Молдова: між Москвою і Брюсселем

08 May, 2017 | Володимир Денисюк | аналітик групи Geostrategy
Moldova_way

Внутрішньополітичні процеси в сусідній Молдові вказують на те, що країна продовжує виявляти зацікавленість у розвитку більш тісних контактів з Російською Федерацією, а також продовжує розмірковувати над перспективами співпраці з Митним Союзом. Разом із тим, у аналітиків групи Geostrategy виникає враження, що так званий «політичних нахил» Молдови у бік Росії проявляється швидше у політичних заявах керівництва цєї держави, ніж на практиці.

Дійсно, наприкінці березня 2017 року президент Республіки Молдова Ігор Додон публічно визнав те, що серед основних досягнень на посаді Президента було покращення відносин з Росією. Здійснення двох візитів до Росії він оцінив як «прорив» у відносинах із «стратегічним партнером Молдови». До основних позитивних результатів на цьому напрямі відніс:

  • закладення основи для зняття Москвою ембарго на імпорт молдовської сільськогосподарської продукції, зокрема, досягнення окремої домовленості щодо розширення переліку молдовських виробників вина з правом експорту продукції в Росії;
  • налагодження молдовсько-російського діалогу з питань придністровського врегулювання, а також створення сприятливих умов для прямих контактів між Президентом Молдови та лідером Придністров’я;
  • поглиблення співпраці Молдови з Євразійським економічним союзом шляхом підписання у травні 2017 року Меморандуму про співпрацю між Молдовою та ЄАЕС й надання Молдові статусу країни-спостерігача у цій організації.

На цьому фоні цікаво відзначити, що у риториці молдовського керівництва Європейському Союзу доведено чіткий та однозначний сигнал про те, що Молдова залишатиметься надійним партнером Брюсселя, але за умови започаткування тристороннього переговорного процесу у форматі ЄС – Молдова – Росія з врегулювання «окремих проблемних питань», пов’язаних з реалізацію Кишиневом положень Угоди про асоціацію між Молдовою та Євросоюзом, які практично унеможливлюють розвиток повноцінних економічних взаємин з Росією. Натомість, більш жорсткою стала позиція Молдови щодо співпраці з НАТО. Так, до керівництва НАТО доведена принципова позиції президента Молдови щодо недоцільності відкриття в Кишиневі офіційного представництва Альянсу. У цьому кроці читається опосередкований сигнал Москві про те, що Кишинів не має намір зайвий раз дратувати своїми зовнішньополітичними діями Москву.

Доволі різкою є риторика Додона щодо стратегічного партнера Молдови – Румунії.

«Вважаю, що з Румунією необхідно підтримувати дружні відносини і співпрацювати. Але я не поспішаю і не наполягаю. Хтось каже, що І.Додона не приймають і не приймуть в Бухаресті. Я, поки що, нікого не просив зустріч. Було б добре провести зустріч з румунським керівництвом, але якщо Бухарест вважає, що зі мною немає про що розмовляти, а важливішим є спілкування з урядом Молдови, якого більшість народу не підтримує – нехай продовжує в тому ж дусі… На моє переконання – це велика помилка й час доведе мою правоту».

Таке роздратування не є чимось природнім для зовнішньої політики Молдови, оскільки Румунія традиційно вважається найбільш близьким партнером Молдови. Однак правдою є те, що румунська сторона до цього часу ще не підписала договір про кордон, що дає підстави Додону звинувачувати Бухарест в «нещирості».

Новий молдовський президент у сфері внутрішньої політики також має намір зміцнити свою владу, зокрема, шляхом ініціювання загальнонаціонального консультативного референдуму з найважливіших державних питань, до яких віднесено наступні:

  • розширення повноважень президента Молдови у частині права розпуску парламенту шляхом внесення відповідних змін і доповнень до Конституції Молдови;
  • скорочення кількості депутатів Парламенту Молдови зі 101 до 71;
  • введення у шкільних програмах предметів «Історія Молдови» замість «Історія румунів» та «Молдовська мова» замість «Румунська мова».

Незважаючи на певні популістські дії сусідньої Молдови, поведінка Додона, який великою мірою контролюється Москвою, може спровокувати нову хвилю загострення протистояння між урядово-парламентською та президентською гілками влади, що призведе до поглиблення розколу у молдовському суспільстві. Як наслідок, молдовська влада може втратити контроль над ситуацією як в самій Молдові, так і в регіоні в цілому. Що, звичайно, на думку аналітиків Geostrategy, ніяким чином не відповідатиме інтересам України, яка знаходиться у стані війни з Росією вже четвертий рік поспіль.

ЦЕ МОЖЕ ВАС ЗАЦІКАВИТИ

Чи відходить Україна «на другий план»?

Джеймс Девіс
Джеймс Девіс Професор-міжнародник із Університету Санкт-Галлена

На нещодавній Мюнхенській конференції з безпеки "українське питання" опинилося в "другому ешелоні" проблем - головними темами все ж стали нова політика США за президента Трампа та міжнародний тероризм.

Ми прагнемо до успіху незалежної та єдиної України

Rex Tillerson
Рекс В. Тіллерсон Державний секретар США

Хоча Захід продовжує шукати нових продуктивних відносин з пострадянською Росією, на сьогоднішній день це виявилося невчасним, оскільки після спроби попереднього керівництва відновити відносини з Росією та американсько - європейськими відносинами Росія вторглась у сусідню Грузію в 2008 році та в У

США потребують більш активної участі в подіях в Україні

Річард ХААС (Richard Haass)
Річард ХААС (Richard Haass), президент Ради зовнішніх зносин, США (Council on Foreign Relations)

Сполучені Штати з моменту виникнення напруги у Східних регіонах України системно працюють над тим, щоб запровадити проти Росія санкції, оскільки вона відіграє ключову роль у дестабілізації ситуації в регіоні. Поки що важко передбачити, чим може закінчитися конфлікт на Сході України.