Доповідь ООН по Криму: ерозія прав людини триває

Про Крим не забули, але ООН потрібно реформувати для реального впливу на порушників міжнародного права, зокрема на Росію

КИЇВ (QHA) -

Доповідь Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) «Ситуація з дотриманням прав людини в тимчасово окупованих Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)» продемонструвала світові, що у глобальному контексті «питання Криму» продовжує залишатися під наглядом ключових міжнародних організацій, зокрема ООН.

Доповідь, що була підготовлена на виконання резолюції ГА ООН 71/205, охоплює період з 22 лютого 2014 року по 12 вересня 2017 року і є важливим етапом у здійсненні моніторингу ситуації із забезпеченням прав людини в окупованому Криму. Вона також є першим істотним досягненням на шляху виконання двох резолюцій ГА ООН від 2014 і 2016 років, у яких підтверджується територіальна цілісність України, засуджується тимчасова окупація півострова, а також покладається повна відповідальність за окупацію на Росію як країну-агресора, яка паралельно є постійним членом Ради Безпеки ООН.

У доповіді містяться факти системних порушень прав людини Російською Федерацією у незаконно окупованому Криму, які фіксувалися і документувалися УВКПЛ протягом останніх трьох років.

Доводиться констатувати, що, незважаючи на дипломатичний тиск міжнародної спільноти на країну-окупанта, який полягав у так званому «відкритті Криму» для забезпечення доступу експертів місії на тимчасово окуповану територію Криму, Росія проігнорувала мандат ООН, в результаті чого спостерігачі не мали можливості безпосередньо відвідати окуповану територію півострова. Це дало формальні підстави для російської сторони говорити про нібито «необ'єктивність змісту доповіді, її упереджений характер і низьку додану вартість». До речі, характер підготовки цієї доповіді висвітлив проблему, яка властива не тільки ООН, але й іншим ключовим міжнародним організаціям, в першу чергу — Раді Європи. З одного боку, необхідно забезпечити постійний прямий міжнародний моніторинг ситуації чинними конвенційними та інституційними органами ООН та інших міжнародних організацій, які, зокрема, повинні мати функцію контролюючого механізму дотримання Росією своїх обов'язків як окупаційної влади, згідно з міжнародним гуманітарним правом. З іншого боку, Росія жорстко протидіє допуску місій у Крим, тому реальне налагодження такого моніторингу залишається одним із першочергових завдань міжнародної демократичної громадськості.

Півострів під анексією: тортури, зникнення, арешти

Верховний Комісар ООН з прав людини Зеїд Раяд аль-Хусейн відзначив значне погіршення ситуації із забезпеченням прав людини у Криму після його анексії Росією.

— Жахливі порушення прав людини, пов'язані з арештами і затриманням громадських активістів, їхні зникнення, тортури і непрозора система їхнього засудження характеризують ситуацію у Криму, — вказав він.

У доповіді наголошується, що примусове надання російського громадянства всім жителям Криму особливо негативно позначилося на трьох групах населення: 1) тих, хто відмовився від російського громадянства, 2) тих державних службовцях, хто відмовився від російського громадянства і втратив роботу і 3) тих, хто з різних причин не зміг отримати російське громадянство і лишився з невизначеним статусом.

За оцінкою Верховного Комісара ООН, саме питання громадянства викликало найбільші проблеми для десятків тисяч громадян. Це, серед іншого, пов'язане з неможливістю реалізації прав, в першу чергу, на майно. Окремо акцентується увага на питаннях, пов'язаних з тими українськими громадянами, які на момент окупації перебували або у слідчих ізоляторах, або місцях позбавлення волі. Зокрема цим людям не було забезпечено можливості відбувати покарання в українських в'язницях. Серед ув'язнених є хворі, які до окупації мали можливість приймати ліки (наркотичного походження), дозволені в Україні, але заборонені до використання в Російській Федерації.

У доповіді повідомляється про випадки ігнорування кримськими судами розгляду справ, що стосуються порушення прав людини. Зокрема застосування російського законодавства про свободу на вільні зібрання та свободу висловлювань, яке докорінно відрізняється від українського. Згадані прояви громадянської активності були нормою для кримчан до окупації Криму, однак тепер заборонені і вважаються кримінальними злочинами. Це заважає розвитку демократичних процесів на півострові. Численні українські та кримськотатарські засоби масової інформації, які вільно працювали на території Криму, тепер закриті, що погіршує основоположне право на свободу діяльності ЗМІ.

Доповідь містить 20 рекомендацій для окупаційної російської влади, пов'язаних з необхідністю належного забезпечення прав людини, розслідування всіх випадків тортур, викрадень і вбивств, зокрема громадських активістів, що здійснюються правоохоронними органами Криму і так званою "кримської самообороною". Також доповідь містить рекомендації для України, пов'язані з необхідністю використовувати всі наявні правові та дипломатичні інструменти для забезпечення реалізації прав людини у Криму.

Дорожня карта: реформувати ООН для реального впливу на порушників

Очевидно, що існує необхідність продовження системного тиску на Російську Федерацію для припинення порушень прав людини та основних свобод у незаконно окупованому Криму, а також для деокупації півострова. Для цього необхідно змушувати Росію співпрацювати з міжнародними та регіональними моніторинговими механізмами, вимагаючи надання безперешкодного доступу їхніх представників до Криму, а також на найвищих рівнях обговорювати з російською стороною проблематику порушень прав людини у Криму як на двосторонніх, так і на багатосторонніх переговорах.

Ситуація в Криму ще раз підтверджує необхідність реформування ООН і вироблення механізмів реального впливу на країни, які порушують міжнародне право і права людини, виступаючи при цьому одним з гарантів цих прав.

Володимир Денисюк,
аналітик групи Geostrategy (для QHA)