П’ять причин, чому Україна не вступить до Митного Союзу

З наближенням строків завершення переговорного процесу між Україною та Європейським Союзом щодо укладення Угоди про асоціацію, яка передбачає створення зони вільної торгівлі, усе жорсткішим стає протистояння з Росією, яка прагне втягнути Україну до Митного союзу.

Аналітична група «Geostrategy» провела комплексний аналіз перспектив приєднання України до Митного союзу за участю Росії, Білорусі та Казахстану – інтеграційного об’єднання пострадянських держав, які Москва прагне використати для досягнення декількох стратегічних цілей:

• для закріплення статусу глобальної держави необхідно мати міждержавне об’єднання, в якому Росії належатиме провідна роль;
• тарифний інструментарій Митного союзу дозволяє суттєво розширити ринок збуту для російських товарів;
• Росія отримує можливість посилити свою присутність на двох важливих напрямках – Західному (кордон Білорусі з Євросоюзом) та Східному (кордон Казахстану з Китаєм);
• російські енергетичні компанії закріплюють привілейоване право як на продаж власних енергоносіїв (у випадку з Білоруссю), так і на доступ до енергетичних ресурсів інших держав (у випадку з Казахстаном), які можна транспортувати або допомагати продавати на ринках третіх країн;
• Митний союз створює передумови для більш тісної співпраці в інших сферах (військово-політичній, безпековій і т.п.);
• Митний союз відриває його держави-члени, від співпраці з іншими міждержавними об’єднаннями.  

 Зваживши усі об’єктивні передумови для можливого вступу України до лав Митного Союзу,  оцінивши нинішній міжнародних фон аналітична група «Geostrategy» дійшла висновку про малоймовірність прийняття нинішнім політичним керівництвом України рішення про приєднання до Митного Союзу.

 Нижче викладаються п’ять основних причин, які повинні утримати Президента України та Уряд України від прийняття остаточного рішення щодо приєднання нашої держави до «російського геополітичного проекту»:

1. Станом на початок вересня 2011 року відсутня інформацію про вироблення узгоджених підходів країн-членів МС щодо єдиної промислової політики, стратегічні напрями якої мають вироблятися не урядами держав-членів, а наднаціональними органами. Відсутність такого важливого елементу не дозволить МС створювати продукцію, яка б була конкурентоздатною на світових ринках. У 3-му тисячолітті політика створення єдиних економічних просторів покликана, у першу чергу, вирішувати ключові завдання – створювати та запроваджувати інновації та нові технології. На сьогодні усі країни-члени МС мають дуже слабкі позиції за цими напрямами, що ставить МС у апріорі програшне становище у порівнянні з іншими інтеграційними об’єднаннями, у перчу чергу Європейським Союзом.
2. У межах МС існують суттєві протиріччя між його країнами-членами, причому як на вищому політичному рівні, так і в економічній та енергетичній площинах. Мова йде про Росію та Білорусь, стан відносин яких фактично заморожено. Це не дозволяє оперативно примати ефективні та узгоджені рішення, що значно ослаблює конкурентні можливості Митного союзу. Крім того, Україна на прикладі російсько-білоруських відносин спостерігає за тим, як «Газпром» систематично підвищує ціни на газ для білоруських споживачів до цін середньоєвропейського рівня. Це робить вступ до МС все менш привабливим.
3. Російська Федерація все активніше залякує Україну тим, що її приєднання до зони вільної торгівлі з ЄС перетворить Україну у сировинний додаток Євросоюзу та загубить її експорт. Також наголошується на тому, що у разі створення зони вільної торгівлі з ЄС буде суттєво обмежено український експорт до країн МС, Україна не зможе реалізовувати спільні з Росією проекту у сфері атомної енергетики, авіабудування, космічній та військово-промисловій сферах. Однак ці загрози носять, швидше, психологічний ефект, і вони навряд чи можуть бути реалізовані на практиці. Причина очевидна – Росія не має фінансових, технологічних та науково-ресурсних можливостей для коротко- та середньострокової компенсації від втрати українських потужностей.
4. Керівництво Російської Федерації розглядає Митний союз у першу чергу як власний геополітичний проект, в успішній реалізації якого категорично не зацікавлені ні країни Європейського Союзу, ні США, ні Китай. Ці реальні світові центри сили робитимуть усе можливе, що відірвати Україну від пострадянського простору, що безумовно, відповідає стратегічним національним інтересам України. Тому, за оцінкою групи «Geostrategy», завершення у 2011 році переговорного процесу з ЄС щодо укладення Угоди про асоціацію виглядає цілком реальною ціллю. Навіть незважаючи на складні внутрішньополітичні процеси, пов’язані з утисками представників опозиційних сил.
5. Білорусь та Казахстан, демонструючи публічно свою підтримку подальшому розвитку Митного союзу, насправді здійснюють так звані захисні кроки власних ринків від експансії низькоякісних російських товарів, а також російського капіталу, який прагне купити їх ліквідні національні об’єкти.