Роль Німеччини у президентських виборах в Україні 2015 року

In December 2013 the mass-media of Germany confirmed the rumor that the German Government is ready to make a political bet on Volodymyr Klitschko. Because the German mass-media just reconfirmed the assumption made by the Geostrategy in August 2012 the analysts decided to take a more deep look on this important political issue.

Група глобальної розвідки Geostrategy першою у 2012 році написала про те, що Берлін під час президентської кампанії в Україні у 2015 році зробить ставку на Віталія КЛИЧКА як найбільш новаторського та прозахідно орієнтованого політика нового покоління, партія якого у жовтні 2012 року перемогла на виборах та вперше в історії увійшла в український Парламент.

ДИВ. Берлін зробив політичну ставку. На Віталія Кличка

У грудні 2013 року, якраз у розпал Євромайдану, німецькі засоби масової інформації підтвердили це припущення Geostrategy. Причому зроблено це було в доволі символічний спосіб, зокрема тоді, коли у Києві з робочим візитом перебував міністр закордонних справ Німеччини Гідо ВЕСТЕРВЕЛЛЕ. Такий розвиток подій спонукав аналітиків групи знову повернутися до більш детального розгляду питання про те, яку роль відіграватиме Німеччина в президентській кампанії в Україні у 2015 році.

Німеччина глибоко проникла в українську політику

З моменту здобуття Україною незалежності Німеччина стала чи не найпершою Західною державою, яка почала системно фінансувати громадські рухи, неурядові організації та засоби масової інформації, формуючи тим самим сприятливий грунт для просування в Україні німецьких політичних та економічних інтересів.

Масові акції протесту в грудні 2013 року, які виникли в результаті відмови українського уряду підписати 29 листопада 2013 року у Вільнюсі Угоду про асоціюю з Європейським Союзом, засвідчили, наскільки важливою є роль німецьких неурядових організацій у суспільно-політичному житті в Україні.

Нагадаємо, що усі німецькі політичні партії, включаючи Союз християнських демократів, Соціал-демократичну партію, Християнсько-соціальний союз, Вільну демократичну партію, Партію зелених та Лівих, мають власні фонди, які фінансуються за рахунок федерального бюджету ФРН та працюють на зміцнення зв’язків між Німеччиною та її міжнародними партнерами.

Два найбільших німецький фонди – це Фонд Фрідріха Ебберта (афілійований з Соціал-демократичною партією) та Фонд Конрада Аденауера (афілійований із Християнсько-демократичними союзом, лідером якого є Канцлер Німеччини Ангела МЕРКЕЛЬ). Загальна кількість коштів, які ці два фонди отримують з федерального бюджету Німеччини, складають близько 250 мільйонів євро (або 345 млн. дол. США) на рік.

За оцінками групи Geostrategy, Фонд Конрада Аденауера є найбільш активним на території України. Саме цей фонд має найбільш розвинені та тісні зв’язки з партією Віталія КЛИЧКА, яка бере активну участь у різних публічних заходах, організованих Фондом Конрада Аденауера. Навіть якщо порівнювати діяльність цього фонду в інших країнах Європи, стає очевидним, що він найбільш активно працює саме в Україні. Співпраця Фонду Конрада Аденауера з «Українським демократичним альянсом за реформи», заснованим Віталієм КЛИЧКОМ у 2010 році, є дуже інтенсивною. Завдяки «Українському демократичному альянсу за реформи» (скорочено - «Удар») Віталію КЛИЧКУ за короткий проміжок часу вдалося отримати місця в українському парламенті.

Власне, жодна із сторін не робить секрету з того, що між ними відбувається інтенсивний діалог та співпраця. Так, наприклад, на початку 2011 року Віталій КЛИЧКО відвідав штаб-квартиру Християнсько-демократичного союзу, провівши в рамках цього візиту низку важливих зустрічей з керівництвом цієї політичної партії. У грудні 2012 року Віталій КЛИЧКО також провів зустріч з канцлером Німеччини Ангелою МЕРКЕЛЬ та міністром закордонних справ Гідо ВЕСТЕРВЕЛЛЕ. Під час візиту німецького міністра до Києва у грудні 2013 року на засідання ОБСЄ вони знову провели чергову зустріч. Важливим і доволі символічним є те, що Гідо ВЕСТЕРВЕЛЛЕ разом із Віталієм КЛИЧКО відвідав Євромайдан, на якому українські громадяни висловлюють свою незгоду у зв’язку зі зміною зовнішньополітичного курсу України. Також у листопаді 2013 року була проведена зустріч Віталія КЛИЧКА з радником канцлера Німеччини з міжнародних питань Крістофом ХЬОЙСГЕНОМ (Christoph Heusgen). У Віталя також є прямі контакти з міністром закордонних справ Франції Лореном ФАБІОСОМ (Laurent Fabius), з яким 11 грудня 2013 року відбулася телефонна розмова, та міністром закордонних справ Польщі Радиславом СІКОРСЬКИМ.

Наприкінці грудня 2013 року Віталій КЛИЧКО планує здійснити візит до Брюсселю на запрошення Європейського Союзу. 3 19 по 20 грудня там відбудеться саміт ЄС. Ініціатором такого запрошення виступає знову ж таки Німеччина. Відповідно до інформації, яка з’явилася в ЗМІ, німецький канцлер Ангела МЕРКЕЛЬ планує провести чергу зустріч з Віталієм КЛИЧКОМ, який обміняється з найбільш впливовою жінкою Європи своїми власними думками щодо останніх подій в Україні. Можливим є також обговорення майбутніх параметрів проведення президентської кампанії, в якій готується брати участь Віталій КЛИЧКО.

Ризики для Німеччини на українському полі

Але, поки що залишається незрозумілим, наскільки далеко готовий зайти офіційний Берлін у підтримці Віталія КЛИЧКА як проєвропейського політика, здатного створити проблеми для іншого стратегічного союзника Німеччини – Російської Федерації.

Сьогодні найбільшою головною біллю для Німеччини є те, наскільки ефективно та швидко можна зупинити розвиток негативних економічних процесів, які продовжують виснажувати німецьку економіку та послабляти Євросоюз, у тому числі й на міжнародній арені. Навіть незважаючи на те, що Берлін багато виступає публічно на захист європейських прагнень України, особливо учасників Євромайдану, навряд чи сьогодні Німеччина готова бачити Україну своїм повноцінним партнером.

У цій ситуації аналітики групи Geostrategy схильні зробити висновок, що за публічною підтримкою Берліну євроінтеграційних прагнень українських громадян ховаються комплекси німецьких політиків, пов’язані із тим, що насправді вони мало що конкретного зробили для підписання в листопаді 2013 року Угоди про асоціацію з Україною. Справа «Юлії ТИМОШЕНКО», поставлена німцями як основна передумова для підписання Угоди про асоціацію, при відсутності діалогу з Україною на економічні теми, свідчить про помилку, яка була зроблена Берліном або несвідомо, або ж навпаки – навмисно.

Практично два роки Берлін та Брюссель говорили Києву про необхідність вирішення справи Юлії ТИМОШЕНКО, про опції її лікування в німецькій клініці «Шаріте», натомість мовчали про компенсаційні економічні пакети. Це дратувало Київ, і радувало Москву, яка в останній момент через економічні залякування змусила Україну відмовитися від підписання Угоди про асоціацію.

Німеччина також усвідомлює, що роблячи ставку на Віталія КЛИЧКА, вона ризикує звузити свій вплив лише до 40 депутатів, які на сьогодні представляють у Верховній Раді політичну силу цього опозиційного політика (два незалежних депутата приєдналися до фракції пізніше). Доволі сильна і стабільна електоральна база Віталя КЛИЧКА поки сконцентрована переважно у Києві та окремих Західних регіонах, однак у Східних регіонах України вона продовжує залишатися слабкою.

Окрім того, в політичному керівництві Німеччини, за оцінками групи Geostrategy, сьогодні відсутні концептуальні підходи щодо розвитку відносин з Україною.

Ангела МЕРКЕЛЬ як ніхто інший розуміє, наскільки важливим є фактор Росії для прийняття в Євросоюзі будь-яких рішень щодо країн колишнього Радянського Союзу. Приклад Вільнюського саміту ще довго стоятиме перед її очами. Більше того, зараз партія Меркель проводить активні переговори із Соціал-демократичною партією, із якою формуватиметься майбутній коаліційний уряд Німеччини. А в цьому зв’язку важливо нагадати, що соціал-демократи сповідують ідею розвитку стратегічних партнерів з Росією, і тому вони навряд чи будуть у захваті від ідеї силового втягнення України до зони політичного та економічного впливу Європейського Союзу.

Разом з тим, рейтинг Віталя КЛИЧКА, демонструючи позитивну динаміку зростання, зміцнює німецьких політиків в їх виборі.

Висновки

Так про що ж необхідно пам’ятати українським політикам, які, апелюючи власними емоціями (що цілком зрозуміло в умовах дуже позитивних громадських рухів, які виборюють європейське майбутнє України), намагаються залучати європейських партнерів кожен на свій бік?

Перш за все, про те, що Росія має доволі сильні важелі впливу на регіон Центральної та Східної Європи. Це особливо помітно зараз, коли ослаблений фінансово-економічною кризою Європейський Союз демонструє свою слабкість у захисті своїх партнерів, таких як Україна.

Друге, Росія може цілком нормально і спокійно сприйняти своєрідне Західноєвропейське кураторство Німеччини над Україною. Набагато краще, ніж, наприклад, кураторство Сполучених Штатів, які продовжують розглядатися російськими політиками як пряме зазіхання на сферу російського домінування.

Німеччина ж навряд чи буде робити якісь радикальні дії, штовхаючи Україну в обійми Євросоюзу. Навпаки, Берлін буде швидше допомагати Україні утримувати баланс між Сходом і Заходом, застосовуючи тактику дзеркальних кроків. Наприклад, все-таки допоможе підписати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом із одночасним створенням тристороннього українсько-німецько-російського газотранспортного консорціуму на російсько-німецьких умовах.