Антиросійські санкції: що буде далі?

Сьогодні про санкції, введенні країнами Заходу проти Російської Федерації після початку її агресивних дій щодо України, не говорить лише лінивий. Для України ця тема виявилася відносно новою, бо ніколи до того наша країна не стикалася безпосередньо з дією цього стримуючого/карального міжнародного механізму. Спочатку тимчасова окупацію українського півострова, а потім – початок війни на Донбасі, змусили українську дипломатію та експертне співтовариство вдатися до глибокого вивчення питання про запровадження міжнародних санкцій. В ситуації, коли міжнародні правові механізми фактично виявилися недієздатними - Росія відмовилася виконувати положення Будапештського меморандуму, низки двосторонніх угод, а також «забула» про необхідність дотримання статутних обов’язків та зобов’язань в рамках членства в ООН, Раді Європи та ОБСЄ – офіційному Києву довелося покластися лише на відповідні економічні санкції з боку Європейського Союзу, США та провідних країн Західного світу. Які, до речі, показали свою ефективність.

Кількість голосів «за» санкції переважає кількість тих хто «проти»

Не складно здогадатися, що Західний табір в питанні запроваджених проти Росії санкцій розділився навпіл: є політики, які категорично наполягають на продовженні терміну дії санкцій щодо Росії, але є й такі, що лобіюють якнайшвидше зняття будь-яких економічних обмежень у відносинах з Росією.

Ось деякі приклади такого діаметрально підходу до чутливого питання запроваджених проти режиму Путіна санкцій. Міністр фінансів США Джек Люї вважає, що Сполучені Штати «повинні усвідомлювати ризик того, що надмірне використання механізму міжнародних санкцій може підірвати лідируючу роль США у світовій економіці, а також знецінити вартість самого санаційного механізму». Заява американського високо посадовця звучить доволі несподівано для українців, які звикли до беззастережної підтримки, яку офіційний Вашингтон надає Україні в її боротьбі із російською військовою агресією. До речі, подібні заяви, судячи з текстів стенограм засідань в американському Конгресі, не є чимось особливим. Наприклад, можна почути голоси окремих представників законодавчого органу США, які вважають, що запроваджені проти Росії санкції розділили, якщо не посварили, союзників США в Європі.

Результати референдуму в Голландії щодо майбутнього Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, а також слухання в нижній палаті парламенту Франції на тему перспективи зняття санкцій з Росії лише додатково стверджують американців у тому, що європейській дім підмивають хвилі скепсису щодо необхідності покарання російського президента Володимира Путіна за його агресію проти України.

«Політика санкцій щодо Росії є провальною» - таку заяву зробила італійський парламентар, член Парламентської Асамблеї Ради Європи Дебора Бергаміні, у лютому 2016 році під час проведення міжнародної конференції на тему політики ЄС щодо Росії. Вона навіть навела конкретну цифру в 1 млрд. 250 млн. євро, які втратив італійській бізнес після втрати російського ринку, а також вказала на те, що санкції не змогли в повній мірі запустити Мінський процес мирного врегулювання ситуації на Донбасі. Оцінки пані Бергаміні щиро поділяють провідні політики з Нідерландів, Іспанії, Франції, Греції та Кіпру.

Проте з ними категорично незгоден Посол, координатор з питань міжнародних санкцій Державного департаменту США Деніел Фрід, який вважає, що «якби санкцій не було, ми б мали війну: натомість санкції забезпечили підґрунтя для пошуку дипломатичними шляхами вирішення конфлікту між Україною та Росією». Результати дослідження, проведеного американським Інститутом КАТО на тему дії санкцій, дають підстави говорити про те, що санкції таки досягнули своєї мети: вони зупинили зухвалу військову агресію Росії проти України.

Санкції, помножені на різке падіння світових цін на нафту, практично за рік загнали російську економіки в глибоку депресію. В країні зросла інфляція, були заморожені великі і важливі для Москви проекти у військово-технічній, космічній, енергетичній галузях, які залежали від передових технологій Західних країн та Західних грошей. Відповідно до найбільш оптимістичних прогнозів, падіння російського ВВП у 2016 році становитиме 1,5%. Ні про яке зростання мова взагалі не йде. В рік, коли Путін вирішив анексувати Крим, в російську економіку було вкладено 23 млрд. дол. прямих іноземних інвестицій, у той час як в 2013 році їх обсяг становив близько 70 млрд. дол.

До речі, тут варто згадати численні техногенні катастрофи, які переслідують Росію протягом останніх два роки (падали літаки, невдало злітали ракети). Втрата 4 травня 2016 року зв’язку із першим російським супутником SamSat-218, який не без проблем було запущено 28 квітня 2016 року з нового космодрому «Східний», лише підтверджує припущення: славнозвісна кремлівська концепція імпортозаміщення не спрацьовує. Вже усім, включно із самими росіянами, стало зрозуміло, що без західних інвестицій та технологій ні про який сталий розвиток Росії мова йти не може. Обмежений доступ до західних грошей та приладів прирікає росіян на животіння, а не розвиток.

Хто в Європі лобіює зняття санкцій?

Окрім вже згаданих Франції та Італії, в Німеччині також все гучніше лунають заклики зняти введені проти Росії персональні та секторальні санкції. У квітні цього року міністр економіки Німеччини Зігмар Габрієль закликав Європейський Союз провести роботу до літа 2016 року з метою підготовки необхідного ґрунту для зняття обмежень у співпраці з Росією. Як зазначає голова російсько-німецької торговельної палати Майкл Хармс, товарооборот між Росією та Німеччиною впав до 12 млрд. євро – чверть від загального обсягу між 2014 та 2015 роками.

Питання щодо продовження дії санкцій, введених проти Росії за її агресивні дії по відношенню до сусідньої України, будуть розглядатися Європейським Союзом у липні 2016 року. Наскільки можна судити із сигналів, які надходять із офіційних Брюсселю та Вашингтону, у липні цього року буде ухвалено рішення продовжити дію вже запроваджених санкцій. Для цього існує низка об’єктивних причин: по-перше, Росія не звільнила Крим і не припинила військове втручання на Донбасі. По-друге, за оцінками Європейської Комісії, закриття російського ринку поки що обходиться ЄС у 0,3% втрат ВВП у 2015 році.

Натомість не проглядається жодних рухів, спрямованих на будь-яке посилення вже запроваджених санкцій. Депутат Європейського парламенту від Німеччини Ребекка Хармс наприкінці квітня підтвердила цю тезу. Це означає, що в найближчому майбутньому Україні доведеться зіштовхнутися із ситуацію, коли санкційний режим буде якщо і не повністю відмінено, то суттєво пом’якшено.

Підтвердженням цієї думки є дані Австрійського інституту економічних досліджень, які вказують на те, що за умов збереження Євросоюзом рівня введених санкцій, втрати його країн-членів від експорту на російський ринок протягом найближчих двох років будуть оцінюватися у близько 90 млрд. євро. Також австрійські експерти оцінюють скорочення близько 2 мільйонів робочих місць внаслідок існуючих обмежень доступу до російського ринку. Особливо страждатиме Німеччина, яка втратить близько 400 тисяч робочих місць.

Подібні оцінки поступово будуть розмивати єдність Західного світу в питанні необхідності продовження режиму антиросійських санкцій. Але це не повинно стати проводом для панічних настроїв. Загроза зняття/пом’якшення санкцій повинна стати додатковим стимулом для українського суспільства швидше рухатися шляхом реалізації внутрішніх реформ, успіх у проведенні яких зміцнить підтримку (включно із військовою та фінансовою), яку надає Захід нашій країні в умовах триваючої російської агресії.