Європа i її україно-російська гра: якими будуть наслідки

Український конфлiкт стає для Євросоюзу чудовою нагодою звiльнитися вiд умовностей у вiдносинах iз Росiєю

Щоб зрозумiти, у чому полягає iнтерес Європи, треба на двадцять з лишком рокiв повернутися назад.

У цей час СРСР почав процес виведення тодi ще радянських вiйськ iз країн Схiдної Європи, уклавши iз Заходом своєрiдний пакт про ненапад. Згодом вiн навiть трансформувався в основоположний пакт Росiя - НАТО.

Його ключова iдея - у країнах, звiдки вийшла росiйська армiя, НАТО не розмiщає важку наступальну зброю. Звiсно, на той час Захiд охоче пристав на це, бо вважав ключовим завданням позбутися вiйськової армади Росiї на своїй територiї. Згодом, розвиваючи Євросоюз, європейськi полiтики дiйшли розумiння, що обмеження цього договору перешкоджають вибудувати єдину оборонну полiтику на своїх кордонах.

Конфлiкт на Донбасi розв'язує європейцям i НАТО руки.

Щоб розумiти це, достатньо переглянути останнi повiдомлення генералiв НАТО. Вони пiдтверджують, що Захiд готовий розмiстити важку зброю в державах колишнього соцтабору - країнах Балтiї, Польщi, Румунiї i, можливо, Угорщинi. Захiд створює сили швидкого реагування у кiлькостi майже сорок тисяч осiб, якi, як можна зрозумiти, матимуть за завдання захищати схiднi кордони Євросоюзу. НАТО розпочало серiю навчать у країнах Схiдної Європи, демонструючи готовнiсть захистити їх у разi росiйської агресiї. Захiд заявив, що встановить у Європi додатковi системи протиповiтряного захисту вiд росiйських ракет.

Таким чином, Європа вмiло використовує конфлiкт в Українi для вирiшення власних проблем.

Путiн не залишив усi цi заяви без вiдповiдi. Вiн пообiцяв нацiлити на Європу новi балiстичнi ракети, здатнi долати будь-якi системи захисту. "Нинi є бар'єр у вiдносинах Росiї та країн Заходу, i я не бачу, що вiн може бути подоланий", -- пiдсумувала днями канцлер Нiмеччини Ангела Меркель.

Тож про який бар'єр мiж Росiєю i Заходом йдеться? I якi це матиме наслiдки для нас, українцiв? Про це -- у розмовi газети "Експрес" з експертом аналiтичної групи "Geostrategy" Сергiєм Даниленком, головою наглядової ради Iнституту мiжнародних дослiджень та оборонної полiтики Вадимом Гречанiновим, керiвником економiчних програм Мiжнародного фонду "Єдиний свiт" Всеволодом Степанюком та полiтологом Iгорем Лосєвим.

-- Папа Римський днями сказав, що вiдчуває в атмосферi "запах третьої свiтової вiйни". Чи вказує нарощення вiйськової потужностi Заходу та Росiї на наближення сторiн до нової свiтової вiйни?

С. Даниленко: -- Нi, я не схильний так вважати. Чому? Тому що Росiї досi не вдалося знайти союзникiв у вiйськово-полiтичному планi. У росiян немає коалiцiї нi в ООН, нi в ОБСЄ, нi в iнших органiзацiях. Москва багато працювала над цим, але їй не вдалося створити потужного вiйськово-полiтичного союзу.

Насправдi тут iдеться про формування i розширення євроатлантичної цивiлiзацiйної сили й опiр цьому Росiї. Росiйська агресiя проти України виступила каталiзатором об'єднання зусиль США та Європи в полiтичнiй, безпековiй та економiчнiй сферах. Якби не було цiєї агресiї, ми б i далi спостерiгали лише перiодичний, з додатковими експертними розмiрковуваннями дiалог мiж ЄС i Сполученими Штатами. Європейцi давно у документах i рiшеннях визначили США своїм стратегiчним партнером.

Цей процес цiлком логiчний, але вiн гальмував. Росiйська ж агресiя проти України пiдштовхнула США та ЄС до активiзацiї спiвпрацi. Їхня спiльна оборонна, економiчна полiтика, зокрема й запровадження зони вiльної торгiвлi, - це рiшення, якi давно треба було пришвидшити. З iншого боку, у вiдповiдь свою мiць нинi намагається показати Росiя. Вона нарощує вiйськову силу, прагне побудувати "русскiй мiр", збiльшуючи територiю. Її євразiйський проект служить якраз цiй метi.  

В. Степанюк: -- Так, про третю свiтову навряд чи варто нинi говорити. Росiйська силова елiта розумiє, що для великого конфлiкту iз застосуванням звичайної зброї їй бракує економiчних i вiйськових ресурсiв. Тому Москва прагне досягти своєї мети шляхом гiбридної тактики та залякування. Тим часом Захiд вирiшив перестати реагувати лише дипломатично на дiї Москви i переходить до активних дiй з формування власної лiнiї оборони - як вiйськової, так i економiчної, енергетичної та полiтичної.

I. Лосєв: -- Європа i США мали б об'єднувати свої зусилля вже давно. На щастя, Захiд нарештi зрозумiв, що йому треба повернутися до концепцiї стримування Москви. Росiї не можна давати можливостi кудись просуватися, розширюватися i так далi. Вона має бачити чiткий мур перед собою i знати, що їй нiхто не дозволить той мур зруйнувати i кудись пiти, здiйснюючи експансiю. Тож Захiд робить усе правильно. Єдине, що це трохи запiзно.

-- На чиєму боцi - Заходу чи Росiї - в такому разi буде економiчна перевага?

В. Степанюк: -- Безумовно, Заходу. Про це можна говорити вже сьогоднi, зважаючи на масштаби економiк ЄС, США i на їхньому тлi - Росiї. За даними МВФ, валовий внутрiшнiй продукт Сполучених Штатiв становить 16,8 трильйона доларiв. ВВП Європейського Союзу - 17,4 трильйона доларiв. А що ж Росiя? Її номiнальний ВВП - лише 2,1 трильйона доларiв. Як бачимо, Захiд у 17 разiв економiчно потужнiший за Росiю.

Вiзьмiть до уваги: цього року ЄС i США планують пiдписати угоду про зону вiльної торгiвлi. Цей договiр може стати наймасштабнiшим торговельним договором у свiтi. Адже до трансатлантичної зони вiльної торгiвлi ввiйде майже половина свiтової торгiвлi. Варто нагадати також про те, що Сполученi Штати нинi торгують без митних бар'єрiв iз Канадою та Мексикою - у межах так званої Пiвнiчноамериканської зони вiльної торгiвлi.

Це означає, що й Канада i Мексика (а це доволi великi за територiєю, людськими ресурсами та економiчним потенцiалом країни), виходячи на ринок США, матимуть значною кращi торговельнi зв'язки i з ЄС. А отже, зможуть неабияк економiчно пiдсилити захiдну цивiлiзацiйну групу. Не забуваймо i про таке утворення, як Британська спiвдружнiсть (нинi офiцiйна назва - Спiвдружнiсть нацiй. - Авт.). Це об'єднання 53 незалежних держав, якi свого часу входили до Британської iмперiї. Хоч вони й географiчно розкиданi по всiй планетi, але об'єднанi спiльними цiнностями i метою. Бiльшiсть iз них нинi приєдналися до санкцiй проти Росiї. Тож i в разi чiткiшого цивiлiзацiйного розмежування цi країни будуть на боцi Заходу. Їхня економiка, зокрема Австралiї, Малайзiї, Сiнгапуру, важитиме немало. Варто наголосити, що в межах захiдної цивiлiзацiйної групи сконцентрованi головнi центри поширення капiталу у свiтi. Як приклад: Лондон, Нью-Йорк, Цюрих, Люксембург. Додатковою фiнансовою опорою для Заходу є японський фiнансовий центр Токiо. Хоч Японiя формально й не входить до захiдної цивiлiзацiї, але має тiснi зв'язки зi США, ба навiть угоду про вiйськовий захист.

-- А як щодо вiйськових потенцiалiв двох найпотужнiших цивiлiзацiйних груп, якi викристалiзовуються?

В. Гречанiнов: -- Тут також перевага на боцi Заходу. Дивiться: обороннi витрати НАТО становлять понад трильйон доларiв на рiк. Оборонний бюджет Сполучених Штатiв сягає 650 мiльярдiв доларiв, а сукупний оборонний бюджет європейських членiв альянсу - близько 300 мiльярдiв доларiв. Натомiсть навiть радикально збiльшений останнiми роками вiйськовий бюджет Росiї становить лише 50 мiльярдiв доларiв (3 трильйони рублiв). Це у 20 разiв менше за бюджет НАТО. Iстотна i рiзниця в мобiлiзацiйних резервах сторiн. У країнах НАТО сукупно проживає близько 900 мiльйонiв громадян. А в Росiї - 140 мiльйонiв громадян. Це у шiсть з половиною разiв менше.

-- У сенсi цього невидимого протистояння, Захiд зацiкавлений у тому, щоб Росiя перебувала пiд санкцiями незалежно вiд перебiгу конфлiкту в Українi?

В. Степанюк: -- Звiсно, поки Москва в iзоляцiї, вона зазнаватиме надзвичайних втрат, поволi деградуватиме, її геополiтичнi амбiцiї послаблюватимуться. Росiя дедалi гострiше вiдчуватиме тиск санкцiй, зниження цiн на нафту, знецiнення рубля. Її може чекати посилення внутрiшнiх суперечностей i, як наслiдок, занепад. Натомiсть Захiд на тлi всiх цих подiй має шанси вийти на етап iсторичного пiднесення.  

-- У якiй ситуацiї за таких умов опиняється Україна?

С. Даниленко: -- Ситуативно - на десятилiття або й на чверть столiття - Україна може опинитися у так званiй сiрiй чи буфернiй зонi. Якщо щиро, то ми вже там опинилися, ставши суб'єктом гарячої фази цивiлiзацiйного протистояння. Можливо, з часом кордони Заходу мають шанси бути перенесеними на схiднi рубежi України. Але для цього потрiбнi будуть i напружена праця, i консолiдацiя всерединi країни, i реформи, i новий стан елiт, i нове уявлення Європи та Сполучених Штатiв про Україну. Усе це має вiдбуватися за участi України. Ми маємо бути активним суб'єктом, а не об'єктом впливiв мiжнародних процесiв.

Перебування в сiрiй зонi для України дуже небезпечне - ми ризикуємо перетворитися на failed state, тобто на державу, якої повноцiнно не iснує.

I. Лосєв: -- Так, Україна перебуває мiж двома потужними цивiлiзацiйними формацiями. I проблема в тiм, що нинi йдеться про визначення кордонiв цих формацiй. Росiя вважає, що кордон захiдного свiту має пролягати на захiд вiд Ужгорода. А ми вважаємо, що кордон захiдного свiту має пролягати на схiд вiд Луганська. Європа грає свою гру. Але, треба розумiти, що в цiй ситуацiї насправдi набiр карт для гри в нас обмежений. У межах "русского мiра" Україна може зникнути як країна, як культура. Для нас це смерть, самогубство, суїцид. Спроба бути ближчими до захiдного свiту чи навiть на маргiнесi захiдної цивiлiзацiї - це значно краще, нiж бути знищеними в межах "русского мiра". Тобто краще бути мiж цивiлiзацiями, нiж узагалi не бути. Така суть поточного моменту. Найгiрше буде, якщо Європа, досягнувши своїх цiлей, здасть нас у конфлiктi з Росiєю, припинивши пiдтримку України.

Наталiя ВАСЮНЕЦЬ, газета "Експрес"