Даниленко: «Кращим союзником України є власні армія та флот»

Про небезпеку «світового хулігана», планах Путіна, очікування Трампа та український експансіонизм в ексклюзивному інтерв’ю кореспонденту інтернет-видання Новини України – From-UA розповів голова Української ради міжнародних відносин, доктор політичних наук Сергій Даниленко.

- Суспільна думка дуже спрощено дивиться на питання міжнародної політики. Спочатку видавалося, що майже весь світ підтримує Україну. Тепер складається враження, що увесь світ від неї відвернувся. Насправді картина напевно значно складніша і не постійна. Як на вашу думку є насправді?

С.Даниленко: - Справді, таке враження, що ми у своїх оцінках повернулися до періоду «холодної війни», коли поділ на «чорне-біле», «свій-чужий» - був простим і зручним для ототожнення себе із певної групою чи то людей, чи то країн. То ж більшість наших громадян, першочергово ті, хто, хай небагато, але «зачепив» Радянський Союз, і надалі продовжують все міряти тими лекалами. Знову ж таки, це простіше, стереотипніше, а значить не потребує додаткових зусиль. Тай інформаційний простір, перш за все сформований глобальними медіа, також не надто спонукає до критичного мислення. Отак і пливемо за течією, а світовий політичний клас, де вже давно говорять про брак знакових фігур, чи то тим користується, чи то сам задоволений таким станом речей.

За такої ситуації, коли наші уявлення вже не відповідають дійсності, навіть останній «світовий хуліган» спробує скористатися обставинами на свою користь, порушить усталені міжнародні норми і правила, які всі готові захищати лише декларативно, і остаточно виведе світ із рівноваги. Як відомо, негативний приклад доволі привабливий, і вже черговий національний лідер, відчуваючи тренд послаблення центрів сили, і собі вчиняє на власний розсуд, послуговуючись правилом «бери, поки дають». Слід сказати, що світові центри сили такими власне й залишаються. Адже ніхто, скажімо, не піддає сумніву глобальне лідерство США, але з багатьох причин ця держава дивиться на деякі речі крізь пальці, завершуючи по інерції свої справи.

Частина «продвинутих» громадян у різних державах відчувають таку неадекватність світової політики і виступають, часом, із ірраціональним протестом, як то підтримка Трампа чи перемога партії «П’яти зірок» в Італії. І попередня стабільність остаточно руйнується. На цьому фоні тотальний популізм став домінантою світової політики.

То ж, у такій ситуації немає чітких обрисів сучасного й майбутнього, до яких ми звикли. І цей хаос тільки зростатиме. Україні у це період не поталанило , бо вона не скористалася чвертю століття для свого державного інституціонування. Ризик полягає у тому, що незавершене завдання доведеться робити у за умов турбулентності. А це значить, що кермо втримати вкрай складно.

Новини України – From-UA: - Які плани щодо України, на ваш погляд, має Путін? З одного боку, не скажеш що він активний, з другою він явно зміцнив позиції за рахунок Туреччини та деяких країн ЄС. Наскільки ймовірним є загострення ситуації у відносинах з Росією ближчим часом?

С.Даниленко: - Тут варто враховувати чинник часу. Схоже, що на кілька рухів історичної стрілки від швидше збігає для Росії. Складним буде завершення поточного року. Професійна та мотивована російська дипломатична машина у зв’язці із спецслужбами-опричниками Кремля не пошкодують ні сил, ні ресурсів, щоб послабити зашморг санкцій. За повідомленням газети «Ведомости», у Резервному фонді Росії у разі виплати 43 мільйонам російських пенсіонерів одноразової допомоги у якості індексації залишиться пара сотень мільярдів, а потім руку запустять і до «ФНБ»: а не пізніше 2018 року самі російські чиновники пророкують колапс фінансової системи країни.

Тому питання зняття чи, принаймні, часткового зняття санкцій є ключовим для Росії, а отже відвертих агресивних рухів вона не вживатиме. Хоча, коли російська сторона відчує безнадійність своїх зусиль з подоланням ізоляції, то військове втручання, як то спроба пробити сухопутний коридор до Криму, буде серед реальних сценарії.

А поки її зусилля будуть спрямовані на внутрішню дестабілізацію України вже традиційними методами: підтримка антиукраїнських рухів, проросійських політиків, «корисних ідіотів», наближених медіа, робота інструментами спецслужб.

ЄС зробить висновки і з кроків Великої Британії, коли політики не справилися з власною ініціативою, і від інших загроз своїй єдності. Це ми побачимо вже цієї осені.

Щодо Туреччини, то членство в НАТО – основний показник її зовнішньополітичних намірів. Загравання із Росією, як і наші недавні дифірамби та надмірні сподівання після розриву відносин із Кремлем, питання національних особливостей у реалізації міжнародних відносин. Фахівці одразу після збитого російського літака попереджали Київ утриматися від надмірних сподівань скористатися цією обставиною.

Новини України – From-UA: - В Євросоюзі немає одностайності і рішучості щодо стратегії відносно нашої держави. Як це позначиться на євроінтеграційних перспективах України?

С.Даниленко: - Складається враження, що ключовим акцентом, доволі заїждженим, стало отримання Україною спрощеного візового режиму. Лише подекуди чути заяви представників українського бізнесу про перегляд квот на товари, які ми можемо постачати до ЄС. На що Брюссель не поспішає навіть розгорнути дискусію. Виглядає так, що Україна та ЄС усвідомлюють складність моменту і обопільно прагнуть хоча б освоїти та завершити напрацьоване, враховуючи напружений безпековий стан для всієї Європи, у першу чергу для країн-членів, що межують з РФ. Тому динаміка тут така , що сторони уникають різних рухів та потенційних ризиків. У європейців свій клопіт, перш за все міграційна криза та Brexit, в України - анексія Криму та війна на Сході. Тому сторони сконцентруються на питаннях вже давно декларованих. Україні ще багато доведеться прикласти зусиль, щоб виконати домашнє завдання.

Новини України – From-UA: - У Кремлі не приховують, що покладають великі надії на перемогу Дональда Трампа. Але ж геополітичні інтереси США навряд чи залежать лише від команди Білого Дому. Чи обґрунтовані насправді такі очікування?

С.Даниленко: - Вище ми торкнулися тієї теми, що світові центри сили перебувають на своїх місцях, у них і досі кращі зброя, економіка, технології та фінанси. Ближчим часом ця ситуації не зміниться, але лише посилюватиметься. Частково перерозподіл «силового поля» відбудеться лише у географічному сенсі – Азійсько-Тихоокеанський регіон поступально набиратиме ваги. Для Європи – це виклик.

Кремль у своїй тактичній грі, де за ним стереотип майстра, лише демонструє «очікування Трампа», бо в його «віру в Клінтон» ніхто не повірить. Просто з одним можна буде більше позагравати, ніж з іншою. Слід усвідомлювати, що російській верхівці обидва американські кандидати – ті ж яйця, тільки в профіль: як і вся Америка, без якої і своїх громадян не полякаєш, і за новим iPhone не з’їздиш.

Президентська кампанії у США - перегони з багатьма невідомими, до певної міри протест частини американського суспільства, а отже і глобального. Режисура та емоції аж шкварчать, Голівуд та ЦРУ в одному замісі. Однак більшість спостерігачів схильні віддавати перемогу не Дональду Трампу, а все ж Гіларі Клінтон. Так, знову ж таки, звичніше. Для Америки це може бути початком відходу від домінування двох партій – демократичної та республіканської.

Новини України – From-UA: - Про які важливі геополітичні постулати Ви би радили пам’ятати українцям, коли вони сумніваються у перспективах своєї держави?

С.Даниленко: - На тлі того, про що ми говорили вище, варто лише послатися на міркування Олега Ольжича, що живою нація існує тоді, коли «переймається ідеєю духовної та державної експансії». Це цілком можливо для молодої європейської нації, оскільки останні роки Україна демонструє здатність силою зброї та вірою у цінності відстоювати свої інтереси і поширювати це прагнення серед інших народів. Чинник сили – у різних його вимірах, що готовий до дії у ворожому оточенні, або там, де союзники вагаються, буде на порядку денному світу й України. На це маємо і розраховувати. А отже не багатовекторність із її політичною аморфністю, а той принцип, коли кращим твоїм союзником є власна армія та флот.