Проблеми секс-меншин перешкоджають євроінтеграції України

Останнім часом європейські інституції почали все наполегливіше вимагати від України припинити утиски так званої ЛГБТ-спільноти (від англійського LGBT – lesbian, gay, bisexual, and transgender). На думку аналітиків групи глобальної розвідки Geostrategy, це пов’язано з наближенням дат підписання Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС та виборів до Європарламенту. І якщо ще рік тому ця тема викликала в представників українського керівництва лише ніякові посмішки, то зараз вони змушені підійти до питання захисту прав ЛГБТ серйозно, спираючись на європейський досвід та принципи.

Рада Європи та Європейська Комісія весь час нагадують Києву, що проблеми ЛГБТ знаходяться в площині захисту прав людини. За словами головного доповідача Ради Європи з питань захисту прав ЛГБТ Хекона ХЬОГЛІ, Україна повинна пам’ятати, що Угода про асоціацію з Європейським Союзом означає не лише функціонування спільного економічного ринку, а й відданість європейським цінностям, до яких належать права секс меншин.

Питання дискримінації за гендерними ознаками також не сходить з порядку денного Ради Європи. Ця тема останнім часом не лише стає центральною для різноманітних семінарів та конференцій, які проводяться під егідою цієї організації. У минулому році, поруч з питаннями боротьби з тероризмом та реформування Європейського суду з права людини, проблеми представників ЛГБТ були пріоритетом головування у Комітеті Міністрів РЄ такої країни, як Великобританія. Прив’язати захист прав ЛГБТ-спільноти та підписання Угоди про асоціацію з Україною неодноразово під час обговорення українського питання в Європарламенті пропонували депутат від Австрії (Група «зелених»\Вільний європейський альянс) Ульріке ЛУНАЧЕК, яка є співголовою ЛГБТ інтер-групи в Європарламенті, та депутат з Нідерландів Софія ВЕЛЬД (Альянс лібералів та демократів Європи).

Аналітики групи також передбачають, що вже ближчим часом низка впливових міжнародних організацій, таких як ООН, ОБСЄ та Рада Європи будуть робити настійливі спроби включати до тексті усіх міжнародних документів, які стосуються прав людини, питання захисту прав секс-меншин. Як наслідок, це ставити Україну у доволі складне становище, оскільки навряд чи Міністерство закордонних справ України має чіткі інструкції щодо цього чутливого та неоднозначного питання.

Після прийняття у Верховній Раді України проекту Закону про цензуру, який забороняє публічне обговорення питань сексуальної орієнтації, Софія ВЕЛЬД заявила: «Замість того, щоб наближатися до Європи, України зробила велетенський крок убік від Європи та її цінностей. Жодна країна, яка обмежує свободу слова та порушує права своїх громадян, які зараховують себе до ЛГБТ-спільноти, не може очікувати, що її спокійно приймуть у родину європейських націй».

Проте, за оцінками групи Geostrategy, питання захисту прав ЛГБТ-спільноти не має всеохопної та загальної підтримки не лише серед громадян країн-членів Євросоюзу та Ради Європи, а й серед вищого керівництва цих країн. Так, напередодні голосування у парламенті Франції Закону про легалізації одностатевих шлюбів Президент Парламентської Асамблеї Ради Європи Жан-Клод МІНЬЙОН заявив, що як член законодавчого органу Франції він голосуватиме проти цього закону, оскільки є прихильником традиційних сімейних цінностей. До речі після прийняття цього закону у Франції, на вулиці Парижа вийшло понад 200 тисяч громадян, які його не підтримують. Доповідач ПА РЄ Хекон ХЬОГЛІ вважає, що на сьогодні прояви гомофобії існують не лише в Україні, а й в усіх країнах Європи. «Традиційно країни Східної та Південної Європи мають стійкі упередження проти представників ЛГБТ. Крім того, у економічно бідніших суспільствах меншини завжди є дуже вразливими», -- заявив він.

З огляду на тенденції, які панують зараз у Європарламенті та Раді Європи, Київ не зможе уникнути обговорення питання захисту прав ЛГБТ в Україні. Тому експерти групи Geostrategy вважають, що у цьому чутливому та делікатному питанні доцільно дотримуватися такої тактики:

- під час офіційних зустрічей у Брюсселі та Страсбурзі наголошувати, що загалом українське керівництво та суспільство не налаштоване агресивно проти представників ЛГБТ-спільноти (позитивне враження на Брюссель справило проведення 25 травня 2013 року гей-параду в Києві. І хоча заборона Київської міської державної адміністрації провести його у центрі міста було була розкритикована Єврокомісією та Радою Європи, проте той факт, що він відбувся в іншому місті і пройшов без ексцесів, зіграло на користь Києва);

- нагадувати Брюсселю, що лише у 1995 році з Кримінального кодексу України була прибрана стаття про кримінальну відповідальність за гомосексуальні стосунки і що зміна громадської свідомості в Україні, у порівняні з іншими пострадянськими державами (наприклад, Росією) відбувається доволі динамічно;

- розповідати про те, що в Україні функціонують неурядові організації, які захищають права представників секс меншин. Зокрема Всеукраїнський союз «Рада ЛГБТ-організацій України», який об’єднує 40 організацій з різних міст України;

- вказувати на те, що і в старій Європі (наприклад, Італії) питання про узаконення одностатевих шлюбів викликає стійке несприйняття серед громадян та законодавців, проте ніхто не піддає сумніву приналежність Італії до «родини європейських націй»);