Росія обходить заборони Заходу: слабкі місця санкційної політики та гра наввипередки щодо заходів протидії

Не зважаючи на санкції, Росія уникає обмежень та нарощує військову міць за допомогою іноземних компонентів. Ряд держав, таких як Туреччина, Казахстан, Тайвань, стали основними хабами постачання західних складових для РФ. Та пальма першості в цьому списку належить Китаю.

16 травня 2024 року президент Росії Володимир Путін прибув до Піднебесної з дводенним візитом. Це другий візит російського лідера менше ніж за рік і перша закордонна поїздка після чергової інавгурації. Загалом це вже 43-тя спільна зустріч політиків — такої кількості контактів китайський керівник не мав з жодним іншим главою держави. За підсумками перемовин Сі та Путін оголосили про намір посилити співпрацю в оборонній сфері, а також заявили про єдність позицій щодо «українського питання».

Обдурити світову спільноту: прогалини в законодавстві та легальні методи уникнення санкцій

Росія під виглядом фейкового транзиту або через посередників із третіх країн, що перебувають поза доступом санкційної коаліції, отримує товари із Заходу, однак не безпосередньо, а через ланцюги фірм-прокладок. Так наприклад, якщо закупівля Вірменією мікрочіпів, тобто складної електроніки, збільшилася на 300 відсотків, то цілком очевидно, що такі потреби не релевантні рівню розвитку цієї країни.

Ще один приклад - країни Скандинавії, що першими доєдналися до декларації Великої сімки про гарантії безпеки для України. Але водночас мають контракти на постачання двадцяти тисяч веж стільникового зв'язку компаніями Nokia та Ericson, які офіційно вийшли з російського ринку ще в 2022 році. Зрозуміло, що така велика кількість веж не для казахської фірми. Казахи навряд чи будуть ставити собі 4G вежі в степах. Отже, логічним є висновок, що фірма, яка встановлює ці вежі, яка до того ж створена тільки в лютому 23-го року не може мати такий карколомний успіх. Західні корпорації свідомо обходять санкції і при цьому формально не порушують законодавство ЄС. Відповідно, справа в законодавчих лазівках.

Міжнародна робоча група Єрмака-Макфола з питань санкцій проти РФ також засвідчує факт появи обхідних шляхів для отримання необхідних для виробництва зброї складових. Аналіз групи виявив, що понад 1000 іноземних компонентів, вироблених 155 компаніями з різних країн, використовуються у російській зброї. Ці компоненти є критично важливими для функціонування ВПК Росії. Іскандери, Калібри, дрони, танки, станції радіолокаційної боротьби та багато іншої смертоносної техніки, що перебуває на озброєнні у росармії містить іноземні компоненти. Почасти ці складові є незамінними, а отже спроби порушити логістику можуть призвести до вкрай позитивних для України результатів.

Причини неефективності запроваджених проти РФ санкцій

Масштаби російських виробничих потужностей не співмірні з кількістю та якістю санкцій покладених на них. В Росії величезний оборонно-промисловий комплекс, що складають тисячі підприємств. Щоб зрозуміти обсяг ВПК Росії, наведу такий приклад: на початку року існувало понад 350 військових підприємств Російської Федерації, яких не стосувалися жодні санкції. Пройшло декілька місяців і з’явилося ще приблизно 150 нових. Окрім того, запасів елементної бази РФ вистачить як мінімум на рік безперебійного виробництва.

Санкції не блокують основних джерел прибутків РФ. Кістяк російської економіки- доходи від продажу енергетичних ресурсів. Що стосується нафти: на сьогодні трубопроводами нафту в ЄС отримують лише Угорщина, Словаччина і Чехія. Але це постачання відбувається через нафтопровід «Дружба», що проходить територією України. Фактично, наша держава сама допомагає Росії заробляти гроші на транзиті сировини в Євросоюз. Якщо це постачання припиниться, РФ потерпить збитків на мільярди доларів.

Цьогоріч, попри заборони, морський експорт російської нафти досяг рекордних показників, що становить приблизно 5 мільйонів тонн сирої нафти і ще 4 мільйони тонн нафтопродуктів. Росія змогла переорієнтувати свій нафтовий експорт на ринки країн Азії, від Індії до Китаю. Та навіть в умовах ембарго морем до Європейського Союзу все ще надходить паливо з РФ. Танкери з Новоросійська з сирою нафтою приходять до портів Нідерландів, Франції, Італії, іноді Іспанії. В місяць в середньому відбувається 3-4 прямих рейсів. Це свідчить про відсутність потужної структури контролю за всіма санкційними обмеженнями.

Найбільш складне питання - ядерна галузь Росії. У цій сфері взагалі не існує жодних санкцій. На сьогодні РФ в поставках ядерного палива та послуг зі збагачення є лідером світового ринку, займаючи понад 40% його простору. Ані в штатів, ані в Європейського союзу(на відміну від нафтогазової галузі, де можна перебудуватися на ліквідний ринок) немає можливостей замістити ці потреби через інноваційність та дороговартісність галузі.

Безсумнівно, ядерна першість надає Росії право голосу. До прикладу, в секретаріаті МАГАТЕ (міжнародна організація, яка повинна перешкоджати використанню ядерної зброї в будь-яких військових цілях) працюють понад 100 росіян, більшість яких є агентами російських спецслужб. Це також одна з причин чому санкційна політика така квола. На жаль, Росія роками, а то й десятиліттями, готувалася до війни, запускаючи свої щупальця по всьому світі. Тому вирішити питання миттєво не вийде, це має бути комплекс спрямованих заходів, щоб оці щупальця поступово обрубувати і змусити Росію перейти на новий формат відносин.

Заборонити все неможливо: альтернативні способи підвищення ефективності санкцій

Вже у 2023 році імпорт товарів військового призначення в РФ майже повністю відновився після впровадження обмежень і становив 90% від обсягів до початку повномасштабного вторгнення. Це підтверджує тезу, що Росія адаптувалась до запроваджених проти неї обмежень, а отже санкційний тиск має бути інтенсифіковано.

Санкції - це економічна зброя проти агресора, метою якої має бути ослаблення виробничих потужностей, припинення товаропотоку й ізоляція Росії. В умовах глобалізації та капіталізму наміри відрізати країну-агресора від світового ринку є утопічними. Тож варто сконцентруватися на секторальних обмеженнях, що стосуються критичних для РФ моментів. Зокрема йдеться про енергетичні ресурси, хімічні реагенти, а також унікальні високотехнологічні компоненти, які країна не здатна самостійно виготовляти.

Ще одним цілком реальним заходом є ведення більш жорсткого контролю за експортом товарів подвійного призначення для унеможливлення проникнення іноземних технологій до Росії. Третє, але не менш важливе завдання для створення наступних санкційних пакетів - синхронізація: Україна наклала обмеження на приблизно 6400 юридичних осіб, США – на 1600. Одночасно Україна і Сполучені Штати обмежили 1100 підприємств. Європейський союз - лише 800, одночасно ЄС і Україна – 650. Тобто простір для розширення експортних обмежень є. Якщо Україна внесла військове підприємство до свого санкційного списку, то воно має якнайшвидше з'явитися в списках США, ЄС, Британії, Канади та інших країн.

Врешті заходи мають бути такими, щоб експортний контроль випереджав російські спроби обійти його. Мають бути враховані окремі виклики на різних етапах постачання. Всі зусилля повинні бути спрямованими на усунення прогалин у політиці експортного контролю; посилення корпоративної відповідальності й вторинних санкцій, а також зміцнення інституцій та міжнародної співпраці.

Як показала практика, безкарність породжує ще більші порушення. Співпраця Китаю з Росією лише поглиблюється. Так, віднедавна Китай почав постачати не лише складові, а й летальну зброю, про що звітує британська та американська розвідка. Також Піднебесна відмовилася від участі на Швейцарському саміті миру, ініційованому президентом Володимиром Зеленським. Наразі це має викликати не тільки занепокоєння світової спільноти, а й супроводжуватися паралельними контрзаходами. Ціна зволікання дуже висока – це життя українських захисників. Тож Україна в питанні санкцій, так само як на полі бою, має демонструвати лідерство і принциповість нашим західним партнерам.

Єлизавета Рафальська | аналітикиня