Китай готовий здавати лідируючі позиції?

Китай показує високу зовнішньо економічну політичну активність. Але чи всі контакти, які проводять китайські дипломати, представники уряду та бізнесмени та зустрічі на найвищому рівні, матимуть якісь результати?
Більшість гостей, які прямують в Китай, прагнуть знайти гроші та мають надії, що Китай буде інвестувати в їх економіки. Найбільш активні на цьому полі країни, які володіють великими природними ресурсами.

На минулому тижні міністр нафтової промисловості Нігерії був в Пекіні, де обговорював контракти на величезні суми. Як повідомила Файненшал Таймс, розмова йшла про 80 млрд. доларів США від китайських компаній на модернізацію інфраструктури видобутку та постачання нафти і газу в Нігерії, яка зараз переживає найбільшу економічну кризу за останні десятиліття.

Підписані меморандуми про взаєморозуміння охоплюють всі аспекти енергетичного сектора Нігерії – від відновлення згасаючих нафтопереробних заводів і будівництва нових трубопроводів для розробки газового та енергетичного сектору.

Але мало хто усвідомлює, що серйозна проблема існує в самому Китаї. Китайський борг неухильно зростає, при цьому зростання економіки істотно сповільнюється. Сукупний прибуток державних і державно-холдингових підприємств Китаю в січні-травні 2016 року склав 837,39 млрд. юанів (близько $ 126 млрд.), скоротившись на 9,6% в річному порівнянні. Такі дані наводить Міністерство фінансів КНР. У 2010 році темпи зростання ВВП були на рівні 10,4%, в 2011 році - 9,2%, а в 2012 році - 7,8%. За підсумками 2013 року цей показник сповільнився до 7,7%, а в 2014 році - до 7,4%. Офіційний урядовий прогноз зростання ВВП на 2015 рік становив 7%, проте за підсумками року цей показник виріс лише на 6,9%.

Поведінка Китаю на переговорах дає групі Geostrategy підстави стверджувати, що ресурсів для продовження боротьби за гігантські інфраструктурні проекти в країнах, що постачають природні ресурси, Пекіну катастрофічно не вистачає. Хоча саме цей фактор був рушійною силою ринку протягом останніх двох десятиліть.

Також борги країн створюють тиск на фінансові структури Китаю. Перспектива Венесуельського дефолту по китайських кредитах викликає певні переосмислення в політичних колах Китаю. За повідомленням агентства Bloomberg, яке цитує директора з міжнародної стратегії у державному управлінні Китайської академії Інституту суспільних наук Сюе Лі, сьогодні Китай повинен бути як ніколи обережним під час ухвалення рішень про участь у великих зарубіжних інвестиційних проектах, а також при виділенні кредитів зарубіжним партнерам.

Так, у період з 2000 по 2014 роки Китай виділив понад 86 млрд. доларів кредитів країнам Африки. Це, звичайно, допомогло Китаю отримати величезний дипломатичний вплив і забезпечити сировиною свій економічний бум. Але фактор «Венесуельського колапсу» загострив небезпеку для цієї моделі фінансування.

Ще один лідер країни з багатими природними ресурсами відвідував Китай в пошуку грошей минулого місяця. По результатам нещодавнього візиту російського президента Володимира Путіна до Китаю ми знову бачимо стриманість у підходах щодо виділення коштів, навіть попри гучні заяви про вічну дружбу і співробітництво. І дійсно, заяви – це одне, а реальні цифри, а тим більше гроші – зовсім інше. Великим розчаруванням стало падіння з 2014 року обсягу інвестицій Пекіна на 85%. І схоже, що Сі Цзіньпін чудово розуміє, що в нинішніх умовах Китай може купити у Росії те, що йому потрібно, але за набагато менші гроші. Особливо після продовження санкцій та замороження для Росії доступу до фінансових ринків з боку ЄС та США за її брутальне вторгнення в Україну.

При цьому Китай досить успішно відрізає можливі важелі фінансового тиску з боку Росії. Відразу після візиту Путіна до Пекіну уряд цієї держави достроково погасив кредит, виданий Росією в 1992 році на будівництво Тяньваньській АЕС. Останній платіж склав 624,3 мільйона доларів. Про це повідомили в Мінфіні Росії. При цьому, з його загальної суми кредиту (2,5 млрд. дол. США) було використано коштів на суму лише 1,3 млрд. дол., тобто позичальник профінансував значну частину витрат за проектом самостійно. Згідно з угодою, останній платіж передбачалося здійснити в червні 2022 року.

Ще один результат так званої «Вічної дружби» і візиту Президента Росії до Китаю – це подорожчання віз для російських громадян для поїздки в КНР. Вже через тиждень після візиту жителям Приморського краю РФ доведеться віддати за одноразову візу не 1,5 тис. російських рублів, як було раніше, а 3,3 тис. рублів.

«По всій Росії в генеральних консульствах змінили ціни. Це рішення посольства Китаю», - повідомила представник консульства КНР у Владивостоці.

При цьому 3,3 тис. рублів коштує проста одноразова туристична віза в Китай. За дворазову потрібно буде вже заплатити 6,6 тис. рублів (раніше консульський збір становив 3 тис. рублів). А для отримання багаторазової візи тепер доведеться віддати 9,9 тис. рублів замість 4,5 тис., як було раніше. Причому, ці ціни діють лише тоді, коли заявник готовий чекати тиждень, якщо ж віза потрібна терміново – ціна ще додатково збільшується.

Група Geostrategy вважає, що Путін розраховував на те, що його дифірамби Китаю і безпрецедентна підтримки китайських «зовнішньополітичних ініціатив» підштовхнуть офіційний Пекін до прориву з питань вигідної приватизації російських активів, але результат отримав зовсім інший. Розважливий Пекін не поспішив погодитися на нову ціну пакету «Роснефти», яка проти правил ведення торгу раптом злетіла в ціні в кілька разів. Хоча Китай не відмовився від апетитів по контролю над компанією. Володимир Путін повідомив про зростання поставок сільськогосподарської продукції в Китай на 30% і про зростання поставок машинобудування на 50%. Проте, абсолютний обсяг поставок машинобудування, який обчислювався в обсязі торгівлі СРСР з Китаєм десятками відсотків, сьогодні, без урахування поставок ВПК, становить частки відсотків. Китаю не потрібні ні російські верстати, ні російська побутова техніка. Хіба що є певна зацікавленість у продукції військово-промислового комплексу. Отже, Росія фактично перетворюється для Китаю у сільськогосподарську країну, конкуруючи на китайському ринку із Австралією та Україною.

Висновки

Китай чудово розуміє, що Росія після трьох років невпинних спроб переорієнтації свої зовнішньополітичної та економічної активності із Заходу на Схід, стає дуже вразливим та слабким партнером. Втративши доступ до міжнародного ринку капіталу через введені Заходом персональні та секторальні санкції, Пекіну стає дедалі легше говорити із очільниками Кремля. Китайці усвідомлюють, що за умов відсутності потенційних покупців з Європи та США на придбання російських активів, Москва дуже скоро буде готова продати частину свого нафтогазового сектора практично за безцінь. Китай спокійно та впевнено чекає цього моменту. Існує також і інша опція: купувати цікаві російські активи Китаю взагалі не доведеться, оскільки після розпаду Росії все просто безкоштовно відійде Пекіну…