Примара угорської інтервенції

В минулій статті ми аналізували шпигунський скандал між Україною і Угорщиною. Дійовими особами були двоє громадян України, які були завербовані воєнною розвідкою сусідньої країни.

Але ми маємо навести аргументи, які нівелюють можливість військового вторгнення Угорщини, яка є членом НАТО і Європейського союзу.

Збройні сили Угорської Республіки представлені Сухопутними і військово-повітряними силами. Також до структури угорської армії входить 1 бригада Сил Спеціальних операцій, яка налічує 250 осіб. Матеріально-технічне забезпечення угорці отримують від США, КНР, Швеції і Російської Федерації. Це підтверджується наявністю льотної техніки від «бюро Мікояна», а також БТР-80, німецьких танків Леопард і шведських винищувачів Jas-39 “Gripen”. Орієнтовна кількість діючого особового складу армії Угорщини налічує приблизно 30 тисяч осіб. Разом з резервним складом кількість військовослужбовців налічує 47 тисяч осіб. Приблизно така кількість солдат є необхідною для військової операції на територію Закарпаття.

Але є камені спотикання, які зупиняють оточення Віктора Орбана від військової операції, яка носитиме окупаційний характер: По-перше, демографічний ресурс Угорщини. За результатами перепису населення 2022 року кількість угорських громадян дещо більше 9 мільйонів осіб. Це один з головних факторів, який зупиняє В. Орбана від довготривалого локального конфлікту. Другим аспектом є внутрішньополітичний чинник, оскільки виборці орбанівсьої партії Фідес не висловлювалися за військову операцію. До того ж цим невдоволенням скористається опозиційна партія Тиса. Віктор Орбан не стрілятиме собі в ногу, бо боїться втратити владу і не хоче бути політичним лузером.

Важливо також наголосити на тому, що В. Орбану доведеться шукати союзників. Окрім Росії найближчим співучасником цього гіпотетичного злочину може бути Словацька республіка, на чолі з Робертом Фіцо. Але треба розуміти, що Словаччина має ідентичне забезпечення технікою, і в рази менше військовиків. Це вчергове підтверджує неможливість і оманливу фантазію угорського військово-політичного керівництва щодо Закарпатської області.

Насамперед найбільш несприятливим моментом, який обнуляє мрії про анексію Ужгорода Будапештом є настрої угорського соціуму. Приблизно 60% мешканців Угорської Республіки підтримують євроатлантичну інтеграцію України. Це дуже оптимістичний факт, який знижує дипломатичну напругу між нашими країнами. Резюмуючи треба сказати, що всі заяви Будапешта щодо окупації найвіддаленішого регіону України є популістськими і примарними. Угорські війська ідеологічно і технічно є не готовими до локальної війни в Україні. В. Орбан залишається хитрим лисом, який утримує свою владу на корупції і популізмі, тримаючись за наївність, легковажність і нерішучість Брюсселя, і паливно-сировинне забезпечення від Москви.

Водночас вплив Угорської Республіки в гуманітарну, освітню-культурну і економічну сфери Закарпаття збережеться. Це є елементом гібридного протистояння Будапешта і Києва. На цьому вдало продовжуватиме спекулювати Кремль. Нам необхідно протидіяти цим процесам  і готуватись до змін в угорському політикуму в наступні десятиліття.