Глобальний світ: яким він буде

Найближчі 15 років роль США у світових процесах не зазнає негативних деформацій, хоча й залежатиме від розвитку процесів, перш за все у Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Разом з тим, перед США постане головне завдання – змінити сприйняття Америки міжнародною спільнотою з негативно-агресивного до позитивно-партнерського.

 13.06.2011

Найбільше зростання кількості населення та, відповідно, зростання об‘ємів попиту на товари спостерігатиметься у трьох країнах – Китаї, Індії та Індонезії. У 2020 році розвиток світового ринку буде на 80% більше, ніж це було у 2000 році; середній прибуток населення розвинутих країн а також країн, що розвиваються, збільшиться приблизно на 50%. Багато активних учасників світового ринку отримуватимуть позитивні результати від розвитку торгівельних відносин у нових умовах глобалізації, а в деяких бідних на сьогоднішній день країнах збільшиться прошарок середнього класу.

Більшість прогнозів вказують на те, що до 2020 року так звані «країни, що розвиваються» отримають більше дивідендів від глобалізаційних процесів, ніж країни з високо розвинутою економікою (наприклад, країни Європи або Японія).

У 2020 році ВВП Китаю може бути другим за об‘ємом ВВП у світі. До 2020 року об‘єми випуску продукції такими країнами як Індія, Бразилія або Індонезія будуть дорівнювати об‘ємам виробництва найбільших країн Європи. Разом з тим, навіть незважаючи на таке динамічне зростання внутрішніх ринків, у якісному плані рівень розвитку азійських країни не наблизиться до розвитку США або інших розвинутих європейських країн. Більшість населення Китаю, Індії, Індонезії або Бразилії працюватиме на фермах, основні капітали та фінансові системи цих країн будуть менш розвинутими. Для досягнення сьогоднішнього економічного рівня розвинутих Європейських країн Китаю необхідно зберігати нинішній рівень економічного зростання до 2050 року.

Країни, які на сьогоднішні не залучені до світової економіки, будуть зазнавати певних економічних складнощів. Епідемія СНІДу здійснюватиме негативний вплив на економічний розвиток багатьох країн світу. Так, друга хвиля розповсюдження ВІЧ- інфекції зачепить, за оцінками експертів, такі країни як Нігерія, Ефіопія, Росія, Індія, Китай, Бразилія, України та країни Центральної Азії.

До 2020 року спостерігатиметься значне зменшення кількості населення у країнах Європи та Росії, що загалом позначатиметься на геополітичній карті світу. Збільшення об‘єму товарів, які виробляються китайськими виробниками та реалізовуватимуться на світових ринках, становитиме пряму загрозу, перш за все, для японських виробничих корпорації, чия продукція матиме більшу собівартість і, відповідно, меншу конкурентоспроможність на світовому ринку.

У період до 2020 року взаємозалежність між Європою, яка і надалі продовжуватиме об‘єднуватися, та Росією буде лише збільшуватись.

Китай продовжуватиме нарощування своїх збройних сил, купуючи сучасну зброю, включно з бойовими літаками, модернізованими підводними човнами, а також збільшуючи кількість балістичних ракет. До 2020 року Китай стане другою у світі країною, яка витрачатиме кошти на купівлю зброї, що зробить цю країну однією з найсильніших у військовому плані країною світу. Разом з тим, такі фактори, як неконтрольоване зростання населення, недосконала пенсійна система та система соціального страхування, будуть гальмувати процес перетворення Китаю на політичну та військову силу світового масштабу.

Зростання індійської економіки загалом позитивно вплине на ситуацію не лише в Азійському регіоні, але й в Ірані та інших країнах Близького Сходу. Товарообіг між Китаєм та Індією значно збільшиться. За оцінками експертів, на обидві країни, крім вищевказаних факторів, негативний вплив також здійснюватиме: обмеженість водних ресурсів; корупція; поширення епідемічних хвороб; збільшення попиту на енергоносії та зростання цін на них; Тайвань та інші потенційні етнічні конфлікти.

Серед країн, економіка яких до 2020 року зростатиме, експерти називають Росію. Її економічному зростанню, перш за все, сприятиме експорт енергоносіїв, хоча негативна демографічна ситуація, погане медичне обслуговування, поширення ВІЧ/СНІДУ негативно позначатимуться на цьому процесі. За оцінкою американського Бюро статистики, до 2020 року кількість працездатного населення в Росії значно знизиться. Рух Росії у бік авторитаризму значно зменшуватиме можливості цієї країни у залученні іноземних інвестицій. Разом з тим, у період до 2020 року Росія буде здатна виступати дієвим партнером для США та Європейського Союзу, виступаючи у ролі фактору, який стримує зростаючий вплив Китаю та Індії.

Розширений Європейський Союз буде здатний збільшувати свою вагу та роль у світових, глобальних процесах, підвищуючи таким чином здатність проводити більш ефективну політику по відношенню до країн Близького Сходу, Північної Африки та Росії. Прийняття нових членів до Європейського Союзу стимулюватиме це міждержавне утворення до формування та реалізації єдиного «стратегічного бачення» у безпековій та зовнішньополітичній сферах. У період до 2020 року витрати на військові цілі країн-членів не будуть суттєво збільшені; протягом наступних 15 років ринок ЄС потребуватиме додаткових декількох мільйонів робочих рук, які повинні замінити тих, хто йтиме на пенсію.

Тенденція до збільшення потреб на енергоресурси впливатиме на розвиток геополітичної ситуації у світі. Передбачається, що об‘єми споживання енергоресурсів, навіть незважаючи на використання енергозберігаючих технологій, до 2020 року збільшаться на 50% у порівнянні з сьогоднішніми об‘ємами (наприклад, у період з 1980 по 2000 рік кількість енергоресурсів збільшилася на 34%). Не дивлячись на те, що Росія, Китай та Індія продовжуватимуть розвивати сфери ядерної енергетики, у глобальному вимірі вага ядерної енергетики зменшуватиметься. Обмеженість можливостей іноземних інвесторів вкладати гроші у найбільш перспективні енергетичні регіони – Каспійське море, Венесуела, Західна Африка та Південно-Китайське море – буде пояснюватися значними політичними та економічними ризиками, які збережуться до 2020 року. Експерти вважають, що в найближчі 15 років, керуючись необхідністю підтримання сьогоднішнього рівня економічного зростання, Китай збільшить попити енергоносіїв на 150%, а Індія – вдвічі. Саме питання забезпечення енергоносіями підштовхуватиме керівництво Китаю до більш активних дій на міжнародній арені – у регіонах Близького Сходу, Африки, Латинської Америки та Євразії. Зокрема, інтереси американських інвесторів концентруватимуться на Каспійському морі, російських нафтових регіонах, країнах Близького Сходу та Південної Африки.

Зростаючі потреби країн ЄС у природному газі змушуватимуть ЄС до посилення відносин з Росією та країнами Північної Африки. З огляду на відмову більшості європейських країн від розвитку атомної енергетики, потреби у природному газі зростатимуть швидше, ніж потреби у нафті. З огляду на це, через газопроводи «Ямал-Європа» та «Блакитний потік», по яким транспортуватимуться основні об‘єми російського газу до країн ЄС та Туреччини, у період до 2020 року буде прокачуватися газу на 40% більше, ніж сьогодні. У 2010 році російський газ задовольнятиме 31% попиту країн-членів ЄС. Алжир, який займає у світі дев‘яте місце за покладами природного газу, до 2020 року збільшить поставки газу на європейський ринок майже на 50%, виступивши практично головним конкурентом Росії.

Найближчі п‘ятнадцять років Західні країни Євразії продовжуватимуть балансування між Європейським Союзом та Росією. Україна продовжуватиме інтеграцію до ЄС, разом з тим Грузія та Молдова також реалізовуватиме прозахідний напрямок.

 13.06.2011