Кір Стармер подав у відставку. Що далі

22 червня 2026 року глава британського уряду оголосив про свою відставку з посади лідера Лейбористської партії. Висування кандидатів на нового керманича лейбористів і відповідно глави уряду відбудеться 9 липня, а до цього часу він залишатиметься керівником виконавчої гілки влади.

Очевидно, що цій відставці передували довибори в окрузі Мейкерфілд, що у Великому Манчестері. Ми про них та їх значення писали. Тоді переміг однопартієць К. Стармера - Е. Бернем, який вважається основним кандидатом на посаду голови Лейбористської партії. Додатково слід нагадати, що основною причиною дострокової відставки К. Стармера стала поразка лейбористів на муніципальних перегонах 7 травня цього року. Тоді однопартійці К. Стармера поступилися евроскептикам з ультраправої ReformUK на чолі з Найджелом Фараджем. Саме ця поразка призвела до внутрішньопартійної кризи в Лейбористській партії.

Хто може стати наступником К. Стармера крім вже згаданого Е. Бернема?

Потенційно міг би Вес Стрітінг, колишній міністр охорони здоров'я в 2024-2026 роках. Він був одним із перших членів уряду К. Стармера, який подав у відставку ще минулого місяця. Однак напередодні він відмовився від боротьби за лідерство, підтримавши кандидатуру Е. Бернема.

Колишній міністр енергетики Ед Мілібенд, а також Ал Карнс, який є відставним морським піхотинцем, на наше переконання, не зможуть отримати достатньої підтримки серед колег, оскільки не мають чіткої стратегії щодо внутрішньополітичних змін в Британії. Хоча про них говорили як потенційних кандидатів на лідерство у Лейбористські партії.

Згадаємо і про Анджелу Райнер, яка була заступницею лідера Лейбористської партії. Вона є популярною серед партійців-лейбористів і орієнтована на захист прав робітників і середнього класу, які є основним електоральним ресурсом політичної сили. А. Рейнер як колишня права рука і віце-прем'єр в команді К. Стармера може виступити третейським суддею, яка спробує владнати всі внутрішні конфлікти всередині монобільшості. Єдине, що може підірвати її шанси на перемогу, це скандал з несплатою податку на нерухомість в 2025 році. Тоді вона не вповні здійснила оплату за будинок, який придбала. Вона визнала свою помилку, але вже було нанесено репутаційний удар по Лейбористській партії і безпосередньо К. Стармеру. Як відповідальний політик вона подала у відставку.

Що категорично не можна робити Лейбористській партії?

Проводити дострокові парламентські вибори. Лідер правих популістів Н. Фарадж вже закликав до їх проведення. Таким чином ReformUK мріє про можливість зіграти на невдоволеннях і песимістичних настроях населення. Сьогодні рейтинг партії ReformUK складає близько 26,8 відсотків підтримки населення. Другу сходинку посідають лейбористи, які мають 18,8 відсотків. «Бронзу» має Консервативна партія з 18,6 відсотками.

Н. Фарадж свідомо педалює тему виборів, бо має шанси і можливість. Як показав досвід довиборів в округах Гортон і Девон, де у лютому цього року перемогла представниця партії «Зелених» Анна Спенсер, а також Мейкерфілд, де перемогу отримав Е. Бернем, висуванці ReformUK зараз можуть розраховувати лише на друге місце. Перемога на загальних парламентських виборах може гарантувати Н. Фараджу успіх у формуванні уряду, який він хотів би очолити.

Відставка К. Стармера є очікуваним розвитком подій з огляду на внутрішньополітичну кризу у Великій Британії. Поки зарано робити прогнози щодо перших кроків наступника К. Стармера, бо не відбулися вибори лідера Лейбористської партії. Поки ситуація є турбулентною.

Єдине, що має хвилювати експертну спільноту, це посилення політичної активності Н. Фараджа, який відверто закликає до дострокових парламентських виборів. Ці слова категорично не можна сприймати як популістську заяву, бо його наміри мають підґрунтя. Ймовірність дострокової виборчої кампанії в Сполученому Королівстві розцінюється у 5-10 відсотків.

Якщо в цьому році парламентські вибори все ж відбудуться, то це буде тріумфом не лише Н. Фараджа. Це буде перемогою спецслужб Російської Федерації. Російські пропагандисти зроблять чудовий сюжет про перемогу фаната Владіміра Путіна в Західній Європі. Вона закономірно підірве єдність в НАТО і G7. Маємо не ігнорувати цю потенційну загрозу.

Назар Даниленко, Велика Британія, спеціально для Geostrategy