримувати війну Вірменії з Азербайджаном. Так само як Росія дистанціюється від ситуації в Білорусі, залишаючи Лукашенку лише політичну риторику.

Отже, сьогодні Росія ставить в режим «очікування» питання, пов’язані із активною мілітаристською зовнішньою політикою. Небагатьом союзникам Росії не варто розраховувати на її активну підтримку.

ЦЕ МОЖЕ ВАС ЗАЦІКАВИТИ

Франція готова до переговорів з Путіним

Жан-Марк Эро
Жан-Марк Эро
Міністр закордонних справ Франції

Франція готова до переговорів з В.Путіним, однак жодного політичного рішення за участю Б.Асада не буде. Наразі необхідним є відновлення переговорів для забезпечення політичного переходу на основі резолюції 2254 Ради Безпеки ООН.

Експерт про ініціативу розпуску Конституційного суду

Франческо Палермо
Франческо Палермо
Професор порівняльного конституційного права університету Верони

Розвиток подій в Україні викликає стурбованість, бо погіршується. Варто зауважити, що сьогодні у багатьох країнах спостерігається помітна тенденція до загострення конфлікту між політичною та судовою гілками влади, за якого перша бере контроль над другою.

Розмови про надання Україні зброї не повинні припинятися

Стівен Сестанович (Stephen Sestanovich)
Стівен Сестанович (Stephen Sestanovich), старший аналітик Ради зовнішніх зносин, США

В якому б форматі не проводилися дебати про те, чи треба Сполученим Штатам Америки надавати летальну зброю Україні для зупинення російської військової агресії на Сході країни, сам факт таких розмов вже позитивно впливає на дипломатичні шляхи вирішення конфлікту.