США готуються до продажу зброї В’єтнаму

10 Jun, 2016 | ПРовессор | info@geostrategy.ua
Зброя для В’єтнам

Білий Дім йде на безпрецедентний за своєю суттю крок, пов'язаний із продажем американської зброї В’єтнаму – країні, яка близько шестидесяти років тому воювала з американською армією. Таке рішення було оголошено під час історичного візиту президента США Барака ОБАМИ до В’єтнаму наприкінці травня 2016 року. Політичне тло для оголошення такої ініціативи Білого Дому є несприятливим для його хазяїна, оскільки в США існує доволі потужний опір ідеї повноформатного відновлення американсько-вєтнамского співробітництва у військово-технічній сфері. Однак, не дивлячись на це, військове співпраця між США і В’єтнамом набирає обертів. Цікаво, що Україна, яка вже третій рік протистоїть збройній агресії Росії, поки що так і не змогла домогтися отримання летальної зброї від стратегічного союзника – США.

Чому потепліли відносини між Вашингтоном та Ханоєм?

Офіційні Ханой і Вашингтон готувалися до такого прориву давно і завчасно. Якщо подивитися на кроки, які американська та в’єтнамська влади робили назустріч одна одній, то стане зрозумілим: несподіваним рішення Барака Обами зняти ембарго з В’єтнаму назвати не можна. Швидше, мова йде про певну кульмінацію кроків, здійснених двома країнами назустріч одна одній протягом десятиліть. Цікавими є результати соціологічних опитувань, проведених у В’єтнамі наприкінці минулого року. Згідно цих даних, на сьогодні В’єтнам є однією із найбільш проамериканських країн світу: у 2015 році про доброзичливе ставлення до США заявили 78% в’єтнамських респондентів. Однією із причин такої ситуації є дуже активна економічна співпраця між США та В’єтнамом, яка дозволяє забезпечувати щорічний товарообіг у розмірі до 30 млрд. дол. США.

Уряд В’єтнаму доволі давно зняв формальні законодавчі перепони і відкрив для себе можливість купувати у США новітні високотехнічні радарні установки та літаки, здатні ефективно проводити розвідку повітряного простору. Це у Вашингтоні помітили і належним чином оцінили. Як наслідок, наприкінці травня 2016 року президент США Барак Обама здійснив історичний візит до В’єтнаму, під час якого було офіційно проголошено зняття військового ембарго.

Таким чином було відкрито канали постачання В’єтнаму сучасної летальної зброї. Формально, Конгрес ще має підтримати рішення американського президента. За оцінками американських експертів, законодавці після проведення запеклих дебатів врешті дозволить постачання летальної зброї країні, яка в шістдесятих роках з ними ж і воювала. На підтвердження цих слів варто навести витримки із листа сенатора-республіканця Джона Маккейна (ветерана в’єтнамської війни, який п’ять років провів у в’єтнамському полоні), направленого 26 травня 2016 року на Генеральному секретарю Центрального комітету Компартії В’єтнаму Нгуену Фу ЧОНГУ, в якому колишній військовополонений запропонував розшити військово-морську співпрацю з В’єтнамом. Цей лист є нічим іншим, як недвозначною демонстрацією прихильності Конгресу діям американського президента.

Не дивлячись на активний рух назустріч, в середовищі американських сенаторів і конгресменів доволі чутно звучить критика на адресу президента Обами, який «зближується з недемократичною країною». Американські законодавці вважають, що поглиблення американо-в’єтнамського співробітництва можливе лише за умов стабільного розвитку демократії в цій країні. Масла до вогню підливає також поважна неурядова організація Human Rights Watch, яка оцінює ступінь політичних свобод в різних країнах світу. За оцінками експертів цієї інституції, на сьогодні у В’єтнамі править один із найбільш репресивних політичних режимів у світі.

Така точка зору дещо гальмує процес співпраці двох країн у військовій сфері, однак … його не зупиняє. Міністерство оборони США виступає за посилення такої співпраці, навіть незважаючи на те, що ситуація з демократією, захистом прав людини та верховенством права у В’єтнамі далека від ідеальної. Причина такої дисонансної позиції Міністерства оборони США пов’язана із дуже конкретним геополітичним фактором – географічною наближеністю В’єтнаму до південного кордону Китаю (обидві країни мають вихід до Південно-Китайського моря). Фактично, офіційний Вашингтон має намір використати В’єтнам для стримування морської експансії Китаю, який готується кинути виклик США на морському світовому просторі.

Американські військові протягом останніх кількох років не приховували свого бажання розблокувати десятиліттями діюче ембарго на співпрацю із В’єтнамом у військовій сфері. Перший крок назустріч в’єтнамцям у цьому питанні було зроблено у жовтні 2014 року, коли американці зняли заборони на постачання В’єтнаму зброї для військово-морських сил цієї країни. Це рішення було ухвалено на фоні загострення територіальних суперечок у Південно-Китайському морі, які тривають ще з 1970-х років. Їх складність полягає у тому, що це не одна суперечка, а цілий набір мікроконфліктних ситуацій за участю Китаю, В’єтнаму, Філіппін, Малайзії, Брунею і Тайваню, пов'язаний із справедливим розподілом акваторії Південно-Китайському моря. Ханой і Пекін ведуть суперечку щодо архіпелагу Спартлі (південно-західна частина) та Парасельських островів (північна частина). Обидві країни мають на островах свої військові контингенти, що додатково ускладнює безпекову ситуацію.

 

Напруга в регіоні зростає

Рішення про скасування ембарго дозволило Вашингтону посилити свої позиції в регіоні і, одночасно, дещо послабити позиції таких країн як Китай і Росія. Немає сумнівів у тому, що в середньостроковій перспективі забезпечення для В’єтнаму можливостей придбання американської летальної зброї вплине реалізацію контрактів на постачання зброї та військової техніки, підписаних між офіційними Ханоєм і Москвою.

Згідно даних Стокгольмського інституту вивчення проблем світу, Росія поки що займає монопольну позицію на в’єтнамському ринку зброї та військової техніки. Загалом товари військового признання займають від 70 до 80 відсотків озброєння в’єтнамської армії. Відкриті джерела інформації вказують на те, що левова доля припадає на озброєння для військово-морських сил В’єтнаму: тут і сторожові кораблі і катера типу «Светляк», берегові ракетні комплекси «Бастіон», підводні човни класу «Палтус», а також торпеди и протичовнові ракети різних видів і класифікацій.

Очікується, що зняття Вашингтоном ембарго зруйнує існуючий статус-кво. Так, вже ближчим часом В’єтнам може зацікавитися американськими радарними установками, які дозволяють ефективно контролювати акваторію Південно-Китайського моря. Також в’єтнамців можуть зацікавити американські патрульні літаки Boeing P-8 Poseidon, які призначені для пошуку та знищення підводних човнів.

 

Український контекст

Взагалі, дії чинного американського президента, здійснені на міжнародній арені протягом останніх двох років, як то кажуть, рвуть усі звичні дипломатичні шаблони. Спочатку американський президент їде на Кубу, руйнуючи більше ніж п’ятдесятирічну блокаду шляхом поступового відновлення та нормалізації відносин на вищому політичному рівні. Після цього вирішує скасувати санкції, введені проти Ірану більше десяти років тому. Зрештою, ми бачимо його надзвичайно принципову налаштованість відновити військово-технічне співробітництво із В’єтнамом. І наостанок – Барак Обама відвідує Хіросіму, яку близько 70 років тому розтрощила американська ядерна бомба. Він став першим чинним американським президентом, який навідався до Хіросіми у повоєнний період.

На фото: Барак Обама прибув до Хіросіми

Якщо дивитися на весь цей калейдоскоп міжнародних вояжів президента США, який за якихось півроку збирається залишити Білий Дім, стане зрозумілим: ми є свідками триваючого масштабного процесу зміни підвалин світустрою. І роблять це, традиційно, американці. Наслідки таких змін світ обов’язково побачить. Можливо, не зараз, але у ближчому майбутньому – точно.

Однак українців може цікавити у цьому зв’язку питання, яке неодноразово порушувалося у різних політичних форматах: чи є у нас шанси отримати від союзників по НАТО, у першу чергу – від США, летальну зброю, яка допомогла б боротися із російською агресією на Донбасі? Якщо так, то коли, якщо ні – то чому. Питання цілком справедливе, особливо враховуючи два фактори: перший – українці у своїй боротьбі захищають загальноєвропейські цінності і саму Європу, другий – ми ніколи не воювали із США як в’єтнамці, яким відкрили шлюзи для придбання високотехнологічної американської зброї. Підкреслюю, американської.

Відповідь на нього навряд чи потішить український політикум та, що найгірше, військовослужбовців, які продовжують гинути та калічитися від російських мін та снарядів. Американці на даному етапі не готові надавати Україні летальну зброю. І їх можна зрозуміти. Протягом двох останніх десятків років до силових органів України було вмонтовано сотні, якщо не тисячі проросійських агентів, які системно знищували обороноздатність країни. Ні в кого немає впевненості в тому, що усі вони були вичищені із силових структур після Євромайдану. Отже, постачання американської летальної зброї може створити головний біль не лише для України, але й для США. Уявімо на хвилину що трапиться, якщо, наприклад, протитанковий комплекс Жевелін, проданий Україні, опиниться за допомогою російських агентів у раках бойовиків ІГІЛ.

Офіційному Києву треба усвідомити, що справжнє стратегічне партнерство із США може вибудуватися лише при відповідальній політиці, яку Україна має демонструвати протягом не одного року. Зрештою, робитиме це вона буде не для Вашингтону, а для Харкова, Дніпра чи Миколаєва, адже відповідальна політика означатиме докорінні внутрішні зміни, які робитимуть життя українських громадян кращим та більш європейським.

Андрій Наджос,
доцент Інституту міжнародних відносин,
КНУ ім. Тараса Шевченка
ЦЕ МОЖЕ ВАС ЗАЦІКАВИТИ

Джихадизм у Казахстані як частина глобальної терористичної мережі

Gordon M. Hahn
Gordon M. Hahn, Старший науковий дослідник з питань Росії та Євразії Центру міжнародних та стратегічних досліджень, м Вашингтон

Gordon M. Hahn, Старший науковий дослідник з питань Росії та Євразії Центру міжнародних та стратегічних досліджень, м Вашингтон Гордон Ган представив аналітичну доповідь на тему: ДЖИХАДИЗМ В КАЗАХСТАНЕ, КАК ЧАСТЬ ГЛОБАЛЬНОЙ ТЕРРОРИСТИЧЕСКОЙ СЕТИ

Геополітичні аспекти Угоди про асоціацію між Україною та ЄС

Єжи БУЗЕК (Jerzy Karol Buzek)
Єжи БУЗЕК (Jerzy Karol Buzek), депутат Європарламенту від Польщі, політична група «Європейська народна партія»

Ми добре розуміємо і усвідомлюємо всі геополітичні моменти, які беруть свій початок у минулому, в нашій історії. І ми повністю готові тісно співпрацювати з Україною на основі Угоди про асоціацію, включно із угодою про створення зони вільної торгівлі.

Україна, ЄС: окремі результати дії зони вільної торгівлі

Сергій Даниленко
Модератор групи Geostrategy Сергій Даниленко
analytics@geostrategy.ua

Українські виробники активно використовують преференції в рамках торгівлі між Україною та ЄС. Наприкінці 2016 року вже повністю використано 11 тарифних квот: