Сусіди Росії: коло «недругів» стрімко розширюється

Міністерство закордонних справ та європейської інтеграції Чорногорії повідомило на початку 2016 року про те, що віце-прем'єр Дмитро РОГОЗІН внесений до списку осіб, яким заборонено в’їзд до цієї Балканської держави. Таке рішення Чорногорія прийняла вже після того, як приєдналася до антиросійських санкцій, введених ЄС після окупації Кремлем території Криму та початку військових дій на Донбасі. Цей випадок став певною кульмінацією у процесі втрати Росією дружніх відносин з тими країнами, з якими вона плідно співпрацювала. Хто і що думають сусідні з Росією держави про Кремль, його мешканців та їх політику щодо сусідніх держав?

2014 рік став поворотним

Після того, як російське керівництво на чолі з президентом Володимиром ПУТІНИМ вирішило піти війною на сусідню Україну, сусідні із Росією держави перелякались не на жарт. Авжеж – більшість із російських сусідок втратили частини своїх територій саме внаслідок агресивно-войовничої політики Росії. Це можна сказати про Китай, Японію, Фінляндію, Грузію. Україна стала останнім прикладом того, як міфічний захист інтересів «російськовомовних громадян» може призвести до втрати території внаслідок війни.

У 2016 році ситуація щодо ворожого сприйняття Кремля прикордонними із Російською Федерацією регіонами / державами може додатково погіршитися.
Першою може стати Монголія, яка запланувала будівництво греблі і каскаду ГЕС «Шурен» на річці Селенга і її притоках. Проблема в тому, що Селенга - головна притока російського озера Байкал – поставляє близько половини всіх вод, які потрапляють у це озеро. У вересні 2015 року рівень Байкалу був зафіксований на 24 сантиметрів нижче рівня минулого року через аномальну спеку. Будівництво Монголією греблі на Селензі може й надалі зменшувати кількість води у Байкалі, що завдасть шкоди екосистемі Бурятії та дестабілізує роботу Ангарського каскаду Гідроелектростанції. «Грінпіс» і екологічна організація «Річки без кордонів» ставлять питання про закриття монгольського проекту. Розібратися з цією проблемою пообіцяв Володимир Путін. Але для Монголії будівництво ГЕС - фактор економічного виживання і найважливіший проект, що вирішує проблему енергодефіциту. Крім того, частину водного потоку з Селенги планується направити на зрошування пустелі Гобі. Цей проект реалізується Монголією за підтримки Китаю і має назву «Зелена китайська стіна». До фінансування проекту підключився Всесвітній банк, а також китайські банки і французькі компанії.

Каменем спотикання у відносинах Росії із Фінляндією залишається проект будівництва фінським урядом атомної електростанції «Ханхіківі» за участю російської компанії «Росатом». Планується, що АЕС буде побудована за російськими технологіями, її будівництво почнеться в 2018 році, а виробництво енергії почнеться в 2024 році. Попередня вартість спорудження станції за даними на кінець 2013 становить 6,5 млрд євро.

Консорціум із будівництва АЕС розглядав два можливі місця будівництва - громада (муніципалітет) Сімо в провінції Лапландія і мис в громаді (муніципалітеті) Пюхяйокі в провінції Північна Остроботнія. Обидва варіант викликав нарікання з боку громадських екологічних організацій, однак найбільшої критики піддавався план будівництва на мисі Ханхіківі, який, на думку деяких фахівців, є унікальним природним об'єктом. Ще в 2009 році у Фінляндії почала діяти асоціація Pro Hanhikivi, метою якої є недопущення будівництва АЕС на мисі. У тому ж 2009 році муніципальною радою Пюхяйокі було схвалено будівництво АЕС на території громади. 5 жовтня 2011 було оголошено про те, що нова атомна електростанція будуватиметься на мисі Ханхіківі в Пюхяйокі - на березі Ботнічної затоки, приблизно в 100 км на південь від Оулу. Вибір на користь Пюхяйокі був зроблений, за заявою керівництва консорціуму, в результаті «цілісної оцінки»; зокрема, скельні породи тут виявились твердіше, ніж у Сімо, а сейсмічна стійкість ґрунту - вище.

Після оголошення про вибір місця будівництва представники асоціації Pro Hanhikivi засудили це рішення і заявили, що боротьба буде продовжена.
Станом на початок серпня 2015 учасники проекту з фінської сторони є власниками 55% акцій майбутньої АЕС. Серед них: виробник нержавіючої сталі Outokumpu (14%), будівельна компанія (трохи менше 2%), а також приєдналася до проекту на початку серпня 2015 фінська державна енергетична компанія Fortum (6,5%). Російська компанія РуСат оверсиз володіє 34% акціями проекту, ще більше 10% акцій не розподілені.

Фінські та шведські «зелені» виступають проти реалізації проекту. Вони вважають, що вплив «мирного атома» негативно позначиться на чисельності лосося. Депутати Європарламенту від Фінляндії і Швеції направляли запит в Єврокомісію: як участь Росії в проекті співвідноситься з введеними проти неї санкціями. ЄК відповіла, що санкції проти Росії поки не поширюються на «мирний атом».

Проте, ця тема залишається потенційно конфліктною до початку запуску проекту в 2024 році.

Іншою країною, готовою до конфронтації з Росією, є Чорногорія, яка готується до вступу в НАТО (армія країни переходить на натовські стандарти, йде обмін розвід інформацією). Для росіян пляжі Чорногорії, зокрема, Будви, давно стали "другим Сочі" і курортна нерухомість в цій країні користується підвищеним попитом. Попит підігрівається правом на отримання виду на проживання в Чорногорії для покупців будь-якого об'єкта нерухомості. Для цього достатньо мати мінімальний рахунок в банку і страховку. Але заява російського МЗС про те, що НАТО продовжує створювати загрози для національної безпеки Росії, і членство Чорногорії якраз приклад такої загрози, негативно вплинула на перспективи розвитку російсько-чорногорських відносин.

Кремлівські очільники встигли посваритися із Киргизією. Вступ цієї країни в Євразійський союз відкладалося п'ять разів. А тільки-но вступивши в Євразійський союз в 2014 році, Киргизія почала конфліктувати з Росією. Президент цієї країни Алмазбек Атамбаєв, підбиваючи підсумки 2015 року, заявив, що не вірить в участь Росії в киргизьких енергетичних проектах.

Угода про будівництво Камбаратинської і Верхньо-Наринськой каскаду ГЕС було підписано майже 4 роки тому. Російський бізнес зобов'язався вкласти понад $ 700 млн "На жаль, Росія не може виконати свої зобов'язання", - заявив Атамбаєв, додавши, що Киргизія почала шукати іншого інвестора для реалізації проекту. Москва дала зрозуміти, що киргизи частково самі винні - довго не могли надати майданчик для будівництва ГЕС. Але головна причина в іншому - проти каскаду електростанцій заперечують Узбекистан та інші середньоазіатські республіки. У Середній Азії може початися війна, якщо Киргизія почне будівництво гідроелектростанцій на транскордонних річках. Про це не раз попереджав президент Узбекистану Іслам Карімов: каскад ГЕС залишить арики без води, а Аральське море висохне. Карімов закликав ООН втрутитися в ситуацію і "провести всебічну міжнародну експертизу, перш ніж почати зводити або підписувати з якимись великими державами документи про будівництво ГЕС".

Піднебесна – взагалі окрема історія

В 2016 році Китай може стати країною, з якою у Росії найбільше буде економічних конфліктів. Причина – зіткнення інтересів Пекіну та Москви в регіоні Центральної Азії. «Розворот в Азію», яким марить Кремль після введення санкцій країн Заходу, поки що не йдеться далі декларацій про наміри. Найбільш очевидний цей конфлікт інтересів Росії і Китаю проявляється в реалізації проекту так званих територій випереджаючого розвитку (ТОР) на Далекому Сході і транспортного проекту «Економічний пояс Великого шовкового шляху» - з Китаю на європейські ринки. Росія хотіла б, щоб Китай проклав більшу частину Шовкового шляху по території Росії. Але Пекін вже пробує маршрути до Європи в обхід Росії. Наприклад, через Казахстан, Туреччину, Азербайджан, Грузію і Україну. Поки що зарано оцінювати втрати Росії від реалізації нового Шовкового шляху в обхід Росії, але те, що цей проект сильно підриває геополітичний вплив Москви в Євразії – вже не викликає ні в кого жодних сумнівів. Очевидно, відкритого протистояння Москва і Пекін не допустять, але розраховувати на більш-менш успішну економічну співпрацю не варто.

І наостанок…

Наведений аналіз вказує на те, що приводи для конфліктів Росія накопичила практично з усіма сусідами. Найнебезпечніший і витратний - з Україною, розпочатий на початку 2014 року. Агресія проти України найбільше підірвала політичні та економічні сили Кремля. Не зумівши розколоти єдність Європейського Союзі і, як наслідок, втративши можливість запобігти введенню персональних і секторальних санкцій, Кремль втратив навіть тих союзників в Європі, які традиційно симпатизували Росії. Болгарія виступає категорично проти будівництва по дну Чорного моря газопроводу «Південний потік». З Румунією у Москви великі розбіжності через вступ цієї країни в НАТО та її активну політику в рамках членства в Альянсі (Путін не пробачив Бухаресту готовність розмістити на її території системи американської протиракетної оборони). З Молдовою точаться суперечки з приводу Придністров'я і Гагаузії. Фактично замороженими залишаються відносини Росії з країнами Балтії, Польщею, Великобританією. З Грузією – та сама ж історія. Інший сусід – Японія – законно домагається повернення під контроль Токіо японських Курильських островів. Млявими, але такими, що представляють реальну небезпеку для інтеграційних проектів Кремля на пострадянському просторі, залишаються торгові відносини з партнерами по ЄВРАЗЕС - Казахстаном і Білоруссю. Обидві країни не готові підтримувати російське ембарго проти України, яка з 1 січня 2016 року запустила в дію Зону вільної торгівлі з Євросоюзом.