США стабілізують відносини із ЄС
Попри відсутність в інституціях Європейського Союзу суттєвих змін у загалом критичному сприйнятті багатьох дій президента США Дональда ТРАМПА, брюссельський істеблішмент стає менш чутливим до їх одіозного у сприйнятті європейців характеру та все частіше сприймає політику Трампа як внутрішню проблему США.
Якщо подивитися на 2017 рік крізь призму розвитку відносин по лінії США – ЄС, то стає очевидним прагнення політичних еліт обох сторін віднайти баланс та звести до мінімуму існуючу після президентських виборів у США конфронтаційність. Відчувається, що американська сторона висловлює все більше бажання, щоб Євросоюз відновив довіру до зовнішньої політики США та повірив у відданість Вашингтона конструктивному трансатлантичному партнерству на основі спільних з Європою цінностей.
Ці дії приносять певні позитивні результати, хоча й дуже повільно. Найбільше занепокоєння продовжує залишатися у питанні загострення ситуації навколо Північної Кореї та можливих непередбачуваних кроків у цьому зв’язку з боку США. Європейці переконані у тому, що найбільша загроза в тому, що Північна Корея може сприйняти риторику Д.Трампа занадто прямо і вдатися до уявно превентивних кроків.
Наприкінці вересня 2017 року у Брюсселі було проведено публічний захід «Зовнішня політика США в еру Трампа: чинники впливу на Європу», спікерами якого виступили низка американських високопосадовців, зокрема, Дж.Флай, колишній радник з питань закордонних справ і національної безпеки кандидата в Президента США М.Рубіо та Л.Розенберг, колишній зовнішньополітичний радник кандидата в Президенти США Г.Клінтон.
Американські представники вважають, що президент США завжди вірив у сильне лідерство Росії, при цьому усвідомлюючи ціннісні розходження з Москвою. Варто відзначити, що американські політики оцінюють Трампа як сильного тактика, а не стратега, який звик зазвичай займати доволі гнучку ідеологічну позицію, яка робить його незручним і непередбачуваним партнером для союзників. Учасники заходи погодилися із тим, що зарубіжні лідери, у першу чергу з країн-членів Євросоюзу, які мали нагоду з ним спілкуватися особисто, залишаються переважно задоволені бесідами, навіть при збереженні суттєвих політичних розходжень.
Відзначалося, що Трамп не завжди говорить і пише те, що насправді робить його адміністрація і часто не координує свої поточні коментарі і заяви із загальною стратегією. Європейці це вже зрозуміли, і тому почали не так різко та емоційно реагувати на заяви американського президента. Учасники заходу погодилися із тим, що твіти Трампа у соціальних мережах розраховані на його електоральне внутрішнє ядро (35% виборців), яке хоче отримувати саме такі сигнали від свого Президента, а не на зовнішню аудиторію. Підкреслювалося, що усі публічні дії Трампа мають сприйматися через призму його електоральної бази. Найбільша небезпека у цьому контексті – втрата довіри до слів Президента США на міжнародній арені.
Як позитив американські спікери відзначили здатність Трампа слухати багатьох і абсорбувати багато зовнішніх думок, у першу чергу, Державного секретаря Р.Тіллерсона, генерала МакМастера, генерала Келлі, родину (зокрема Іванку Трамп), колишніх друзів і радників з Нью-Йорка.
Також було відзначено, що зовнішня політика адміністрації Трампа станом дуже схожа на ту, яку проводив наприкінці президента Барак ОБАМА, зокрема, що стосується проблематики розвитку Північною Кореєю ядерної програми, запроваджених проти РФ санкцій, збереження транс-атлантичної єдності та політики США щодо Китаю.
Особлива публічна активність Д.Трампа, вочевидь, також пояснюється його прагненням досягати свого виборця в умовах критично налаштованої до нього медіа спільноти, включно з республіканськими ЗМІ, а також втрати впливу традиційних медіа на американців. Соціологічні дослідження вказують на те, що пересічні американці все більше черпають інформацію з новітніх джерел, де масово присутні фейкові новини, що особливо активно поширюються Росією.
Очевидно, що у нинішніх умовах найбільше, що може зробити Європа для США – це зберігати відданість трансатлантичним цінностям. Зробити це буде доволі непросто, особливо якщо врахувати, що у зв’язку з «Брекзіт» Вашингтон втрачає ефективний канал комунікації з Євросоюзом.
Україна, криза: чому програють всі?
Семуель Чарап старший політолог RAND Corporation
За три роки з моменту початку кризи в Україні загинуло більш ніж 10000 людей і це продовжує виснажувати ресурси всіх країн. В результаті всі програють і в цьому конфлікті кожен великий актор грає гірше, ніж це було раніше і вирішення видається невловимим як ніколи. Це не повинно бути так.
Якщо Зеленський підведе, Україна опиниться в депресії
Ганс ван Баален, Президент європейських лібералів
Україна житиме у непростий період, коли новий президент і старий уряд мають у той чи той спосіб співпрацювати з парламентом, який буде переобрано у жовтні. Для цього потрібна гнучкість заради інтересів України, це може бути нелегко.
Іран на милість Путіна, безпрецедентний, але крихкий союз
Аліреза Надер (Alireza Nader), старший аналітик корпорації RAND
Росія і Іран налагодили безпрецедентний, але крихкий союз на Близькому Сході. Російсько-Іранське співробітництво є ключовим для забезпечення виживання режиму президента Башара Асада в Сирії і знищенням повстанців зі східної частини Алеппо. Російські бомбардувальники використовували іранські війсь