Президент Білорусі шукає вихід з російських пасток

Аналіз тенденцій розвитку внутрішньополітичної ситуації в Республіці Білорусь дає підстави аналітикам групи глобальної розвідки Geostrategy говорити про те, що наразі ця країна є стабільною, однак негативні процеси в економіці зростають. На цьому фоні протягом більше ніж 20-річного періоду центром прийняття рішень в країні залишається виключно Президент Олександр ЛУКАШЕНКО.

Основним фактором, що ближчим часом впливатиме на розвиток суспільно-політичного життя в Білорусі, є чергові президентські вибори, які відбудуться у листопаді 2015 року. Результати останнього соціологічного опитування продемонстрували п’ятивідсоткове, у порівнянні з вереснем 2014 року, падіння рейтингу Олександра Лукашенка, з 45,2% до 40%. Реагуючи на ситуацію, наприкінці минулого року Президент Білорусі здійснив кадрові перестановки в уряді країни.

Були замінені керівники всіх ключових міністерств.

Таким чином, Олександр Лукашенко вкотре продемонстрував правило «жорсткої руки», знайшовши винних в економічних проблемах країни – зокрема, у зростанні цін на продукти харчування, різкій девальвація національної валюти, падінні обсягів промислового виробництва. Також не варто відкидати припущення, що подібні масові кадрові чистки в білоруському уряді пояснюються також бажанням Олександра Лукашенка усунути від влади високопосадовців, які, на його думку, занадто зблизилися зі своїми російськими колегами, і, тим самим, послабити вплив Росії на процеси в Білорусі.

Політика проти Росії

Протидія впливу Російської Федерації на внутрішньополітичну ситуацію в Білорусі також здійснюється на церковному напрямку та по лінії діяльності неурядових організацій. Зокрема, відомо, що на території сусідньої із Україною держави активно діють такі культурно-просвітницькі організації російського толку, як «Будинок Росії», «Русь молода», «Русь», «Російське суспільство», «Російське культпросвітнє суспільство». Просуваючи ідеї «руського мира», вони тим самим підривають процес формування білоруської національної держави, яка має свою історія та коріння.

Підтвердженням того, що керівництву Білорусі надзвичайно некомфортно жити в умовах такої російської культурно-політичної та інформаційної експансії, є нещодавнє інтерв’ю білоруського президента. У ньому Олександр Лукашенко висловив нерозуміння самої ідеї «руського мира», а також застеріг російську сторону від будь-якого втручання у внутрішні справи його країни.

Занепокоєність білоруської влади церковною проблематикою також відображена у факті першого публічного звернення Загальних зборів єпархій Мінської митрополії про надання Білоруській православній церкві статусу самокерованої у складі Російської православної церкви.

Події в Україні також впливають на розвиток внутрішньополітичну ситуацію в Білорусі.

З одного боку, відповідні події призвели до посилення державницьких настроїв серед білоруських громадян. Пояснення такої ситуації лежить у площині того, що більшість білорусів розглядають державу та державність як певний гарант їх особистої стабільності. Разом із тим, піднесення національних рухів в самій Україні стимулювали до активної діяльності представників опозиційних до білоруської влади партій та рухів. Представники більшості опозиційних партій і організацій підтримали Євромайдан і закликали білоруське суспільство до солідарності з українським народом та аналогічних акцій у Мінську. Але голос опозиції поки що залишається без реакції громадськості.

У контексті традиційних «торгів» Олександра Лукашенка із країнами Заходу напередодні проведення президентських виборів, а також прагнучи знизити внутрішньополітичну напруженість, наприкінці минулого року достроково було звільнено групу політв’язнів, переважна більшість яких відразу покинули територію Білорусі. Таким чином, не варто очікувати, що ці опозиційні лідери будуть готові до дієвого впливу на розвиток внутрішньополітичної ситуації країни.

Своєрідне «стравлення пари» на внутрішньополітичному полі призвело до того, що напередодні проведення президентських виборів в Білолрусі діяльність опозиції практично непомітна. Таким чином шанси на перемогу є мінімальними. Відповідно до даних соціологічних опитувань, загальний електоральний рейтинг десяти опозиційних політиків не перевищує 20%, найбільший 7% - у опозиційного лідера, поета Володимира НЕКЛЯЄВА. Цей політик також висувався у президенти на виборах-2010. Тоді в день голосування його жорстоко побили і на лікарняній ковдрі затягнули просто до СІЗО КДБ. Відтоді Володимир Некляєв пройшов "американку" (так в Мінську називають СІЗО КДБ за архітектурну схожість з американськими в’язницями 30-х років), перебував під домашнім арештом і написав поему "Листи до Волі", яка стала культовою. Перед нинішньою кампанією Володимир Некляєв відмовився від створеного ним руху "Говори правду!". Оцінюючи процеси, які тривають в опозиційному таборі, аналітики групи не очікують висунення єдиного кандидата від опозиції на президентських виборах.

Об’єктивно дивлячись на процеси в цій країні, неможливо не погодитися із тезою про те, що стабільність політичної ситуації в Білорусі продовжує великою мірою залежати від Росії. У період майбутньої виборчої кампанії комплекс економічних та політичних заходів впливу з боку Російської Федерації може викликати дестабілізацію економічної, а відтак і політичної ситуації в Білорусі.

Офіційний Мінськ це чудово розуміє, і тому й готується до потенційного загострення внутрішньополітичної ситуації, що наразі проявляється в посиленні упереджувальної інформаційної роботи. З урахуванням останніх подій в регіоні цілком ймовірно, що значні зусилля білоруської влади будуть ближчим часом спрямовані на недопущення посилення в країні політичних позицій проросійських сил.

У цілому, якщо виборча компанія не супроводжуватиметься форс-мажорними обставинами, Олександр Лукашенко здобуде чергову перемогу. Поки що такий розвиток подій відповідає інтересам як Російської Федерації, яка зберігає значний інструментарій впливу на поведінку Олександра Лукашенка, так і країнами Заходу, які розглядають «фактор Лукашенка» як передумову для певної військово-політичної стабільності в регіоні. Усім поки що достатньо мати в центрі Європи «українсько-російську війну».