НАТО – Росія: розпочалася нова ера конфронтації

30 May, 2012 | |

Формат проведення саміту НАТО у Чикаго 21-22 травня 2012 року, а також його міжнародний безпековий контент надав групі глобальної розвідки Geostrategy підстави стверджувати, що у відносинах між Альянсом та Росією розпочалася нова ера конфронтації.

 

Її виникнення пов’язано не лише із фрагментарними розбіжностями на зразок неприйняття двома сторонами певних елементів політики – наприклад, розміщення системи елементів протиракетної оборони США, наміри розширити НАТО за рахунок нових держав або погрозами Росії розмістити нові ракетні комплекси Іскандер на території Калінінградської області (протиповітряні ракетні системи С-400 вже розміщені на території Калінінградської області – у безпосередній близькості до кордонів Польщі).

 

За оцінками аналітиків групи глобальної розвідки Geostrategy, народження нової ери конфронтації пов’язано з тим, що обидві сторони мають діаметрально протилежні погляди на діяльність НАТО поза географічними межами Альянсу. Саме вихід (фактично військовий прорив) НАТО у райони Північної Африки, Близького Сходу, Середньої Азії та Афганістан призвів до чергового розлому у відносинах по лінії НАТО – Росія. У даному контексті мова йде не лише про черговий виток напруги або тимчасовий політичний демарш на вищому політичному рівні.

 

Мова йде про те, що конфронтація по лінії Росія – НАТО знову починає носити системний цивілізаційний характер, який має усі шанси перерости у довгострокове протистояння або так звану нову «регіональну війну», яка замінить «холодну війну».

 

Які цілі переслідує НАТО?

 

Під час саміту НАТО в Чикаго було оголошено рішення здійснювати на постійній основі патрулювання повітряного простору Литви військово-повітряними силами НАТО. З джерел Geostrategy відомо про те, що керівництво Литви не перший рік просило Альянс збільшити військову присутність сил НАТО на своїй території. Це пов’язувалося із мілітаризацією зовнішньої політики Росії. Менше ніж через місяць після інавгурації Президента Росії Володимира ПУТІНА у травні 2012 року таке прохання Литви було нарешті почуто.

 

Сьогодні подібні до литовців прохання висувають ще дві країни-члени НАТО – Польща та Румунія. Основна причина – бажання отримати технічні засоби контролю на випадок, якщо Росія робитиме військові спроби наближення до їх кордонів шляхом втягнення України до Організації Договору про колективну безпеку. Згода Бухаресту та Варшави на розміщення елементів системи протиракетної оборони на своїй території підтверджує саме таке сприйняття цими державами російського фактору.

 

Стабілізація ситуації в Афганістані – інша стратегічно важлива для НАТО ціль. Чому саме вона?

На думку аналітиків групи, стабілізація в Афганістані потрібна для НАТО з кількох причин.

Перше, країни Заходу прагнуть зменшити глобальну небезпеку від радикальних терористичних рухів, у першу чергу – руху Талібан, причетного до масових актів тероризму в США, Європейських країнах, а також в інших регіонах світу, де дії терористів спрямовуються проти представників Західних компаній та дипломатичний місій.

Друге, Афганістан має стати «зоною демократичного розвитку», що позитивно впливатиме на нестабільну ситуацію в сусідньому Пакистані, де сьогодні триває запекла боротьба із терористичними угрупованнями.

Третє, США та країни Європейського Союзу створюють плацдарм у регіоні Середньої Азії, з якого, у разі потреби, буде надано необхідний захист (у тому числі військовий) таким державам як Туркменістан та Таджикистан. Фактично прозахідний політичний режим в Афганістані знижує ступінь впливу Росії на процеси в регіоні, важливому як з точки зору наявності величезних покладів енергоносіїв, так і маршрутів їх транспортування до ринків Індії та Китаю в обхід російської території.

Четверте, повинні бути зведені до мінімуму ризики масового виробництва та розповсюдження наркотиків.

П’яте – це геоенергетика, про що вже писала група Geоstrategy. Прихід в Афганістан сил НАТО під проводом США переслідував кілька геополітичних цілей, одна з яких – створити на території Афганістану умови для будівництва нових газопроводів, через які туркменський та у перспективі каспійський газ постачатиметься до пакистанського, індійського та китайського ринків.

ДИВ. США відсікають РАО Газпром від ринку Південної Азії

 

Які цілі переслідує Росія?

 

Жоден керівник з країн Центральної Азії, яких було офіційно запрошено до участі у саміті НАТО особисто Генсеком Андресо ФОГ РАССМУСЕНОМ, не приїхав до Чикаго. Природно, що президенти Вірменії та Білорусі також були відсутні.

За день до початку саміту новий Прем’єр-міністр Росії Дмитро МЕДВЕДЄВ перебував у США з робочим візитом, однак прийняв демонстративне рішення не залишатися для участі у саміті НАТО і відбув до Москви.

 

Такий політичний демарш вказує на те, що Росія вже виробила лінію поведінки щодо НАТО на ближче майбутнє. У чому ж вона полягатиме?

• Війна за територію. Росія чітко визначила колишній пострадянський простір як зону виключних власних інтересів, і більше не має наміру йди на мінімальні поступки з безпекових питань. Отже, найважливіша площина протистояння НАТО – Росія – це країни колишнього СРСР. Україна у цьому плані має пріоритетне значення.

• Війна за ідеологічний вплив. Оголошення Президентом Росії Володимиром ПУТІНИМ концепції створення Євразійського союзу передбачає втягнення України до цього політичного проекту. Отже, вже у ближчій перспективі посилиться інформаційно-пропагандистський вплив Росії на територію України з тим, аби повністю дискредитувати НАТО та переконати українських громадян у необхідності об’єднуватися в новий пострадянський союз.

 

На місце старої «холодної війни» приходить нова «регіональна війна»

 

У свій час «холодна війна», до якої були втягнуті десятки країн світу від Латинської Америки до Азії і яку очолювали СРСР та США, носила глобальний характер.

 

Сьогодні Росія – це класична регіональна держава, яка не має можливості проводити таку ж саму витратну зовнішню та оборонну політику, яку проводив колишній Радянський Союз.

Лише два дієвих інструмента дозволяють Росії бути представленою на важливих міжнародних площадках глобального масштабу:

1. Наявність значних покладів енергоносіїв – нафти та газу, від яких залежать країни Європи.

2. Наявність ядерної зброї та технологій по збагаченню урану.

 

Уся нинішня міжнародна діяльність Росії ззовні відбувається переважно у географічних межах колишнього Радянського Союзу.

Представленість у «Великій вісімці» носить суто номінальний характер. Втрата Росією передостанньої закордонної військової бази, яка розташовується на території Сирії, підштовхне її до набуття статусу регіонального лідера, позбавленого реальних інструментів для втілення глобальних амбіцій.

ДИВ. Росія втратить останню військову базу за кордоном. Остання – в Україні

 

Однак на пострадянському просторі Росія здатна створювати проблеми. Цю здатність продемонстрували події серпня 2008 року в Грузії, внаслідок яких Тбілісі втратив контроль над своїми колишніми територіями – Абхазією та Південною Осетією. Ці утворення визнало лише Нікарагуа, Венесуела, Вануату (згодом відмінило рішення) та Науру, що додатково вказує на незначний ступінь впливу Москви на політичні процеси глобального рівня.

Події «арабської весни» 2011 року призвели до остаточної втрати Росією контролю над величезною територією Північної Африки та Близького Сходу, який був успадкований керівництвом Росії ще від Радянського Союзу.

Відсутність у Москви необхідних людських та матеріальних ресурсів для підтримки про-радянських режимів у Сирії, Єгипті, Лівії та інших державах стало наслідком невідворотного виходу Росії з цих важливих регіонів світу.

Сьогодні розвиток світових процесів підштовхує Росію до активної діяльності переважно на території колишнього СРСР, куди вона повертається після так званих міжнародних без результативних блукань протягом останніх двадцяти років.

 

Такий стан речей дозволяє групі глобальної розвідки Geostrategy запропонувати введення в термінологію нового поняття, яке характеризуватиме характер розвитку відносин РОСІЯ – НАТО на ближчу перспективу.
Це – нова «регіональна війна».

ЦЕ МОЖЕ ВАС ЗАЦІКАВИТИ

Україна має чим захищатися

Едвард ЧОУ (Edward Chow)
Едвард ЧОУ (Edward Chow), експерт з питань енергетики, США

Труднощі, які сьогодні переживає Україна, носять не лише відверто негативний характер. По-перше, в Україні народилося потужне громадянське суспільство, яке може і повинно стати основним двигуном у проведенні в країні довгоочікуваних реформ.

Ми повинні подвоїти нашу підтримку для України

Джин Шахін сенатор США від Нью-Гемпширу
Джин Шахін сенатор США від Нью-Гемпширу

Я вважаю, що ця стратегія повинна мати принаймні чотири компоненти: введення більш жорстких санкцій, зміцнення НАТО і наших союзників, демонструючи сильну підтримку для України, і протидія російській пропаганді.

Чи викликає у вас тривогу агресивність Росії в Європі?

Майкл Хайден  (Michael Hayden)
Майкл Хайден (Michael Hayden), колишній голова ЦРУ і АНБ, США

"Путін поводиться самовпевнено, але у нього немає хороших карт в цій грі.