Візит Путіна до Туреччини: Росія починає метушитися

Результати візиту російського президента Володимира Путіна до Стамбула 10 жовтня 2016 року поки що не дозволяють говорити про відновлення рівня двосторонніх відносин, який існував до збиття турецькими ВВС російського літака у листопаді 2015 року, що б про це не говорила російська сторона.

Варто почати з того, що ані російські, ані турецькі ЗМІ не приділили особливої уваги візиту Путіна до Стамбула. Принаймні перша поїздка кремлівського лідера до Туреччини після настільки драматичної події, як збиття російського військового літака турецьким винищувачем, мала б за нормальних умов стати своєрідною сенсацією. Адже менше ніж за рік негативні емоції росіян зійшли нанівець, антитурецька істерія вгамувалася, обійми Росії повністю розкрилися для турків.

Виникає враження, що росіяни дуже сильно поспішають. Зокрема поспішають залагодити конфлікт із Туреччиною, відновити співпрацю у сфері енергетики, заручитися підтримкою офіційної Анкари у питаннях Сирії. Втім, результати візиту Путіна до Стамбула дають підстави стверджувати, що відновлення довіри між двома країнами поки що залишається далекою перспективою.

Питання Кримк гальмує розвиток стратегічних відносин Москви і Анкари

Перше — Туреччина не змінює своєї офіційної позиції у питаннях тимчасової окупації Криму. Це дратує Москву, але здавати кримських татар офіційна Анкара не може і не буде (як би цього комусь не хотілося). Питання Криму стало гальмом у розвитку відносин стратегічного партнерства між Росією і Туреччиною. Вже «business as usual» навряд чи вийде. 

Друге — Путін і Ердоган не обговорювали питання про будівництво атомної електростанції у Туреччині за участю російської компанії «Росатом». Ця домовленість була досягнута ще 2013 року, сума контракту складає $ 20 млрд. Контракт було заморожено після збиття російського літака. Відсунення теми на другий план говорить про те, що розрекламований Росією період потепління насправді є лише тимчасовою відлигою. 

Третє — Москва і Анкара продовжують мати суттєві розбіжності у питаннях Сирії. Туреччина не підтримує бомбардування російською авіацією сирійських міст, зокрема Алеппо. Натомість Анкара шукає шляхи співпраці у сирійському питанні із Саудівською Аравією — непримиренним ворогом нинішнього російського керівництва. Тому й не погоджується Ердоган на входження Туреччини до проросійської коаліції, яка робить усе можливе для збереження режиму Башара Ассада.  

Усі згадані проблемні моменти не були висвітлені ні в російських, ні в турецьких ЗМІ. Російські та турецькі аналітики воліли оминати їх, щоб не зіпсувати загального враження від створюваного Москвою «свята турецько-російської дружби».  

«Турецький потік»: гучні заяви без конкретних термінів

На цьому тлі багато розмов точилося навколо планів з відновлення будівництва газопроводу «Турецький потік», який покликаний знизити залежність російського Газпрому від української газотранспортної системи. За первинними задумами двох країн, газ із «Турецького потоку» мав досягти території Греції, яка б забезпечила його подальший транзит до країн Західної Європи. Це б суттєво полегшило Росії можливість припинення поставок газу до України та інших країн Східної Європи без особливих економічних втрат для Газпрому. Але окрім гучних заяв жодних конкретних термінів обидві сторони не назвали. Швидше оголосили «плани про наміри». І поки все. 

Загалом же відновлення проекту «Турецький потік» шкодить українським інтересам. Про це багато говориться на різних міжнародних майданчиках, а також у рамках розвитку двостороннього діалогу з країнами-членами Європейського Союзу. Європа усвідомлює, що будь-яке збільшення залежності від російських енергоносіїв є поганою опцією, навіть якщо енергоносії з Росії коштують дешевше, ніж з інших регіонів світу.  Хоча спокуса купити дешевше присутня, що, власне, й сприяє появі час від часу нових політичних сплесків, пов’язаних із закликами до продовження реалізації «Північного потоку-2» або «Турецького потоку».

Туреччина «вибила» собі більшість контрактів на будівництво до Євро-2018

За результатами візиту Путіна до Туреччини російська сторона також була змушена заявити про зняття обмежувальних заходів, накладених наприкінці минулого року Росією на турецькі товари, перш за все сільськогосподарські. Сьогодні Росія як ніколи потребує поглиблення зв’язків із Туреччиною, перш за все для того, аби продемонструвати країнам НАТО, що південний фланг Альянсу значно ослабнув після невдалого військового перевороту у Туреччині. За це Росія платить дуже високу ціну. Стало відомо, що президент Путін під час візиту до Туреччини був змушений підтвердити готовність віддати турецьким компаніям більшу частину будівельних контрактів, пов’язаних із будівництвом об’єктів до Чемпіонату світу з футболу 2018 року, який має пройти на території Росії.

Зрештою, подібні візити переконують Захід у тому, що Росія починає метушитися. Це перші ознаки внутрішньої політичної нестабільності, яка може призвести до непередбачувальних наслідків.

Андрій Наджос, Українська рада з міжнародних відносин