Низька ціна на нафту: хто програє, хто виграє?

Ціни на нафту продовжують затяжне падіння. Кілька міжнародних факторів впливають на цей процес: а) Китай як один із найбільший глобальних споживачів енергоресурсів входить в економічну рецесію, б) Іран після відміни санкцій готується до виходу на світовий нафтовий ринок, в) США зняли 40-річну заборону на експрт власної нафти, г) Саудівська Аравія і країни ОПЕК не дійшли згоди щодо зменшення обсягів видобутку нафти з метою зупинки падіння цін. Відносно тепла зима додатково впилває на траєкторію падіння світових цін. Хто виграє і хто програє від таких процесів?

Простір колишнього СРСР

Росія, Казахстан і Азербайджан найбільше за інших страждають від падіння світових цін на нафту. Для прикладу, дохідна частина російського бюджету практично на половину складається із доходів, отриманих від продажу енергоносіїв. В бюджет 2016 року Росія заклала ціну на нафту в розмірі 50 дол. Але навіть якщо протягом року ціна триматиметься на цьому рівні (14 січня барель торгувався близько 30 дол), то для латання бюджетних дірок кремлівському керівництву доведеться витягнути зі стабілізаційного фонду щонайменше 130 млрд. дол. Це приблизно половина від залишку колишньої розкоші, якої, при збереженні нинішніх тенденцій, вистачить максимум на 2017 рік. Обвал цін на нафту поставив питання про вимушений продаж в 2016 році найбільш привабливого російського активу – компанії Роснефть. Кошти, отримані від подібної оборудки, змогли б на якийсь невелий проміжок часу полегшити існування бюджетного сектору. Однак подібний крок виглядатиме як своєрідна ін’єкція для наркозалежного пацієнта, яка не вирішує проблему страшної хвороби, а лише тимчасово полегшує страшний біль.

Казахстан і Азербайджан знаходяться хоч і не в такій критичний, як Росія, проте доволі складній ситуації. Бюджет Казахстана складений з урахуванням ціни в 40 дол. за барель нафти, при цьому ця країна має 55 млрд. дол. національних резервів. Бюджет Азербайджану на 2016 рік, як і бюджет Росії, було складено з урахування ціни в 50 дол. за барель нафти, при цьому Баку за час нафтого буму вдалося заощадити в національному резервному фонді близько 51 млр. дол. Група Geostrategy вважає, що для пом’якшення внутрішньої ситуації Азербайджану і Казахстану, так само як і Росії, доведеться в поточному році розглядати питання про продаж деяких ліквідних активів. Що це будуть за активи – покаже час.

Близький Схід та Північна Африка

Алжир, Ірак та Іран, які є членами регіональної нафтової організації Gulf Cooperation Council (далі – GСС), також страждають від падіння світових цін на нафту. За оцінками експертів Міжнародного валютного фонду, для успішної реалізації проектів, запланованих країнами-членами GСС, Саудівська Аравія, наприклад, потребує ціни на нафту в межах 98 дол. за барель, Бахрейн – 89 дол. за барель. У зв’язку із тим, що реалізація зазначених проектів не є критично важливою для цих держав (відтермінування в часі їх реалізації не спричинить руйнівних наслідків для соціально-політичної ситуації в цих державах), короткострокове падіння цін на нафту і, відповідно, перенесення строків їх реалізації у короткостроковій перспективі не особливо вплине на країни-члени GСС. Ці держави зможуть без особливих проблем використати невелику частку накопичених валютних резервів з метою недопущення руйнівних процесів для місцевої валюти та економіки.

На відміну від застарілої економічної моделі Російської Федерації, країнам GСС падіння світових цін на нафту може бути навіть корисним. Так, країни регіону вже запланували на поточний рік скорочення витрат на функціонування державних органів влади, натомість зберігається рівень асигнувань на освіту та соціальну сферу. Чуються розмови про скорочення податків з метою додаткового стимулювання бізнесу, а не навпаки, як це робиться в Росії.

Саудівська Аварія, яка володіє одними із найбільших покладів нафти, оголосила про приватизацію низки підприємств, зокрема, міжнародних та місцевих аеропортів, які знаходяться в державній власності. Саудівські урядовці також розглядають питання про можливість часткової приватизації нафтової компанії Saudi Aramco, яка є однією з найбільших в країні та світі. 

Ринок Азії, в даний час є основним полем битви для Саудівської Аравії бо складає 70 відсотків експорту її нафти.
Концепція Саудівської Аравії в тому щоб експортуючи нафту в країни мати там власні нафтопереробні підприємства і продавати на місцевих ринках вже готову продукцію з високою доданою вартістю. Що робить для Саудівської Аравії вартість сирої нафти не настільки критичною.
Саудівська Аравія пройшла подібний шлях у США три десятиліття тому, щоб закріпитись на ринку, придбавши три нафтопереробних заводи в Техасі та Луїзіані в 1988 році коли ціни на нафту були низькими.
Ця стратегія спрацювала в довгостроковій перспективі. Державна Саудівська компанія Saudi Aramco, імпортує 65 млн барелів саудівської нафти до США в перші вісім місяців 2015 року – що у три рази більше ніж ExxonMobil Corp.
Saudi Aramco має 65 відсоткову частку в нафтопереробному комплексі Onsan в Південній Кореї.
Ще у 2004 році Saudi Aramco викупила 15 відсотків японського нафтопереробного заводу з потужністю 395,000 барелів на день, а в 2007 році було придбано 25% НПЗ в Цюаньчжоу, Китай, з потужністю 240 000 барелів.
Saudi Aramco продовжує експансію в Індонезії. У Саудівської Аравії є попередня угода, щоб інвестувати в НПЗ з потужністю 370,000 барелів на день в центральній Яві, і вони планують оновити два інших заводи Індонезійської державної нафтової компанії. В результаті Saudi Aramco буде належати половина заводу в центральній Яві, який в першу чергу буде використовувати Саудівську нафту.
Ідею Саудівської Аравії активно використовують інші країни регіону.
Кувейт планує відкрити нафтопереробний завод у В'єтнамі, який підрядився переробляти більш ніж 90 відсотків нафти з емірату. Оману належить половина НПЗ в Індії і трохи менший пакет акцій нафтохімічного заводу в Китаї.
Іран і Катар активно проробляють проекти інвестування в переробку в регіоні Азії.
 

Проте, не всі країни регіону зможуть відносно безболісно пережити період падіння світових цін на нафту. Так, наприклад, Алжир, який має значні поклади природного газу і великою мірою залежить від коливань світових цін на енергоресурси, мав у 2015 році дефіцит бюджету в розмірі 18,8 млрд. дол. 

Европа / Північна Америка

Найбільшим виробником енергоресурсів в Европі є Норвегія. Згідно статистичним даним МВФ, внаслідок падіння в минулому році світових цін на нафту і газ, ВВП цієї країни впав на 0,8%, рівень безробіття збільшився з 3,5% у 2014 році до 4,2% у 2015 році. Очікується подальше погіршення економічних показників розвитку Норвегії в нинішньому році. Однак зниження цін на енергоносії загалом позитивно впливає на європейський континент, який не є експортером енергоресурсів. Навпаки, виробляючи товар і технології, в ціну яких включається вартість нафти, європейські виробники отримують меншу вартість товариу, що робить продукцію з Європи більш конкуретноспроможную на світових ринках. Низьці ціни на нафту також позитивно впливають на економічний розвиток країн Південної Європи (у першу чергу – Греції), які потрохи долають негативні наслідкі, спричинені падінням національної економіки.

Країни Північної Америки вже давно стали потужними гравцями на світовому енергетичному ринку, регулюючи процеси ціноутворення. Група Geostrategy ще кілька років тому писала про тенденції, які вивели США з категорії «країни-імпортера нафти» в нову категорію – «країна-експортер нафти». Протягом першого місяця 2016 року Північна Америка продовжувала продавати на світовому ринку 9,2 млн. барелів нафти, що приблизно дорівнює обсягам Саудівської Аравії та Російської Федерації. Отже, ми бачимо, що ключ до скриньки із нафтовими цінами сьогодні знаходиться в руках США і Канади, які з кожним роком збільшують кількість нафтових скважин, які обвалюють світові ціни на нафту. Знаття Конгресом Сполучених Штатів сорокорічних обмежень на продаж нафти на зовнішніх ринках зробило світовий ринок нафти ще більш волатильним. При цьому економіка США стає конкурентоспроможнішою, на рівних змагаючись із Китаєм по виробленню товарів. Низька ціна на енергоносії забезпечує меншу собівартість американському товару, який краще продається на світових ринках.

Інші країни світу

Який вплив здійснюють низькі ціни на нафту на економіку інших нафтовидобувних держав? Наприклад, візьмемо Нігерію, яка володіє значними покладами нафти. Ця країна була скромніше Росії, коли закладала в бюджет 2016 року ціну на нафту в розмірі 38 дол. за барель. Але навіть при такій ціні бюджет Нігерії має реальні шанси недоотримати в нинішньому році більше 11 млрд. дол., або 2,2% ВВП. Інфляція – найбільша проблема Нігерії – знову битиме усі можливі рекорди. Ангола, яка є другою в Африці країною за обсягами видобутку нафти, зіштовхується зі схожими як у Нігерії проблемами. Заклавши в бюджет на 2016 рік ціну за барель нафти у розмірі 48 дол., президенткарїни Едуардо дос Сантос розглядає можливість відставки у 2017 році, оскільки, на його думку, економічні проблеми в країні призведуть до збільшення простестних настроїв.

Державний бюджет Малайзії також на 20% складається із коштів, отриманих за продаж енергоресурсів. Компанія-монополіст по продажу ресурсів – Petronas. Якщо говорити про Індонезію, то падіння цін на нафту не надто сильно вдарило по наповненню державного бюджету. Причина – ця країна не володіє значними покладами нафти, натомість видобуває та експортує великі обсяги природного газу.

Венесуела, Колумбія і Еквадор продають свою нафту за ціною нижче собівартості її видобутку.

Так, нафта марки DCO з Венесуели продається по $ 15 за барель, а барель колумбійської Vasconia коштує менше $ 21.

У 2016 році темпи інфляції у Венесуелі зростуть удвічі, в процентному відношенні вона досягне 720 пунктів, спрогнозував глава департаменту країн Західної півкулі МВФ Алехандро Венер.

Президент Еквадору Рафаель Корреа заявляв що свою нафту також продає за ціною нижче собівартості.  На початку січня Експортно-імпортний банк Китаю швидко відреагував і надав Еквадору кредитну лінію в $ 5,3 млрд. Отже Еквадорська нафта та видобувна промисловість в перспективі стане фактично Китайською.

Венесуела  покриває близько 3,7% ринку, Колумбія - 1,8%, Еквадор - менше 1%. Про падіння ціни на свою нафту нижче собівартості оголошувала Мексика (2,5% світового експорту), хоча глава місцевої державної нафтової компанії Pemex пізніше пояснив, що мова йде про собівартість на нових родовищах, а в цілому мексиканська нафта рентабельна, незважаючи на падінь цін.

Висновки

Взагалі, якщо говорити про економічно високорозвинені ккраїни, то низькі ціни на енергоносії приносять їм найбільше економічних дивідендів. І навпаки, від низьких цін на нафту потрепають ті держави, які у своїй економічній стратегії переважно розраховують на експорт сировини, а не кінцевого продукту виробництва.

Україна, яка не має власних покладів нафти, загалом отримує зиск від падіння нафтових цін. По-перше, в теорії бензин для пересічних українців має дешевшати. Це означає зменшення вартості транспортування товарів, що, в кінцевому результаті, знизить ціни на товари в українських мережевих магазинах. По-друге, відповідно до підписаного із Росією контракту на постачання газу, ціна на цей вид палива прив’язана до ціни на газ. Внаслідок такої взаємозалежності, ціна за тсячу куб. метрів російського газу становитиме в 2016 році близько 200 дол.

І найголовніше. Тимчасова передишка від високих цін на енергоресурси дає Україні унікальний шанс для ривку в напрямку суттєвого зменшення залежності від енергоносіїв, у першу чергу, російських. Цей шанс не можна втратити.