Україна та світ ризикують «підхопити мутуючий інформаційний вірус», погодившись на нову російську гру
Життя українця насичене подіями та новинами. Тут і з буденністю важко впоратися, а ще ж доводиться розшифровувати конотації лідерів інших держав, якими вони «обмовились» на черговому міжнародному саміті.
Хоча зміст промов згодом руйнує життя мільйонів.
Є дві причини, чому треба повернутися до подій 52-ї Мюнхенської конференції з безпеки. По-перше, нагадати собі, що цього року українська проблематика не стала ключовою для обговорення у столиці Баварії. По-друге, російська делегація вустами прем’єра Д. Мєдвєдєва заявила, що нібито їхню країну змусили до «нової холодної війни». Це була «пробна куля» — провокаційна заява з метою виявлення суспільної реакції.
Це вже вдруге у новітній історії виступ російського лідера у готелі Bayerischer Hof лунає як попередження для України та світу. Вперше це відбулося у 2007-му році, коли під час Мюнхенської промови В. Путін заявив про нежиттєздатність однополярної моделі світу та розпад Радянського Союзу «як найбільшу геополітичну катастрофу ХХ століття» (теза вперше оприлюднена у 2005-му році у посланні Федеральному зібранню РФ).
Тепер російський прем’єр поділився своїм розчаруванням стосовно нової холодної війни. Щоправда, майже одразу в інтерв’ю американському «Time» він пом’якшив позицію, пояснивши, що не говорив про її початок, а хотів лише натякнути, що рішення НАТО спонукають до її виникнення.
Та чи варто вкотре легковажити щодо «пробних куль» російських лідерів?
Питання не лише у тому, що ядерна країна (проте не найбільш розвинена країна світу) кинула виклик успішнішим суспільствам. Важливіше усвідомити наслідки таких висловлювань та справжні наміри Росії.
Здається, що офіційний Кремль на тлі очікуваної тривалої рецесії, викликаної відомими причинами, нав’язує світові, а головне — своєму народові нову геополітичну гру. А призом тут може бути формування зручної виправдальної позиції.
Виглядає це так, ніби російська правляча верхівка бере у заручники власний народ, щоб мати змогу «відбілити свої злочини». Головна мета — уникнути відповідальності. Це стало наслідком політики В. Путіна, яка базувалася на знищенні опозиції та альтернативних виборів, зомбуванні власного населення, історично далекого від демократичних свобод, розв’язанні регіональних конфліктів, анексії чужих територій, та існуванні за рахунок високої ренти на нафту й газ.
Через новий меседж російського очільника для України та світу є небезпека «підхопити мутуючий інформаційний вірус», погодившись на нову російську гру.
Чи не найбільша її загроза у тому, що вона веде нас до остаточного розриву не з офіційним Кремлем, а з тією частиною російського суспільства, з якою з часом доведеться відновлювати відносини. Саме на це — остаточну ізоляцію росіян від світу, їх подальшу міжнародну маргіналізацію, за якою світ не розгледить найближчим часом здорові сили, — розрахований підступний задум мюнхенського спічу Д. Мєдвєдєва.
Та відповідає йому Геракліт: «Двічі не увійдеш в одну й ту саму річку». Разом із Ангелею Меркель, яка встигла заявити, що не вірить у відродження біполярності. Не ті часи.
СЕРГІЙ ДАНИЛЕНКОДоктор політичних наук, модератор аналітичної групи Geostrategy, викладач Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка для http://www.business.ua/
Україні треба реальна фінансова допомога

Роберт Кан (Robert Kahn), старший фінансовий аналітик, Рада зовнішніх зносин, США
На фоні драматичних переговорів щодо врегулювання ситуації на Донбасі, результати переговорів між Україною та Міжнародним валютним фондом відійшли на другий план. Однак важливим стало досягнення домовленості про виділення України кредиту МВФ на суму 17,5 млрд. дол. США.
Путін забезпечив виживання режиму Асада

Голова комітету Сенату США з питань збройних сил сенатор Джон Маккейн
Заява, що Росія почне виведення деяких збройних сил з Сирії сигналізує проте що Володимир Путін переконаний, що він розбомбив та знищив достатньо супротивників кривавого режиму Асада, щоб забезпечити його виживання.
Через дії в Україні Росія повністю втратила довіру до себе

Урсула фон дер Ляєн
Наскільки насправді великі навчання? Точний розмір відомо лише Москві та Мінську. Сусіди та багато партнерів в НАТО припускають, що фактична кількість сил, задіяних на російській та білоруській стороні, перевищує офіційно зареєстровану кількість 12,700 військових.