Місце України у світових процесах в 2014 році

The Annual Forecast for 2014 with a prediction of the main trends in global policy and foreign affairs and finding the proper place of Ukraine in those trends is a regular attempt of the Geostrategy Group to take a precise glance on the changing world and Ukraine in the world. What Kyiv should expect in the New Year and who will be the main global Players on the Ukrainian political field?

 Команда аналітиків групи глобальної розвідки Geostrategy проаналізувала основні міжнародні тренди нового року, а також зробила прогноз ролі та місця України у світових військово-політичних та економічних процесів у 2014 році.

Необхідність такої роботи була зумовлена тим, що в минулому році саме питання зовнішньої політики, а не традиційно внутрішньої, спричинили титанічні зміни в українському суспільстві. Євромайдан став новим явищем в українській політиці, причому його формальна поява була спричинена рішенням Уряду Миколи АЗАРОВА призупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Ще за два тижні до 21 листопада 2013 року – день, коли це рішення було ухвалено – жоден з українських політиків не вірив, що мільйони українських громадян вийдуть після саміту Україна – ЄС на мирні акції протесту одразу після того, як маловідома більшості громадян Угода про асоціацію не була підписана Президентом Віктором ЯНУКОВИЧЕМ у Вільнюсі.

 

Українці мовчали довго. Мовчали тоді, коли в них почали забирати бізнес, мовчали тоді, коли їх дітей вбивали на пішохідних переходах діти державних чиновників та наближених до влади осіб, коли фіскальні органи всупереч законам наперед стягували податки, а працівники міліції ґвалтували та вбивали молодих дівчат в Миколаєві та інших українських містах. Але, на диво, українці повстали тоді, коли їх керівництво вирішило змінити геополітичний вектор розвитку країни. З європейського – на євразійський.

 

Цікаво, що наслідки Євромайдану – знову ж таки на диво офіційного Києва та й власне самих українців – несподівано набули геополітичних ознак в регіональному і навіть світовому масштабі. Європа, США, Росія і навіть Китай були втягнуті в «український революційний вирій», який протягом останніх тижнів 2013 року захопив політичний та інформаційний простір Європи, Північної Америки та Росії.

 

В одну мить стало зрозуміло: зовнішньополітичний нахил України – у Східний чи Західний бік – може призвести до виникнення політичної кризи в цілій Європі. Своєрідне повернення України до великої геополітичної гри стимулює аналітиків групи Geostrategy до написання своєрідної політичної картини світових процесів, яка творитиметься в 2014 році. Яким же буде місце і роль України у цій картині?

 

Основні елементи геополітичних процесів в 2014 році

Одним з найбільш важливих трендів світової політики в 2014 році буде розвиток відносин між США та Іраном. Як писала група Geostrategy в грудні 2013 року (ДИВ:Нагірний Карабах: чи можливі зміни у світлі ірано-американського потепління?), фінальний раунд переговорів між країнами «Шістки» (США, Велика Британія, Росія, Німеччина, Франція і Китай) та Іраном з питань розвитку цієї країною ядерної програми, який відбувся 23 листопада 2013 року, приніс дійсно сенсаційні результати – вперше після 34 років взаємних звинувачень та погроз офіційні особи США та Ірану повідомили про знаходження дипломатичного рішення іранської ядерної проблеми. Лідери «Шістки» та Ірану домовилися про заходи із суттєвого зменшення іранської ядерної програми. Тегеран взяв на себе зобов’язання призупинити збагачення урану більше ніж на 5%, призупинити виробництво плутонію та центрифуг, а також погодився допустити інспекторів МАГАТЕ до своїх ядерних об’єктів.

 

Так звана «Угода десятиліття», досягнута між Іраном та країнами «Шістки», передбачає, що запаси урану з 20%-им збагаченням повинні бути ліквідовані не пізніше 6 місяців з дня укладення угоди. У свою чергу, Сполучені Штати погоджуються розморозити іранські зарубіжні активи на суму 4,2 млрд. дол. США та послабити санкції, які стосуються постачання золота, нафтохімії та автомобілів.

 

Отже, 2014 рік має визначити: чи потепління відносин між США та Іраном набуде ознак тимчасового, чи навпаки – перетвориться на довго триваючу відлигу, яка змінить розстановку глобальних сил.

 

У листопаді 2014 році в США відбудуться проміжні вибори до Конгресу, які стануть великою репетицією для американського президента Барака ОБАМИ перед проведенням президентських виборів, на яких правляча Демократична партія планує отримати перемогу. Тому для партії Барака ОБАМИ важливо отримати перемогу на виборах до Конгресу, щоб показати пересічним американцям: демократи можуть бути ефективними, оскільки змогли понизити рівень небезпеки від найбільшого ворога США – Ірану – до необхідного мінімуму.
Для новообраного іранського президента Хассана РУХАНІ також важливо продемонструвати своїм виборцям, які у серпні 2013 року підтримали зміни в іранській зовнішній політиці, результати нового курсу країни.

 

Тому в цій точці інтереси США та Ірану збігаються, що підштовхуватиме обидві країни до діалогу більше, ніж до конфронтації. США продаватимуть своїм виборцям «зменшення глобальної ядерної загрози від Ірану», а Іран – «пом’якшення міжнародних санкцій», що робитиме внутрішню економічну ситуацію кращою.

Сирійський вузол

Ймовірно, що Тегеран і Вашингтон також багато говоритимуть про Сирію, Ірак, Ліван та Афганістан, оскільки від обох цих гравців багато в чому залежить подальша доля цього регіону.

Очікується, що Сирія залишатиметься яблуком роздору між Іраном та Саудівською Аравією – стратегічним союзником США, який все більше дратується від покращення відносин Сполучених Штатів з Іраном. Так, Іран виступає за збереження існуючого сирійського режиму, а Саудівська Аравія навпаки – підтримує сирійську опозицію та прагне через зміну сирійського лідера Башара АССАДА отримати контроль над процесами в цій державі, зменшивши тим самим іранське домінування в регіоні.

 

Малоймовірно, що фінансова та військова підтримка Саудівською Аравією, Катаром та іншими країнами Перської затоки представників сирійської опозиції призведе в 2014 році до зміни режиму Башара АССАДА. Однак, очікується, що перед проведенням в Сирії восени 2014 року муніципальних виборів боротьба за Сирію між основними регіональними центрами сили загостриться.

 

 

Плани Ізраїлю

Потепління відносин між США та Іраном продовжить в 2014 погіршувати відносини Сполучених Штатів з іншим стратегічним партнером – Ізраїлем. Не виключено, що завдяки активній позицій потужного європейського лоббі США, відверто незадоволеного вирівнюванням відносин Вашингтона із Тегераном, у Сполучених Штатах виникатимуть скандали (або політичні, або ж більш провокативного характеру – наприклад, корупційні, збройні чи навіть сексуальні), пов’язані із діями відомих осіб із правлячої в США Демократичної партії. Наприклад, може виникнути ситуація на зразок вже давно забутого скандалу з Монікою ЛЕВІНСЬКИ, яка, звинувативши тодішнього американського президента Білла КЛІНТОНА у сексуальних домаганнях, відкрила для Республіканців перемогу на президентських виборах у 2001 році (Джордж Буш-молодший перебував у Білому домі два президентських терміни – з 2001 по 2009 роки).

 

Туреччина шукатиме баланс у регіоні

На фоні посилення Іраном регіонального домінування, Туреччина протягом 2014 року буде намагатися шукати власне місце в новій системі геополітичних координат. Точкою опори, на яку спиратиметься Анкара для вирівнювання стратегічного балансу сил, стане Ірак. Очікується, що Туреччина посилить співпрацю в енергетичній сфері з регіональним курдським урядом, у той час як Іран буде спиратися на контакти з Шиїтським урядом Іраку. Загальнонаціональні вибори в Іраку, призначені на квітень 2014 року, додатково посилять боротьбу за вплив на Ірак з боку ключових регіональних гравців – Ірану та Туреччини.

 

Очікується, що у 2014 році Туреччина зробить спробу суттєво активізувати розвиток відносин з Вірменією та Кіпром, намагаючись тим самим краще закріпитися на Кавказі та в Середземномор’ї. Однак, на думку аналітиків Geostrategy, Туреччину навряд чи чекатимуть суттєві прориві на цих напрямках.

 

У новому році Анкара може виявляти більший інтерес до співпраці з країнами Митного союзу, оскільки бачить у спільному ринку Митного союзу певний потенціал для реалізації своїх товарів. Така активність дещо активізує процеси всередині Митного союзу. Це необхідно для впевненого переходу Росії у 2015 році до іншої інтеграційної фази – початку створення Євразійського союзу під протекторатом Москви.

 

Куди буде рухатися Європа?

Якщо дивитися на картину розвитку процесів в Європейському Союзі у широкому контексті, то очевидним є продовження розвитку в 2014 році негативних явищ в економіці, які породжуватимуть безробіття та збільшуватимуть соціальну напругу. Очікується, що наслідки світової фінансово-економічної кризи накриють ще дві країни – Францію та Нідерланди. Загалом умови кредитування для населення та бізнесу в країнах ЄС будуть залишатися в 2014 році доволі жорсткими, що не сприятиме швидкому виходу Євросоюзу із рецесії. Греція, Кіпр, Португалія та Словенія будуть потребувати значної фінансової підтримки з боку ЄС.

 

Внаслідок збігу цих факторів аналітики Geostrategy очікують в наступному році збільшення в країнах ЄС масових акцій протесту, що призведе до зростання популярності нових право радикальних партій. Очікується, що в результаті проведення в 2014 році парламентських виборів у Бельгії, Угорщині та Швеції, а також муніципальних виборів у Франції, Великій Британії та Греції (головує в першій половині 2014 року в Європейському Союзі) перемогу можуть отримати нові праві радикальні партії. Окрім цього, вибори до Європейського Парламенту, заплановані на травень 2014 року, також можуть принести несподівані результати: хоча євро скептики навряд чи отримають контроль над законодавчим органом ЄС, тим не менше вони збільшать свою присутність в Європарламенті. Враховуючи це, формування наприкінці 2014 року нового складу Європейської Комісії – керівного органу Євросоюзу – може бути ускладненим.

 

У 2014 році в Європі можуть посилитися сепаратистські рухи. Зокрема, на вересень заплановано проведення референдуму з питання отримання Шотландією незалежності, проти чого категорично проти виступає Велика Британія. Конфліктна ситуація поки що не розв’язана. В Іспанії каталонці також роблять спроби провести референдум з питань отримання Каталонією незалежності від Іспанії, що викликає відверте обурення Мадриду.

 

На такому складному соціальному тлі Брюссель буде продовжувати вимагати від національних урядів запроваджувати заходи жорсткої економії, які призведуть до додаткового тертя між національними урядами та інституціями Євросоюзу.

Очікується, що Велика Британія спробує в новому році скористатися зростанням євроспектичних настроїв. Зокрема, Лондон намагатиметься сформувати коаліцію держав-членів ЄС, які чинитимуть опір зусиллям Брюсселю централізувати контроль над процесами в ЄС, особливо тими, що стосуються погодження між Центральними банками країн Євросоюзу спільної монетарної політики під егідою Європейського центрального банку.

 

Чого Чекати Україні?

З геополітичної точки зору для України 2014 рік буде більш складним, ніж минулий. Для цього існують як об’єктивні, так і суб’єктивні причини.

 

Києву не варто особливо розраховувати на те, що в 2014 році Угода про асоціацію буде підписана. Греція та Італія, які головуватимуть в Європейському Союзі в 2014 році, знаходяться під доволі значним політичним та енергетичним впливом Росії. Тому, ймовірно, робитимуть усе, аби прориву для України на євро інтеграційному напрямку не відбулося. Тим більше, що й офіційний Київ використовує європейську риторику лише як риторику, не вживаючи при цьому жодних серйозних практичних кроків.

 

Роль Німеччини у політичних та економічних процесах Центральної та Східної Європи буде посилюватися. Це відбуватиметься на фоні закритого діалогу між Німеччиною та Росією щодо майбутньої долі Східної Європи, в якому одне з ключових місць буде відведено Україні. Ймовірно, що основні дискусії з «українського питання» між Берліном та Москвою триватимуть навколо ставок на президентських виборах в Україні на початку 2015 року. Якщо Москва зробить свою політичну ставку на одного з кандидатів, а Берлін погодиться легітимізувати цього кандидата в очах Заходу – це означатиме, що український політичний пасьянс буде вдалим для обох центрів сили. Хоча, враховуючи доволі стрімке визрівання українського суспільства, обом столицям доведеться дуже ретельно продумувати кожен крок на українському передвиборчому полі.

Отже, роль Німеччини залишатиметься для Східної Європи важливою і, в той же час, доволі суперечливою. З одного боку, Європейська Комісія та Німеччина будуть демонструвати велику прихильність до того, що у 2014 році в Польщі та Литві почнуть діяти два термінали по імпорту зрідженого газу (liquefied natural gas import terminals). Що, безумовно, дратуватиме Москву, яка не хоче втрачати монопольне становище на європейському енергетичному ринку. А з іншого, очікується, що Берлін буде тиснути на Європейську Комісію, яка в 2014 році розглядатиме справу проти Газпрому щодо порушення антимонопольного законодавства. Мета тиску – увести російську компанію від санкцій з боку ЄС.

Така ситуація ще більше прив’яже Україну до російської газової труби.

 

Також не виключено, що Німеччина в не публічний спосіб надаватиме допомогу Росії у просуванні проекту «Південний потік», який несе для України пряму загрозу: зменшення обсягів прокачування через українську газотранспортну ситому російського газу на ринок Європи.

На фото: президент Росії Володимир Путін

 

Роль Росії в українських справах

Росія отримала в минулому році важливі геополітичні перемоги на пострадянському просторі. Україна ж навпаки, зазнала поразок, у тому числі через російський фактор. Однак, на думку аналітиків Geostrategy, насправді вікно можливостей для російського керівництва зібрати колись втрачені землі залишатиметься вкрай обмеженим.

 

Сполучені Штати, які протягом останнього часу відійшли від активних дій на європейському напрямку, поступово почнуть повертатися до великої європейської гри. Вивід у 2014 році військ з Афганістану, а також поступове налагоджування відносин з Іраном вивільнять для Вашингтона час на те, щоб почати всерйоз займатися європейською політикою. Розуміючи таку небезпеку, Росія буде залишатися активною на Близькому Сході, шукаючи нагоди для ускладнення позицій США в цьому регіоні. Однак малоймовірним є те, що такі спроби в 2014 році будуть мати якісь великі досягнення.

 

Внутрішні процеси в самій Росії будуть характеризуватися ще більшою концентрацією влади в Москві. У короткій перспективі це дозволить Володимиру ПУТІНУ тримати «вулицю під контролем», однак у довгій перспективі це робитиме Росію ще більш вразливою до внутрішніх криз та викликів.

 

Очікується, що в 2014 році російський уряд буде продовжувати розвивати не лише енергетичні сектори економіки. Так, наприклад, багато робитиметься для розвитку гірнодобувної, металургійної та будівельної галузей, для розвитку хімічної та автомобільної індустрії. Однак закритість російської економіки для західних інвестицій зводитиме зусилля російського керівництва до мінімуму. У цьому зв’язку Україні не варто очікувати на прориви у відвоюванні російського ринку для українських товарів.

 

Чудо не відбудуться, і такі розчарування від завищених очікувань інтеграції з Росією будуть робити українське суспільство, у першу чергу – на Сході та Півдні України – більш проєвропейськи налаштованим. Хоча на це піде не один рік.

Аналітики Geostrategy очікують посилення конкурентної боротьби всередині російського політичного клану. У цьому зв’язку Володимир ПУТІН буде змушений маневрувати. Можливо, внаслідок розпочатої в Росії антикорупційної програми, пов’язаної з розкраданням коштів на підготовку Сочі до олімпійських ігор, російський уряд буде в 2014 році суттєво переформатовано.

Також очікується, що в 2014 році Росія робитиме спроби не допустити підписання Молдовою та Грузією Угод про асоціацію з Європейським Союзом. Ймовірно, що у цьому контексті може різко загостритися Придністровський конфлікт, що напрямку впливатиме на українську безпеку.

 

Традиційно Китай збільшуватиме свій вплив на регіон Центральної Азії, що викликатиме роздратування в Москві. Бажання Росії ускладнити експансію Китаю в Середню Азію штовхатиме російську сторону до активної гри на конфліктах між Узбекистаном, Киргизстаном та Таджикистаном, які можуть стати більш інтенсивними після виводу американських військ з Афганістану.

 

З урахуванням таких тенденцій, Києву в будь-якому випадку необхідно готувати себе до професійних та далекоглядних міжнародних комбінацій. А для цього треба не лише матеріальні ресурси, але й замовлення на формування в Україні професійного міжнародного товариства, здатного прораховувати ситуацію в середньостроковій перспективі. Інакше Україна, її фінансово-промислові групи не матимуть шансів інтегруватися до світових політичних та економічних процесів на вигідних для них умовах.

 

P.S. Усім зацікавленим в отриманні більш детального річного прогнозу (англійською мовою), в якому викладені потенційно існуючі для українського політикуму та бізнесу ризики та небезпеки 2014 року, прохання звертатися до групи Geostrategy.

P.S. All clients who are interested in acquiring more detailed Annual Forecast 2014 (English version), please contact the Geostrategy Group.