Нагірний Карабах: чи можливі зміни у світлі ірано-американського потепління?

12 Dec, 2013 | |

The latest developments in the United States – Iran relations are staring to change the geopolitical checks and balances in the Caucuses regions settled up within the Soviet era. But now those obvious improvements between Washington and Teheran appeared on November 2013 might reflect on the whole Caucuses region and especially on the perspective of Nagorno-Karabakh conflict settlement. What does it mean for Ukraine?

Питання розвитку відносин між Сполученими Штатами Америки та Іраном – колишніми близькими союзниками, а до останнього часу – запеклими ворогами, є дуже важливими у світовій політиці. Тому будь-яка зміна температури двосторонніх американсько-іранських відносин миттєво відображається не лише на ситуації в регіоні Близького Сходу, але й інших частин світу.

Фінальний раунд переговорів між країнами «Шістки» (США, Велика Британія, Росія, Німеччина, Франція і Китай) та Іраном з питань розвитку цієї країною ядерної програми, який відбувся 23 листопада 2013 року, приніс сенсаційні результати – вперше після 34 років взаємних звинувачень та погроз офіційні особи США та Ірану повідомили про знаходження дипломатичного рішення іранської ядерної проблеми. Зокрема, лідери «Шістки» та Ірану домовилися про заходи із суттєвого зменшення іранської ядерної програми. Тегеран взяв на себе зобов’язання призупинити збагачення урану більше ніж на 5%, призупинити виробництво плутонію та центрифуг, а також погодився допустити інспекторів МАГАТЕ до своїх ядерних об’єктів.

Так звана «Угода десятиліття», досягнута між Іраном та країнами «Шістки», передбачає, що запаси урану з 20%-им збагаченням повинні бути ліквідовані не пізніше 6 місяців з дня укладення угоди. У свою чергу, Сполучені Штати погоджуються розморозити іранські зарубіжні активи на суму 4,2 млрд. дол. США та послабити санкції, які стосуються постачання золота, нафтохімії та автомобілів.

 

Наслідки американо-іранського потепління

Аналітики групи Geostrategy, враховуючи безпрецедентність початку американо-іранського потепління, поставили перед собою завдання проаналізувати можливі наслідки цього процесу для країн колишнього Радянського Союзу.

Перша публікація присвячується можливій зміні відносин між Вірменію та Азербайджаном після відновлення діалогу по лінії Вашингтон - Тегеран, у першу чергу, в контексті можливого просування шляхом врегулювання Нагірно-Карабаського конфлікту.

Не потребує доказів той факт, що до останнього часу ключ від розв’язання Нагірно-Карабаського конфлікту знаходився у Москві. Саме росіяни мали унікальну дипломатичну та військову можливість або сприяти вирішенню цього складного конфлікту, або ж навпаки – тримати його в постійній активній або ж латентній стадії розвитку. При цьому інший важливий регіональний гравець – Сполучені Штати Америки – були до останнього часу практично виключені із цього процесу, оскільки не мали прямого доступу до зони конфлікту. Навіть незважаючи на те, що Азербайджан протягом останніх років був їх важливими регіональним союзником.

Натомість потепління в американо-іранських відносинах, яке намітилося в листопаді 2013 року, може суттєво змінити існуючий військово-політичний баланс у цьому регіоні. У разі, якщо Вашингтон знайде порозуміння з Тегераном і почне поступово повертатися до стратегічного партнерства – як це було до Ісламської революції 1979 року – Росія почне втрачати монополію на контроль ситуації в регіоні Кавказу. А це, у свою чергу, вплине на розвиток відносин між Вірменією та Азербайджаном.

 


На фото: регіон Нагорного Карабаху

Сьогодні ці дві країни мають різні зовнішньополітичні пріоритети. Так, Вірменія у своїй політиці ховається за російською спиною, оскільки вбачає у російських збройних силах надійну страховку від втрати контролю над окупованим Нагірним Карабахом. Сподівання Єревана на Росію настільки великі, що під тиском Москви Вірменія на фінальній стадії відмовилася парафувати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом і, одночасно, погодилася на стратегічне партнерство з Митним Союзом.

Азербайджан, навпаки, намагається максимально диверсифікувати свої міжнародні контакти і уникати ситуації, коли усі яйця кладуться в одну корзину. Сповідуючи так звану рівноправну багатополярність, Азербайджану вдається не посваритися з Росією, мати відносини стратегічного партнерства з Туреччиною та США, продавати енергоносії на європейський ринок та розвивати відносини з Іраном.

Однак вироблені Вірменію та Азербайджаном звичні моделі поведінки можуть, на думку аналітиків групи Geostrategy, поламатися, коли на авансцену вийдуть зміцнілі США та Іран.

У цьому зв’язку очікується, що Баку, Тегеран та Анкара спробують зменшити вплив Росії на Кавказі, поставивши собі за мету розпочати нові раунди переговорів щодо врегулювання Нагірно-Карабаського конфлікту. І ніхто сьогодні не може точно спрогнозувати, які геополітичні наслідки матимуть подібні ініціативи, особливо враховуючи те, що Вірменія та Росія зацікавлені в утриманні статус-кво у вирішенні цього конфлікту.

Проведення у листопаді 2013 року, після довгої багаторічної паузи, зустрічі президентів Азербайджану та Вірменії свідчить про те, що обидві країни почали готуватися до серйозних геополітичних змін в регіоні.

 

Фактор Ізраїлю в американсько-іранському потеплінні

Ізраїль, так само як Вірменію і Азербайджан, непокоїть перспектива зближення США та Ірану, оскільки зміна зовнішньополітичних пріоритетів США у регіоні відсуне Тель-Авів на другий план із одночасним збільшенням загрози нападу Ірану на територію Ізраїлю. Інший союзник Білого дому – Саудівська Аравія – також панічно боїться релігійного та політичного посилення Ірану. Для саудитів геополітичне лідерство Ірану означає зміщення центру ісламського світу з Ер-Ріяда до Тегерану, що несе потенційні загрози для саудівського лідерства у регіоні.

Ізраїль та Саудівська Аравія настілки стривожені потеплінням відносин між США та Іраном, що ці дві країни можуть піти на зближення. Це ж, у свою чергу, суттєво перекроїть карту регіональних балансів, що призведе до багатьох неочікуваних змін.

 

Висновки

Для України процеси у цьому регіоні важливі, перш за все, з точки зору розуміння того, які перспективи має Митний Союз. У разі, якщо вплив Росії на Кавказі слабшатиме, це дозволить таким державам як Вірменія та Азербайджан бути більш сміливими у виборі стратегічних партнерів. Такі тенденції, у свою чергу, мають надихати Київ на проведення більш креативної зовнішньої політики, яка враховує світові геополітичні тренди.

Група глобальної розвідки завершує підготовку матеріалу про вплив відносин між США та Іраном у світлі останніх подій на розвиток відносин між Україною та Росією, оскільки існують ознаки того, що Вашингтон та Москва могли ставити у взаємозалежність вирішення українського та іранського питань.
 

ЦЕ МОЖЕ ВАС ЗАЦІКАВИТИ

Відставка генерала Флінна та відношення до Росії

Johan McCain
Голова комітету Сенату США з питань збройних сил сенатор Джон Маккейн

Відставка генерала Флінна також викликає додаткові питання з приводу намірів адміністрації Трампа по відношенню до Росії Володимира Путіна, в тому числі, заяви президента що пропонують моральну еквівалентність між Сполученими Штатами і Росією, незважаючи на вторгнення в Україну, анексію Криму, за

США потребують більш активної участі в подіях в Україні

Річард ХААС (Richard Haass)
Річард ХААС (Richard Haass), президент Ради зовнішніх зносин, США (Council on Foreign Relations)

Сполучені Штати з моменту виникнення напруги у Східних регіонах України системно працюють над тим, щоб запровадити проти Росія санкції, оскільки вона відіграє ключову роль у дестабілізації ситуації в регіоні. Поки що важко передбачити, чим може закінчитися конфлікт на Сході України.

США з імпортера стали експортером газу

Френк Веррастро
Френк Веррастро, Центр стратегічних та міжнародних досліджень, Вашингтон

Френк Веррастро, Центр стратегічних та міжнародних досліджень, Вашингтон