Безвізовий режим для України: які існують ризики?

Україна впритул наблизилася до моменту отримання безвізового режиму з країнами Європейського Союзу, які входять до так званої Шенгенської зони. Однак, як свідчить досвід таких сусідніх з Україною держав, як Молдова, яка користується безвізовими привілеями вже більше року, сам факт отримання права на поїздки громадян до країн ЄС несе в собі певні ризики.

Слід мати на увазі, що на перших етапах дії безвізового режиму може фіксуватися зростання випадків відмови у в’їзді до ЄС на кордоні, що пояснюється передусім незначною обізнаністю громадян щодо правил безвізового в’їзду. Громадяни України просто можуть не володіти достатньою інформацією про те, які документи / довідки, окрім біометричних паспортів, необхідно показувати митникам країн ЄС при перетині кордону. Відсутність необхідного пакету документів може легко стати підставою для відмови у в’їзді громадянина України на території Євросоюзу. І це не лише призведе до матеріальних втрат для самого «потерпілого», але й негативно вплине на імідж України за кордоном та ставлення українських громадян до органів влади, відповідальних за безвіз. Тому для уникнення негативного досвіду Молдови важливо провести широку інформаційну роз’яснювальну кампанію по інформуванню громадян щодо правил безвізового режиму.

Більше того, суттєве зростання випадків відмови у в’їзді до ЄС на кордоні або  значне зростання кількості громадян третьої країни, які перебувають на території держави-члена ЄС нелегально (на 50%, або навіть менше, за рішенням ЄК), може призвести до того, що Євросоюз прийме рішення про тимчасове призупинення дії безвізу.

Вивчення факторів, які напряму впливають на призупинення безвізу, дають також підстави класифікувати інші випадки, коли така неприємна процедура може бути застосована ЄС щодо третіх країни, у тому числі, й щодо України: 

• значне зростання кількості прохань про надання притулку від громадян третьої країни, рівень задоволення відповідних клопотань для громадян якої є низьким (під низьким рівнем задоволення розуміється орієнтовно 3-4%, у той же час вказаний показник може бути збільшений Євросоюзом у разі визнання доцільним в окремих випадках);
• зниження рівня співпраці третьої країни з ЄС у сфері реадмісії, зокрема значне зростання відмов у реадмісії власних громадян на запити держав-членів ЄС або відмов у здійсненні реадмісії громадян третіх країни, якщо така реадмісія передбачена відповідною угодою про реадмісію;
• зростання ризиків громадському порядку або внутрішній безпеці держави-члена, зокрема істотне зростання кількості тяжких злочинів або терористичних злочинів у цій третій країні;

Отже, бачимо, що механізм дії безвізового режиму напряму залежить як від розвитку внутрішньополітичних процесів в третіх країнах, так і від поведінки громадян в державах Євросоюзу. Необхідно чітко усвідомлювати, що офіційний Брюссель має усі необхідні інструменти для здійснення моніторингу дотримання третьою державою критеріїв візової лібералізації, а також для аналізу доповідей та статистики щодо міграційної ситуації в ЄС.

Тому в інтересах як громадян України, так і держави загалом провести необхідну роз’яснювальну кампанію перед тим, як країна отримає право на безвіз. Це треба для менш проблемного проходження першого етапі дії безвізу, який, як свідчить практика, є однаково складним для усіх без винятку партнерів Євросоюзу.