Російські нафтові компанії: стратегічне партнерство для України

07 Aug, 2011 | |

Продаж енергоносіїв – природного газу та нафти – протягом десятиліть залишається основним джерелом валютних надходжень для бюджету Російської Федерації. Однак при цьому ситуація у паливно-енергетичному комплексі цієї країни не відповідає кращим західним моделям та стандартам. Саме тому будь-які інтеграційні пропозиції щодо співпраці у сфері енергетики, які можуть робитись українським компаніям, потребують особливо ґрунтовного вивчення.
 
Що впливає на розвиток?

Сьогодні в Росії працюють нафтові компанії, діяльність яких значною мірою зосереджена на експорту сирої нафти з метою максимального отримання валютних надходжень:
- Роснефть – близько 80% нафти продається на зовнішні ринки;
- ЛУКОЙЛ – близько 85% нафти продається на зовнішні ринки;
- Газпром нефть – близько 70% нафти продається на зовнішні ринки;
- ТНК-ВР – близько  80% нафти продається на зовнішні ринки;
- Татнефть – близько 70% нафти продається на зовнішні ринки;
Практично усі названі вище компанії продають свою продукцію на українському ринку. Більшість з них прагне розширити свою присутність, інколи за рахунок витіснення більш потужних конкурентів в особі західних компаній. Це трапляється за рахунок існування між представниками України та Росії тіньових домовленостей, яких важко досягти з представниками Західних енергетичних компаній.
З метою з’ясування об’єктивних перспектив розвитку російських нафтових компаній, які прагнуть розвивати бізнес з українськими партнерами, група «Geostrategy» здійснила розрахунки приблизних обсягів залучених інвестицій у розвиток найбільших нафтових компаній світу за період з 2005 по 2010 років. Наведені у Таблиці 1 дані вказують на низьку привабливість російських компаній для великих західних інвесторів. Відтак, їх подальші перспективи розвитку не є чітко зрозумілими, особливо з урахуванням внутрішньої політичної ситуації в Російській Федерації.

 

Таблиця 1


Назва компанії


Обсяг інвестицій, млрд.дол.


1


PetroChina


26


2


RDS


24


3


PetroBras


23


4


ExxonMobil


22


5


BP


20


6


Chevron


19


7


Total


17


8


ENI


15


9


ConocoPhillips


13


10


Sinopec


13


11


Statoil


12


11


Petronas


9


12


Lukoil


7


13


Rosneft


6

 Володіючи достатньо великими обсягами підтверджених ресурсів, російські компанії є ризикованими для здійснення значних інвестиційних вливань, що пов’язується з низкою несприятливих факторів, зокрема:

1. Податковий режим, який не стимулює збільшення ефективності роботи російського паливно-енергетичного комплексу.

2. Суттєві відставання від світових стандартів у сфері розвідки, видобутку та нафтопереробки.

3. Надто велика орієнтація російських нафтових компаній на експорт сирої нафти, що пов’язано з нерозвиненістю внутрішнього російського ринку. При цьому несприятлива демографічна ситуація в Росії буде, вочевидь, призводити до зниження внутрішнього попиту, який вже у ближчій перспективі буде зменшуватися, у кращому випадку – залишатися на нинішньому рівні.

4. Недосконала будова структури російських нафтових компаній, яка проявляється у невеликих обсягах нафтопереробки.

Податковий режим – найбільше гальмо для динамічного розвитку

На сьогодні в Росії існує податковий режим, який не дозволяє найбільшим російським нафтовим компаніям переходити зі статусу регіональних до статусу глобальних.
Обидва податки, які російські нафтові компанії платять від прибутку, отриманого за рахунок продажу сирої нафти – податок на видобуток корисних копалин та експортне мито – залежать від світової ціни на нафту і вираховуються по так званій прогресивній шкалі. Гіпотетичний розрахунок вказує на те, що при збільшенні світової ціни на нафту держава забирає прогресивну зростаючу долю прибутку. Такий податковий режим зменшує прибуток компаній за умов існування високих цін на нафту.
Так, за оцінками групи «Geostrategy», при збільшенні ціни на нафту з 50 до 150 дол. США за барель експортний прибуток нафтової компанії зростає лише приблизно на 13 дол. США. У той же час держава у вигляді стягненого податку отримує 87 дол. США. Це означає, що на відміну від своїх західних конкурентів, російські компанії не можуть скористатися високими цінами на нафту для забезпечення високої динаміки свого подальшого розвитку.

Яким є майбутнє?

Непевним і важкопрогнозованим.
Якщо ситуація у нафтогазовій сфері Російської Федерації залишатиметься у нинішньому депресивному стані, освоєння нових нафтових родовищ також перебуватиме у фазі стагнації. Нинішня податкова система і надалі підштовхуватиме компанії до використання технологій, які забезпечують максимальний видобуток нафти у найкоротшій перспективі. Відповідно.
У російських компаній і надалі зберігатиметься дефіцит інвестиційного ресурсу.

07.08.2011

ЦЕ МОЖЕ ВАС ЗАЦІКАВИТИ

Експерт про ініціативу розпуску Конституційного суду

Франческо Палермо
Франческо Палермо
Професор порівняльного конституційного права університету Верони

Розвиток подій в Україні викликає стурбованість, бо погіршується. Варто зауважити, що сьогодні у багатьох країнах спостерігається помітна тенденція до загострення конфлікту між політичною та судовою гілками влади, за якого перша бере контроль над другою.

Україна, ЄС: окремі результати дії зони вільної торгівлі

Сергій Даниленко
Модератор групи Geostrategy Сергій Даниленко
analytics@geostrategy.ua

Українські виробники активно використовують преференції в рамках торгівлі між Україною та ЄС. Наприкінці 2016 року вже повністю використано 11 тарифних квот:

Росія продемонструвала, що вона не прагне до миру

Johan McCain
Голова комітету Сенату США з питань збройних сил сенатор Джон Маккейн

Амбіції Володимира Путіна щодо відновлення Російської імперії зробили ще один крок вперед сьогодні, коли російські сепаратисти в Донецькій області України проголосили незалежну державу і прийняли назву з часів царської епохи "Малоросія".