Україна шукає виходи на військовий ринок Сінгапуру

Оборонна індустрія Сінгапуру є об’єктом жорсткої протекціоністської політики Уряду цієї країни і знаходиться під його повним контролем. Виробництво озброєння в Сінгапурі не передбачає залучення іноземних інвестицій, а також будь-якої міжнародної співпраці.

У 1997 році, в рамках консолідації під егідою держави оборонних галузей промисловості, було створено державну компанію Singapore Technologies Engineering, до складу якої увійшли чотири дочірні структури:

1. Singapore Technologies Aerospace – займається технічним обслуговуванням та поточним ремонтом цивільної і воєнної авіатехніки, а також розробкою нових видів авіаційних систем.

2. Singapore Technologies Electronics Limited – займається розробкою електронних та інформаційно-комунікаційних систем військового і цивільного призначення.

3. Singapore Technologies Kinetics – займається розробкою наземних військових систем, стрілецького озброєння і спеціальної військової техніки.

4. Singapore Technologies Marine – відповідає за технічне обслуговування, ремонт і будівництво кораблів цивільного і військового призначення.

Оборонними дослідженнями і розробками на національному рівні займаються дві окремі, але пов’язані між собою організації - Оборонне науково-технічне агентство (Defence Science and Technology Agency (DSTA)) і компанія DSO National Laboratories.

До функцій Агентства DSTA, окрім науково-дослідницької діяльності та конструкторських розробок у військовій сфері, входить інженерне обслуговування, придбання і модернізація збройних систем, а також нагляд за розвитком і підтриманням військової інфраструктури. Крім того, Агентство DSTA здійснює експертну оцінку контрактів із закупівель озброєнь на предмет їхньої відповідності потребам збройних сил Сінгапуру. Як провідна національна дослідницька організація оборонної сфери, Агентство DSTA є державним органом управління, який відповідає за реалізацію державної політики у сфері військових технологій.

У свою чергу, компанія DSO National Laboratories опікується питаннями, пов’язаними із веденням сучасних електронних війн і виконує відповідні науково-дослідні роботи в інтересах Міноборони Сінгапуру та Агентства DSTA.
Запорукою сталого розвитку військово-промислового комплексу Сінгапуру, який залишається повністю державним сектором економіки, є стабільний попит з боку держави на оборонну продукцію, а також масштабний технологічний трансфер на пільгових для країни умовах, що було забезпечено завдяки масштабним урядовим оборонним закупівлям за кордоном. Такий трансфер значно розширив можливості сінгапурського ВПК, надавши його підприємствам доступ до найсучасніших світових військових технологій.

Таким чином, на сьогодні Сінгапур має досить розвинуту оборонну індустрію, спроможну задовольнити внутрішні військові потреби з багатьох видів звичайних озброєнь, а також експортувати певну кількість продукції військового призначення.

Яку продукцію ВПК Україна може запропонувати Сінгапуру?

Сінгапурським ВПК освоєно виробництво стрілецького озброєння і боєприпасів, патрульних катерів типу “Brown water ships”, окремих видів артилерійського озброєння та бронетехніки.

Загалом, завдяки тісному військово-технічному партнерству з західними країнами (у першу чергу із США) і стабільному зростанню економіки країни в останні роки сінгапурські збройні сили досягли доволі високого рівня оснащеності. У 1992 році Сінгапур отримав преферентний доступ до таких американських високотехнологічних військових систем, як літак F-16, гелікоптери сімейства “Apache” тощо.

В останні роки оборонні бюджетні витрати Сінгапуру були спрямовані на посилення військових оперативних можливостей збройних сил з метою підтримки найсучасніших у Південно-Східній Азії військово-повітряних сил (ВПС).

Сьогодні ВПС Сінгапуру складають літаки F-5E/F та F16 C/D. Загалом, за оцінками аналітиків групи глобальної розвідки Geostrategy, переважна частина (до 97%) військового бюджету Сінгапуру, який складає близько 5% ВВП (близько 7 млрд. USD) витрачається саме на переозброєння національних збройних сил.

Станом на початок 2013 року військово-морські сили Сінгапуру нараховували шість підводних човнів та шість фрегатів. З урахуванням інтересу Уряду Сінгапуру до подальшого розвитку власного військово-морського флоту
українським підприємствам варто було б запропонувати сівпрацю в цій сфері.

За такий куш військово-промисловому комплексу Україні варто поборотися. Зокрема, питання співпраці двох країн у військовій сфері постійно обговорюються на вищому політичному рівні між керівництвом України та Сінгапуру. Останні контакти на такому рівні відбулися два роки тому в травні 2011 році, коли Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ здійснив дипломатичний вояж країнами Південно-Східної Азії, відвідавши, у тому числі, й Сінгапур.

У світлі намірів «Укроборонпрому» збільшити у 2013 році на 30% обсяги експорту військової продукції погляди Києва на міжнародні ринки збуту зброї стали ширші за традиційні ринки Індії, Іранку, Китаю, Казахстану та Росії.

Нагадаємо, що у 2012 році державний концерн отримав 1,024 млрд. дол. США прибутку за реалізовану продукцію у більш ніж 70 країнах світу. У поточному році прибуток заплановано збільшити до 1,330 млрд. дол. США.

Для досягнення цих доволі амбітних цілей українська сторона в поточному році почала звертати особливу увагу на Сінгапур.

Зокрема, аналітики Geostrategy припускають, що українська група «Смарт-холдінг», керівником якої є новообраний депутат Верховної Ради України Вадим НОВИНСЬКИЙ, може виявити ближчим часом особливий інтерес до посилення військово-технічної співпраці з Сінгапуром. У першу чергу тому, що до складу групи «Смарт-холдінг» входять такі підприємства суднобудування, як ВАТ «Херсонський суднобудівний завод» та ПАД «Чорноморський суднобудівельний завод». Після обрання Вадима НОВИНСЬКОГО народним депутатом по 224-му мажоритарному окрузі в місті Севастополь він особливо зацікавлений у максимально повному завантаженні власних підприємств, на яких, у тому числі, працює його потенційний виборець.

З усього видно, що власник «Смарт-груп» робить політичну ставку на Кримський півострів, який залишається для його колишньої Батьківщини – Росії – важливим об’єктом геополітичного впливу.

Підтвердженням сказаного є те, що наприкінці травня 2013 року військова делегація з Таїланду вже відвідувала підприємства Вадима НОВИНСЬКОГО. Під час зустрічей з представниками ВАТ «Херсонський суднобудівний завод» та ПАД «Чорноморський суднобудівельний завод», а також заводів, які входять до ДК «Укроборонпром» - ВАТ Феодосійська суднобудівна компанія «Море», Херсонський ДЗ «Паллада» та ДП «Дослідно-проектний центр кораблебудування» таїландська сторона висловила зацікавленість в українських проектах корвету та протичовнового корабля.

Побідна продукція також може зацікавити й сінгапурську сторону. Окрім того, Сінгапур може зацікавити унікальне українське судно-амфібія «Проект 958» та десантний корабель на повітряній подушці проекту 958.

Беспілотні літаки – пріоритет для армії Сінгапуру

За оцінками аналітиків групи глобальної розвідки Geostrategy, основну увагу оборонного відомства Сінгапуру сфокусовано на оновленні оборонних систем і закупівлі більшої кількості сучасних безпілотних літальних апаратів (БПЛА) військового призначення. У якості одного із пріоритетних напрямків розширення експортних можливостей національного ВПК розглядається налагодження виробництва сучасних БПЛА.

У лютому 2004 року провідною сінгапурською компанією з розробки авіатехніки військового призначення Singapore Technologies Aero (ST Aero) було представлено першу модель вітчизняного БПЛА – MAV-1, яка однак, за своїми тактико-технічними характеристиками не задовольнила військових (основна вада – мала вантажопідйомність (до 20 кг)). Разом з цим, компанія представила модель БПЛА вертикального зльоту і приземлення FanTail, яка стала результатом спільного проекту з американською компанією MASS.

Ще одним пріоритетом подальшого розвитку оборонного комплексу країни вважається створення третього покоління збройних сил Сінгапуру з посиленою функцією взаємодії і мобільності усіх його складових (ВПС, ВМФ, сухопутних військ). Це, у свою чергу, визначає у якості пріоритетного напрямку розвитку військових технологій створення відповідних тренажерів і систем моделювання ведення бойових дій (особливо з огляду на територіальну обмеженість острівної країни і, відтак, неможливість проведення повноцінних військових навчань).
 

Що гальмує розвиток ВПК Сінгапуру?

Незважаючи на динамічний розвиток військово-промислового комплексу, національна оборонна індустрія Сінгапуру має певні об’єктивні обмеження, що обумовлює залежність країни від імпорту високотехнологічних видів озброєнь.

Традиційно, одним з головних джерел постачання озброєння для збройних сил Сінгапуру є США (воєнні літаки і гелікоптери), а також Франція і Великобританія.

Наразі за обсягами закупівлі озброєння Сінгапур входить до першої четвірки азійських країн імпортерів, поступаючись тільки Тайваню, Кореї та Японії. Відтак, Сінгапур є дуже привабливим ринком збуту і для інших традиційних постачальників озброєнь, серед яких Росія, Китай та Індія. При цьому Китай, налагоджуючи військово-технічні зв’язки з Сінгапуром, намагається повною мірою використовувати культурну і мовну близькість між країнами. Натомість Індія прагне посилити двосторонні військові зв’язки (через проведення спільних військових навчань) і запропонувати такі умови співробітництва у сфері військово-технічного співробітництва, які б були вигідні сінгапурському ВПК з точки зору його власного технологічного розвитку.

Важливу роль у формуванні регіонального ринку озброєнь грають двосторонні угоди про зону вільної торгівлі, які не тільки розширюють торгівельні можливості країн у сфері ВТС, але й створюють сприятливі умови взаємного прямого інвестування у розвиток оборонних технологій.

Саме тому Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ під час візиту в травні 2011 року до Сінгапуру поставив перед Українським Урядом та Міністерством закордонних справ України завдання створити зону вільної торгівлі між Україною та Сінгапуром. Поки що це питання зависло у повітрі. У разі, якщо близький до українського Президента керівник «Смарт-груп» виявить особисту зацікавленість в активізації українсько-сінгапурського співробітництва у військово-технічній сфері, ідея про створення зони вільної торгівлі з Сінгапуром може бути реанімовано.

Тим більше сьогодні можна подивитися, як реально працюють подібні торговельні інструменти з іншими країнами. Так, сінгапурсько-австралійська угода про вільну торгівлю, яка вступила в дію у 2003 році, передбачає співробітництво оборонних відомств двох країн, а також гарантує австралійським фірмам недискримінаційні умови участі у державних тендерах Сінгапуру, у тому числі на закупку озброєнь.