Уран Гренландії: пряма конкуренція Україні

Гренландія (найбільший острів на Землі, площа якого складає 2 мільйона 130 квадратних кілометрів, з яких 1.8 мільйона квадратних кілометрів вкрито льодом) може стати важливим для Європейського Союзу та світового ринку імпортером численних корисних копалин, включно з ураном і рідкісними металами, такими як свинцево-цинкова руда, цинк, олово, молібден, вугілля, графіт, золото, рубіни та алмази. Під льодовим панцером Гренландії знаходяться практично уся таблиця Менделєєва, включно з такими важливим для Європи енергоносіями як нафта і газ. Саме з урахуванням великої кількості корисних копалин, які знаходяться у Гренландії, ця країна опинилася у фокусі міжнародної уваги.

Незважаючи на свої історичні доволі міцні зв’язки з Європою, Арктичний острів принципово відкинув пропозицію формувати стратегічне партнерство з Європейським Союзом. Причина - це обмежує співпрацю Гренландії з іншими можливими інвесторами, у першу чергу із Китаєм, який останнім часом демонструє високу зацікавленість у співпраці з цим регіоном.

За оцінками аналітиків групи глобальної розвідки Gеostrategy, Гренландія, яка наразі є автономією в складі Данії, хоче скористатися своїми геологічними запасами таким чином, щоб зменшити свою залежність від Європи і, одночасно, зміцнити свою незалежність. Це ставить Данію у складну ситуацію. Тому, вважають аналітики групи Geostrategy, Копенгаген наразі повинен не перешкоджати розвиткові видобувної галузі Гренландії, а має докласти зусиль для проведення ефективних переговорів з метою створення стратегічного партнерства із Гренландським урядом і забезпечити тим самим доступ решти Європи до природних покладів, яких наразі їй уже бракує. Фактично, мова йде про те, що Європа у боротьбі за Гренландію повинна якщо не обіграти Китай, то принаймні зробити так, що частина корисних копалин острова працювала на благо Європи, а не стороннього гравця.

Дуже важливою корисною копалиною Гренландії є уран.

Наприкінці січня 2013 року більшість у Парламенті Данії висунула пропозицію внести зміни до засад ядерної політики країни, щоб розпочати видобуток урану в Гренландії. Поклади урану на цьому острові, згідно з останніми даними, є найбільшими з десяти відомих у світі.

Сьогодні Гренландія, яка має доволі широку автономію, великою мірою залежить від рішень, які приймаються у Копенгагені, зокрема у сфері монетарної, оборонної та зовнішньої політики. У 80-их роках минулого століття потужна антиядерна позиція Копенгагена фактично зупинила початковий видобуток урану на території Гренландії. Таким чином оскільки експорт урану, що матиме серйозні наслідки для зовнішньої та оборонної політики, Нуук (столиця Гренландії із населенням 57 тисяч 600 осіб) потребує ухвалення Копенгагеном цього важливого рішення перед тим, як розпочати видобуток радіоактивних речовин і укласти для цього необхідні міжнародні договори.Хоча Гренландія сама провадить незалежну політику щодо видобутку корисних копалин.

Крім того, згідно з геологічними даними, у надрах Гренландії знаходиться близько десяти відсотків світових запасів рідкісних металів, згаданих вище. Надходження цих металів на ринок дуже обмежена, оскільки технологія їхнього видобутку надзвичайно складна. Проте потреба в них – висока, тому що вони використовуються для виготовлення багатьох сучасних електронних виробів.

Відповідно до геологічних даних США, Китай, який володіє третиною світових покладів рідкісних корисних копалин, постачає близько 95 відсотків цих копалин на міжнародні ринки. Тому індустріалізовані країни надзвичайно зацікавлені у відкритті на нових родовищах таких речовин, а також у альтернативних замінниках рідкісних металів, щоб послабити монополію Китаю на їхнє виробництво та експорт. Останні геологічні дані свідчать про те, що поклади рідкісних металів на Південному Заході Гренландії можуть забезпечити одну п’яту від світового попиту на них.

Проте, за оцінками аналітиків групи Geostrategy, видобуток рідкісних металів, ймовірно, буде пов’язаний із видобутком радіоактивних елементів, таких, як уран. Оскільки зазвичай поклади рідкісних металів розташовані поруч з радіоактивними речовинами. У 2010 році Гренландія дещо послабила існуючі обмеження на розвідування (але не на реальний видобуток) радіоактивних елементів для того, щоб продовжувати геологічні дослідження і отримати реальну картину власних покладів рідкісних металів. Проте після новин із Парламенту Данії про те, що Гренландії буде дозволено вести видобуток радіоактивних матеріалів, перспективи видобувної галузі на острові покращилися. Але Нуук дав чітко зрозуміти Копенгагену, що лише від нього залежатиме остаточне рішення про видобуток радіоактивних речовин. Найближчим часом Бюро з питань корисних копалин Гренландії опублікує звіт з питань впливу видобутку урану на довкілля та здоров’я людей. Після цього, напередодні виборів у Гренландії, які пройдуть у червні 2013 року, Парламент острова проведе дебати і ухвалить остаточне рішення, чи надавати дозвіл на видобуток урану.

Тим часом Парламент Данії збирається провести слухання з питань політики щодо Гренландії. Деякі датські політики вже запропонували створити державну компанію, яка вкладала б інвестиції у видобувну галузь Гренландії і таким чином запобігла появі на цьому ринку інших інвесторів, таких, як Китай. Гренландське керівництво заявило, що воно вітатиме прихід датських компаній, але виступило категорично проти укладення особливої угоди з Данією про просування державних інвестицій.

Прем’єр-міністр Гренландії Куупік Кляйст заявив, що Гренландія не має наміру відмовляти інвесторам з інших країн без серйозних на те підстав. У першу чергу, мається на увазі Китай.

Китай рветься в Арктику

Європейці особливо побоюються широкого залучення Китаю у видобувну галузь Гренландії. Оскільки у такому випадку їх можуть просто відсунути від важливої сировинної бази Гренландії, в якій Європи дуже зацікавлена.

У 2012 році року китайські та південнокорейські компанії висловили інтерес в інвестування видобутку залізної руди та рідкісних металів на острові. У відповідь на такий інтерес Нуук у грудні 2012 року прийняв закон, який дозволяє іноземним компаніям ввозити в країну своїх робітників, оскільки Гренландія, населення якої становить близько 60 тисяч чоловік, не може забезпечити усі потреби у робочій силі з власних людських ресурсів. Китайські компанії погодилися на таку вимоги. Особливо тому, що їх цікавить участь у розвитку транспортної інфраструктури острова: доріг, аеропортів і розширенні порту Нуук, щоб сприяти таким чином розвитку видобувної галузі. Для цього Пекін готовий завезти на острів тисячі китайських робітників, готових втілювати масштабні видобувні та інфраструктурні проекти Гренландії. Поки жоден з цих напрямків не реалізовано на практиці, а видобувна галузь Гренландії перебуває лише на етапі розвідувальних робіт.

Аналітики групи Geostrategy вважають, що за проникненням Китаю до Гренландії також стоять національні інтереси Данії, яка використовує острів як своєрідний козир у грі з Пекіном. Суть цієї гри – виторгувати у Пекіна максимально сприятливий торговельний режим на китайському ринку для товарів із Данії. Для цього у Копенгагена є Гренландія. Зберігаючи високий ступінь впливу на політичне та економічне життя Гренландії, датський Уряд активно використовує його як своєрідну приманку для Пекіну, виторговуючи для себе тим самим конкретні торговельно-економічні преференції. «Хочете зайти в Гренландію – відкривайте для нас китайський ринок та купуйте наші товари та послуги». Приблизно так виглядає сьогодні зовнішньополітична концепція Данії по відношенню до Китаю.

До пакету вимог Копенгагену входять:

• закупка Китаєм датських станків та фармацевтичних препаратів на кілька мільярдів дол. США на рік,

• більш активне використання китайськими виробниками послуг датської контейнерної компанії Maersk, яка у глобальних масштабах займається морськими перевезеннями.

Сьогодні є підстави стверджувати, що Китай без проблем погоджується на ці вимоги Данії. Натомість в обмін на виконання цих вимог Пекін очікує отримати дуже конкретні дивіденди. Компанія London Mining у рамках свого залізорудного проекту Ісуа (Isua) в Гренландії до 2015 року має намір щорічно виробляти 15 мільйонів тон високозбагачених окатишів. Даний проект включає у себе інвестиції двох китайських компаній - Sinosteel China та Communications Construction Corporation. Очікується, що участь китайських компаній у видобутку рідкоземельних металів на території Гренландії може на 20% забезпечити їх світовий попит.

КНР також хоче увійти до складу Арктичної Ради (Arctic Council), що дозволило б Пекіну брати участь в обговоренні майбутньої долі Арктики. Сьогодні членами Арктичної Ради є США, Канада, Данія, Норвегія, Росія, Швеція, Ісландія і Фінляндія. Серед усіх цих держав-учасниць Арктичної Ради лише Данія відкрито лобіює інтереси Китаю, намагаючись увести КНР до складу ради щонайменше у якості країни-спостерігача. У жовтні 2012 року Посол Данії в КНР Анре ПЕТЕРСОН заявив, що «КНР має в Арктиці природні та законні економічні та наукові інтереси».

І ще одна маленька, але важлива деталь. Посольство Копенгагена в Пекіні є найбільшим серед усіх датських посольств у світі. Воно навіть більше ніж у столиці США місті Вашингтон.

Український уран: конкуренція зростає

Арктика цікава для Китаю ще з однієї стратегічно важливої точки зору – «уранової». Пекін очікує на те, що починаючи з 2016 року світовий ринок буде наповнений гренландським ураном. КНР також справедливо розраховує на те, що поклади урану в родовищі Кванефьельд можуть суттєво вплинути на світові ціни.

У цьому випадку український уран отримає додаткового сильного конкурента на міжнародному ринку.

Україна входить до першої десятки країн за покладами, видобутком та експортом урану. Причому країни, які входять до першої десятки, демонструють різні показники.

Так, Казахстан продовжує нарощувати обсяги видобутку цього виду палива (у 2011 році він здійснив видобуток 19 451 тон урану).

Нарощує обсяги видобутку також Нігерія та Намібія.

Натомість такі країни як Канада та Австралія продовжують скорочувати обсяги видобутку цього виду палива (у 2011 році Канада здійснила видобуток 9 145 тон урану, а Австралія – 5 983 тон урану, що є найгіршими за останні десять років показниками).

Росія також демонструє падіння (у 2011 році видобула 2 998 тон урану).

Україна у середньому займає 9 місце серед країн, які у великих обсягах видобувають уран. Зокрема, у 2011 році України здійснила видобуток 890 тон урану, що є більше ніж це зробив Китай (885 тон), Бразилія (265 тон) або Румунія (77 тон).
 

Поява нового гравця на світовому урановому ринку навряд чи загрожуватиме країнам, які вкладають достатні інвестиції у розвиток уранової видобувної галузі.

Оскільки маючи новітні технології та потенційно великі обсяги урану, ці країни не бояться збільшення міжнародної конкуренції. У той же час Україна може опинитися в складній ситуації, коли нові ядерні родовища Гренландії, в розробки яких Китай вкладе сотні мільйонів дол. США інвестицій, виступлять у ролі прямих конкурентів для українських уранових покладів.

Такий крок не лише може призвести до збитків від зниження експорту українського урану, але й ослабить політичну увагу Європейського Союзу до України, оскільки Брюссель розглядає Київ як важливий сировинний урановий плацдарм, здатний задовольнити потреби країн-членів ЄС у цьому виді палива (наприклад, Франція здійснює мінімальний видобуток урану та, у той же час має найбільшу серед європейський країн кількість атомних електростанцій).