Чому окупація Ізраїлем Західного Берегу стане викликом для України

10 Jul, 2020 | |
US_IZ

Світ готується до оголошення Ізраїлем рішення про анексію частини територій Західного берегу річки Йордан – до 30%, зокрема Йорданської долини, яку Ізраїль окупував у ході війни з Палестинською автономією у 1967 році. Такий крок може підтримати президента США Дональд ТРАМП, який вважає, що політика Ізраїлю по відношенню до спірних територій зазнала поразки, і тому офіційний Вашингтон готовий до визнання нових реалій. Аналітики групи Geostrategy вважають, що в разі анексії Ізраїлем спірних територій перед Україною постане серйозний геополітичний виклик. У чому він полягає і яку позицію варто займати офіційному Києву?

Якщо буде оголошена анексія, Україні необхідно уважно спостерігати за тим,

а) якою буде реакцію Палестини, чи призведе це до масових протестів самих палестинців,

б) чи це спричинить колапс всередині Палестини,

в) чи вдадуться Арабські країни до розриву дипломатичних відносин з Ізраїлем,

г) і чи Європейський Союз запровадить санкції по відношенню до Ізраїлю і зрештою визнає незалежність Палестинської автономії.

такий крок Тель-Авіву стане викликом і для самого Ізраїлю: як він вплине на розвиток ізраїльської демократії, чи не призведе до серйозної міжнародної ізоляції цієї країни і чи не спричинить невдоволення американського суспільства, яке завжди традиційно прихильно ставилося до Ізраїлю.

Якщо уважно придивитися до політики Адміністрації Дональда ТРАМПА щодо Ізраїлю, то стане зрозуміло, що стратегічні зміни у підходах офіційного Вашингтону щодо Ізраїлю пройшли серйозну артпідготовку. У цьому зв’язку варто нагадати про те, що у 2017 році Вашингтон визнав Єрусалим – місто багатьох релігій - як столицю Ізраїлю, і такий крок не спричинив якоїсь руйнівної реакції всередині міжнародної спільноти. І хоча таке рішення не було підтримано близькими союзниками США – державами Європейського Союзу, а також до речі і Україною – воно тим не менше вже не згадується на жодних міжнародних майданчиках. А це означає, що світ загалом змирився з цим рішенням США.

Якщо так, то дорога до інших компромісів у відносинах між Ізраїлем і Палестинської Автономією вважається відкритою.

Хоча не до кінця зрозуміло, як Вашингтону в питаннях анексії вдасться схилити на свій бік арабських союзників в регіоні Близького Сходу, які мають складні відносини з Ізраїлем. Йорданія та Об’єднані Арабські Емірати говорять про те, що для них можливі дії Ізраїлю на Західному Березі означають лише дві речі: або анексія територій і подальша конфронтація, або ж відмова від цієї ідеї із подальшою деескалацією. Навряд чи американські союзники в регіоні захочуть ставити під ризик свої і без того складні відносини з іншими арабськими державами, піддаючись тиску Вашингтону, спрямованому на визнання окупації. Дивідендів від таких дій буде значно менше, ніж втрат.

Вашингтону також буде тяжко домовитися зі своїми європейськими союзниками. Президент Франції Емануель МАКРОН та британський Прем’єр Боріс ДЖОНСОН демонструють обережне ставлення до американських ініціатив. На думку групи Geostrategy цілком можливо, що у відповідь на анексію Ізраїлем частини територій Західного Берегу офіційні Париж і Лондон можуть накласти заборону на імпорт ізраїльських товарів з анексованих територій, призупинити торговельні договори між Ізраїлем та Європейським Союзом, або й навіть вдатися до визнання незалежності Палестини.

Ризики передвиборчого періоду в США

У листопаді 2020 року у Сполучених Штатах пройдуть президентські вибори, результати яких сьогодні важко передбачити. Якщо виграє чинний президент Дональд ТРМП, американці безумовно й надалі підтримуватимуть ініціативи Ізраїлю, які з високою долею ймовірності призведуть до визнання анексії. А що буде, якщо у президентських перегонах переможе демократ Джо БАЙДЕН? Судячи із заяв демократів, Байден вдасться до денонсації домовленостей США із Ізраїлем, і це стане своєрідним сигналом для решти міжнародної спільноти про волатильність американської зовнішньої політики та відсутність міцних підвалин щодо розвитку відносин зі стратегічними партнерами.

В умовах, коли в регіоні існують такі затяжні конфлікти, як Лівійський та / або Сирійській, включно із іранською ядерною програмою, такі хитання від однієї геополітичної позиції до іншої вже точно не зроблять світ стабільнішим. Анексія ж узагалі заб’є останній цвях у труну політики двох держав – «two-state solution». Наступне покоління палестинців зробить логічний крок: буде рухатися подалі від «політики двох держав» до натхненної боротьби за єдину демократичну Палестинську державу з рівними політичними правами для всіх.

Замість звернення до Сполучених Штатів чи Організації Об'єднаних Націй, щоб допомогти їм домовитися з Ізраїлем, палестинці будуть схильні звертатися до Міжнародного кримінального суду з проханням здійснювати кримінальні провадження проти окупаційних військ та їх лідерів.

З часом анексія може подібним чином вплинути також і на політику США. Вже зараз можна спостерігати розбіжності у поглядах на майбутнє вирішення палестино-ізраїльського конфлікту між представниками Республіканської та Демократичної партій. Лише погляду на Демократичну партію достатньо, щоб зрозуміти, що вона швидко стає молодшою, різноманітнішою та більш пристосованою до участі у рухів за рівні права, таких як Black Lives Matter. Опитування громадської думки США свідчать про зменшення підтримки Ізраїлю серед жінок, національних меншин та лібералів, які все більше виявляють схильність до підтримки жорсткішої політики США щодо Ізраїлю у контексті розширення поселень, порушень прав людини або використання військової сили в секторі Газа. Ці групи можуть порівнювати дії Ізраїлю у Західному Березі із апартеїдом в Південно-Африканській Республіці, вони будуть підтримувати ідеали рівних прав та демократичного представництва та все частіше ставлять під сумнів традиційно тісні зв'язки американського керівництва з Ізраїлем. Таким чином, окреслені настрої в американському суспільстві нічого хорошого не дадуть.

На думку групи Geostrategy, така еволюція у поглядах може бути поступовою і повільною, або ж різкою, як це було з підтримкою руху Black Lives Matter. Згідно з останнім опитуванням, 81% демократів більше підтримують демократію Ізраїлю, ніж її єврейство, і підтримують арабську та єврейську рівність, навіть якщо це означає, що Ізраїль більше не буде політично єврейською державою. І лише 13% демократів віддають перевагу єврейству Ізраїлю більше, ніж його демократії, навіть якщо це означає, що палестинці не матимуть громадянства та повних прав.

Наведені цифри повинні змусити Ізраїль та його прихильників думати двічі, перш ніж ухвалювати рішення про анексію нових територій.

Наразі заклики окремих членів Конгресу жорстко критикувати факти порушень носять поодинокий характер, але тенденції в обох партіях – Республіканській та Демократичній – доволі чіткі, і в поєднанні зі сценарієм, за яким Ізраїль продовжить відмовляти палестинців у своїх правах, може призвести до кардинальних змін.

Варто зазначити, що в обмін на втрату Палестиною контролю над Західному березі річки Йордан Сполучені Штати пропонують виділити арабській державі дві зони в пустелі Негев на півень від Гази. Крім того, у Білому домі вважають корисним, якщо Палестина встановить контроль над сектором Газа. Для цього ТРАМП пропонує провести через ізраїльські землі тунель або естакаду, що забезпечить Палестині вихід до моря, хоча збудувати порт на морі палестинці зможуть лише через п’ять років після укладення відповідної угоди. Американці також готові виділити 50 млрд. дол. за умови повної демілітаризації Палестини та руху ХАМАС.

Виклики для України

Для офіційного Києва ситуацію навколо окресленої проблеми не варто розглядати як що далеке і таке, що не заторкуватиме національні інтереси чи не становитиме проблеми для її зовнішньої політики. У січні 2020 року Президент України Володимир ЗЕЛЕНСЬКІЙ відвідав Ізраїль і взяв участь у Світовому форумі Голокосту.

Президент України Володимир Зеленський та Прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньяху

На фото: Президент України Володимир Зеленський та Прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньяху

Під час цього візиту Президент ЗЕЛЕНСЬКИЙ зміг особисто переконатися у тому, наскільки чутливою і складною є політика щодо Ізраїлю. Аналітики групи Geostrategy систематизували окремі виклики, відповіді на які Україні доведеться шукати у разі анексії частини території Західного Берегу:

  1. Існує велика ймовірність того, що Адміністрація Дональда ТРАМПА визнає анексію. Перед Україною постане вибір: а) визнати анексію і підтвердити тим самим відданість стратегічним відносинам із Вашингтоном, або ж б) взяти паузу, надіславши Вашингтону сигнал про те, що Київ наразі не готовий підтримувати суперечливі американські рішення. Цей сигнал стане другим після того, як Вашингтон у 2017 році переніс Посольство до Єрусалиму, а Україна цього не зробила (слідом за США, таке рішення ухвалили Румунія, Чехія, Гватемала, Парагвай, Австралія). В умовах, коли зберігається висока ймовірність повторних військових атак Росії на Україну, такі розбіжності не сприятимуть зміцненню трансатлантичних зв’язків зі США.
  2. Інший стратегічний союзник України – Європейський Союз – навпаки займає протилежну США позицію в питанні анексії Ізраїлем території Західного Берегу річки Йордан. У травні 2020 року очільник ЄСівської дипломатії Жозеп БОРРЕЛЬ заявив про те, що Євросоюз має намір не допустити односторонніх дій Ізраїлю щодо анексії палестинських територій.
  3. 5 липня міністри закордонних справ Німеччини, Франції, Єгипту та Йорданії провели дебати на тему шляхів врегулювання палестино-ізраїльського конфлікту. Вони були одностайними у своїй позиції щодо перспектив анексії: поширення ізраїльського суверенітету на палестинські території буде розглядатися як порушення міжнародного права, яке ставить під загрозу безпеку в регіоні. Чітка позиція Франції і Німеччини щодо перспектив анексії також розглядається як своєрідний виклик для України. Києву не варто вступати у суперечку з Парижем і Берліном щодо анексії території Західного Берегу річки Йордан, оскільки ці країни входять до Нормандського формату і від них великою мірою залежать перспективи вирішення конфлікту на Донбасі.

Виходячи з викладеного, перед Україною постане складна дилема: ставати на бік ЄС чи США. Євросоюз – це безвіз, зона вільної торгівлі, близько 42% українського експорту, інвестиції, Угода про асоціацію, підтримка в реформах. США – це військова допомога найпотужнішої у світі держави. Вибір дійсно нелегкий.

Результати вивчення російського інформаційного поля дають аналітикам Geostrategy підстави стверджувати, що навіть якщо б ЄС спробував синхронізувати свою політику щодо Ізраїлю з позицією США, він миттєво б «нарвався» на шквал критику з боку Росії.

На столах російських медіа вже лежать заготовки на кшталт «ЄС сповідує подвійні стандарти: спочатку засуджує Росію за приєднання Криму, а потім підтримує Ізраїль в анексії палестинських територій».

Росія по відношенню до Сполучених Штатів, які ввели санкції за окупацію Криму, застосує схожу риторику. Україні для того щоб вкотре не потрапити під інформаційні та дипломатичні удари Росії, необхідно завчасно підготуватися до такого розвитку подій.

ЦЕ МОЖЕ ВАС ЗАЦІКАВИТИ

Перемир’я на Донбасі триває, але важко говорити про те, що Росія виконує Мінські угоди.

Стівен ПАЙФЕР
Стівен ПАЙФЕР, колишній Посол США в Україні, старший науковий співробітник Інституту Брукінгса

Не зважаючи на те, що перемир’я на Донбасі триває, важко говорити про те, що Росія виконує Мінські угоди. Російські військові разом із технікою продовжують перебувати на території Донбасу, непідконтрольній Україні.

Газпром вважає сланцевий газ фантомом

Лена Коларска-Бобінська
Лена Коларска-Бобінська, депутат Європарламенту, член групи від Європейської народної партії

Лена Коларска-Бобінська, євродепутат, член групи від Європейської народної партії, про причетність «Газпрому» до антисланцевої кампанії в Європі:

Україна повинна швидше здійснювати реформи

Ольга ОЛІКЕР
Ольга ОЛІКЕР (Olga Oliker), старший аналітик Центру стратегічних та міжнародних досліджень (Center for Strategic and International Studies)
Профессор

Віце-президент США Джо Байден під час свого останнього візиту в Україну оголосив про наміри США виділити Україні додатково 120 млн. дол. допомоги на проведення економічних реформ та боротьбу із корупцією.