Миротворці на Донбасі: які шанси?

Нещодавня відверта і нахабна атака сепаратистів на представників ОБСЄ стала своєрідним «холодним душем» для цієї міжнародної організації. З моменту конфлікту на українському Донбасі такого ще не траплялося. Нарешті ОБСЄ починає публічно визнавати, що сепаратисти несуть реальну загрозу для зриву Мінських домовленостей, а також для пересічних громадян, які проживають на тимчасово непідконтрольній українському Уряду території частин Донецької та Луганської областей. Таке отверезіння відбувається хоча й повільно, однак відбувається. Усі ж добре пам’ятають, як на самому початку конфлікту на Донбасі ОБСЄ доволі часто не визнавала очевидні речі, що викликало відверте обурення як у безпосередніх учасників антитерористичної операції, так і численних українських експертів.

Про перспективи направлення миротворців до зони конфлікту.

Група глобальної розвідки Geostrategy вважає, що перспективи направлення миротворчих контингентів ООН чи ЄС на Донбас є на сьогоднішній день дуже низькими. Для ООН необхідно рішення Ради Безпеки, в якій Росія має блокуюче право голосу. Але це не головний аргумент. Основна причина, на нашу думку полягає у тому, що для ООН конфлікт на Донбасі не є війною у класичному розумінні цього слова. Та й сама українська влада поки що говорить лише про антитерористичну операцію. А сині шоломи миротворці ООН з’являються лише в тих конфліктах, які не залишають подвійних інтерпретацій – це військові конфлікти, жорстокі міжетнічні або міждержавні сутички, які призводять до масштабних людських втрат і гуманітарних катастроф. Ми говоримо, як би це цинічно не звучало, про десятки тисяч жертв у подібних конфліктах. На щастя, ситуація на Донбасі хоча й є критично та трагічною для українських громадян –тільки внутрішньо переміщених осіб вже нараховується близько одного мільйона – однак масштабів, наприклад, африканських конфліктів вона поки що не набула. Навіть до масштабів Балканського конфлікту ще далеко.

Для представників Євросоюзу з’явитися сьогодні на Донбасі у військовій формі – це означає подарувати Путіну чудовий презент.

Російська сторона на наступний же день заявить про те, що Брюссель із самого початку виникнення кризи влади в Києві тиснув на політичну еліту України, що означає фактично втручання у внутрішні справи України. Кремль лише підтвердить для російської аудиторії власні фобії, які вкидаються в інформаційний простір з моменту виникнення Євромайдану та Революції гідності. Група переконана, що за нинішніх обставин Євросоюз на такий крок не піде. Дійсно, не можуть військові Єврокорпусу або країн НАТО брати опосередковану участь у проведенні антитерористичної операції в країні, яка не є членом Євросоюзу.

З миротворцями ОБСЄ ситуація трохи інакша. З самого початку конфлікту на Донбасі ОБСЄ було доволі сильно залучено у процес його врегулювання. До того ж місія ОБСЄ продовжена до кінця року, збільшено кількість її учасників, також акумульовані необхідні кошти для її роботи. Отже, для ОБСЄ зона конфлікту на Донбасі – вже щось звичне, не далеке, а доволі близьке. І хоча ОБСЄ також є консенсусною міжнародною Організацією, шанси на те, щоб були направлені додаткові сили ОБСЄ на Донбас, у тому числі військові, значно більше у порівнянні з ООН чи Євросоюзом. Також важливим додатковим підтверджуючим аргументом є те, що до складу місії ОБСЄ входять росіяни. Тому, з точки зору офіційної Москви, роль ОБСЄ має бути набагато суттєвішою. Отже, усі актори, залучені у конфлікт на Донбасі, розуміють та усвідомлюють, що ОБСЄ сьогодні володіє певним монопольним правом на миротворчу місію на Сході України. З цього і необхідно виходити українській владі під час проведення дебатів про будь-які міжнародні військові контингенти, які можуть бути введені на український Донбас.