Звільнення Юлії Тимошенко не гарантує підписання з ЄС Угоди про асоціацію

Напередодні оголошення 30 квітня 2013 року довгоочікуваного рішення Європейського суду з прав людини у справі «Тимошенко проти України» аналітики групи глобальної розвідки Geostrategy провели власне опитування серед представників законодавчих органів низки країн-членів Європейського Союзу щодо того, наскільки гіпотетичне рішення Києва звільнити Юлію Тимошенко до саміту «Східного Партнерства» у листопад 2013 року покращить шанси Києва підписати Угоду про асоціацію з ЄС.

Отримані в ході такого опитування оцінки дозволяють зробити наступні висновки:

1. Звільнення колишнього Прем’єр-міністра України Юлії ТИМОШЕНКО не означає стовідсоткову гарантію того, що Європейський Союз погодиться підписати Угоду про асоціацію з Україною в 2013 році. Більшість опитаних вважає, що саме по собі звільнення Юлії Тимошенко не означає автоматичне усунення системних проблем із системою правосуддя в Україні. На думку європейських політиків, українська влада повинна продемонструвати готовність до вдосконалення роботи судової системи, яка працює за радянськими зразками.

При цьому практично усі опитані вважають за необхідне якомога швидше розробити законопроект «Про Прокуратуру», в якому будуть суттєво обмежені функції прокурорів, а також отримати на цей законопроект експертну оцінку Венеціанської Комісії.

2. У багатьох в Європі існує відчуття, що Москва та Берлін вже таємно домолилися між собою про так звану «здачу в російські обійми» країн-учасниць «Східного Партнерства». Мова йде, у першу чергу, про Молдову, Україну та Азербайджан, які протягом останніх років чітко висловлюють своє прагнення бути частиною Європейського Союзу. Дехто в Європі вважає, що справи проти колишніх українських урядовців виникли не випадково. Цей сценарій було розроблено ззовні. Мета такої спецоперації сьогодні досягнута – Київ ізольовано від повноцінного діалогу із Заходом на високому політичному рівні. Також дехто вважає, що нещодавня політична криза в Молдові – продовження сценарію на зрив просування Центральноєвропейських держав у бік Брюсселю.

3. Навіть якщо Угода про асоціацію між Україною та ЄС буде підписана у цьому році, дехто в Євросоюзі буде шукати шляхи її блокування введення її в дію. Наприклад, після саміту «Східного Партнерства» може бути ухвалено рішення про запровадження так званого «мораторію» на початок роботи Угоди про асоціацію. Також в деяких законодавчих органах країн Європи – наприклад, Німеччині, Франції, Нідерландах, а також Скандинавських країнах – розпочнуться масштабні громадсько-політичні акції, спрямовані на зрив процесу ратифікації Угоди про асоціацію. Готувати та проводити ці акції в національних Парламентах будуть партії, які симпатизують Росії або які займають жорстко негативну позицію в питаннях розширення Євросоюзу за рахунок Східноєвропейських держав. Така робота, за інформацією групи Geostrategy, вже ведеться.

4. Цілком реальним є сценарій, за яким Угода про асоціацію з Європейським Союзом все-таки буде підписана в листопаді 2013 року, але вона не запрацює.

Для чого це потрібно Європі?

По-перше, документ, над яким велася робота з 2007 року, і справді є унікальним та свого роду експериментальним для Євросоюзу. Його відверте «поховання» не відповідає інтересам Брюсселю, який на українському прикладі хоче мати подібні Угоди також з іншими країнами «Східного Партнерства».

По-друге, сам факт підписання Угоди дозволить тримати Київ в активній євро інтеграційній фазі. Діалог по лінії Київ-Брюссель буде продовжено, і в ході цього діалогу європейська сторона продовжить вимагати від України проведення внутрішніх реформ, успіх в реалізації яких буде поставлено у пряму залежність від якнайшвидшого введення в дію Угоди про асоціацію.

По-третє, продемонструє таким країнам як Молдова, Азербайджан та Вірменія стратегічну зацікавленість ЄС у подальшому розширенні на Схід («навіть за рахунок тих країн, у яких не все гаразд із демократією та правами людини»).

5. Відсутність серед української опозиції – партії «Удар», «Батьківщина» та «Свобода» - єдиної консолідованої позиції щодо необхідності підписання в цьому році Угоди про асоціацію між Україною та ЄС додатково ускладнює процес прийняття Брюсселем остаточного політичного рішення щодо підписання Угоди в листопаді 2013 року. У європейських політиків, які симпатизують Україні, викликає відверте роздратування безглузді дії представників української опозиції, які під час поїздок до Європи прагнуть єдиного – «як нашкодити існуючій українській владі». І це відбувається у той час, коли усі без виключення політичні сили в Україні повинні зараз об’єднатися навколо однієї єдиної мети – підписати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом. Оскільки у разі не підписання цього документу в листопаді 2013 року програють абсолютно усі – пересічні українські громадяни, фінансово-промислові групи, правлячі та опозиційні партії. Натомість відіграти ситуацію на позиції 2013 року буде дуже важко.

Враховуючи викладені тенденції аналітики групи глобальної розвідки Geostrategy розробили для політичних партій та рухів практичні рекомендації, покликані змінити політичну стратегію українських партій під час їх контактів з європейськими партнерами.