Польща втрачає позиції в Євросоюзі. Що це означає для України?

Подія

19 жовтня 2012 року країни-члени Єврозони нарешті досягли важливого компромісного рішення щодо створення єдиного наднаціонального фінансового органу, покликаного регулювати політику національних банків держав-членів Єврозони. Дане рішення, за оцінками групи глобальної розвідки Geostrategy, вже у ближчій перспективі стабілізує негативну фінансову ситуацію всередині Євросоюзу. Разом з тим, воно також підштовхне Євросоюз до подальшої фрагментації на кілька таборів, які, переслідуючи кожен свої інтереси, все більше віддалятимуться від вироблення загальноєвропейської стратегії та політики. Такий розвиток подій робить Євросоюз слабким гравцем на глобальних політичних та економічних ринках.

Аналіз ситуації

Один з наслідків європейської фінансової кризи, яку намагається приборкати Брюссель, стало збільшення прірви, яка розділяє країни всередині самої єврозони і країни поза її межами. Експерти групи глобальної розвідки Geostrategy передбачають, що ця прірва всередині Європейського Союзу може стати ще глибшою. Це пов’язано з тим, що 10 країн-членів Євросоюзу, які на сьогодні не входять до Єврозони, поступово віддаляються від обговорення параметрів загальноєвропейського бюджету і, як наслідок, ці країни випадуть із процесу прийняття важливих фінансових рішень у Євросоюзі. Особливо негативно це позначається на Польщі, яка набула найбільшого (у порівнянні з іншими молодими членами Євросоюзу) політичного впливу всередині Європейського Союзу.

Окрім розлому Євросоюзу на два табори за ознаками євровалюти, всередині ЄС навіть обговорюються питання створення окремого бюджету для країн зони євро,, що додатково руйнує внутрішній устрій цієї організації. За інформацією групи Geostrategy, польська сторона виступила категорично проти створення окремого бюджету для країн-членів Єврозони, здійснюючи тим самим опір спробам Берліну та Парижу відсунути Східну Європу на задвірки загальноєвропейських процесів.

Варшава так просто не здається

В рамках діяльності Європейської Комісії також тривають процеси, які виштовхують держави-нечлени Єврозони.

 
Європейська Комісія щороку здійснює аналіз програм економічних реформ кожної окремої країни-члена Європейського Союзу. На основі аналізу готуються проекти відповідних рекомендацій на наступні 12-18 місяців (так звані CSR). Ці політичні рекомендації торкаються здійснення реформ у ключових сферах, таких як ринок праці чи бюджетна політика.

Разом з тим, ці рекомендації, як правило, готуються експертами Європейського Комісії на технічному рівні без їх обговорення в Європарламенті чи в національному парламенті окремої країни.

Аби уникнути випадіння Східної Європи іх загальноєвропейського контексту, Польща запропонувала готувати рекомендації CSR як в стінах Європейського Парламенту, так і в національних парламентах. Зазначені пропозиції, на думку польської сторони, покликані забезпечити більш демократичну легітимність ухвалених рішень в Європейському Союзі та дозволить належним чином інформувати громадськість про стан національних економік країн-членів з точки зору загальноєвропейської перспективи. Це також додатково стимулюватиме національні уряди до здійснення необхідних внутрішніх реформ, зокрема, щодо дотримання макроекономічних показників, які базуються на загальноєвропейському бюджеті.

Всередині окремих груп ЄС також існують конфлікти

Поки країни цих двох таборів – так звані «табір Єврозони» та «табір національних валют» - поступово віддаляються один від одного, всередині самих таборів також назрівають конфлікти та внутрішній розкол. Зокрема, конфлікт між Північно- та Південноєвропейськими країнами-членами Єврозони почав формуватися одразу після початку поширення світової фінансово-промислової кризи. Традиційно фіскально дисципліновані країни, такі як Німеччина, Фінляндія і Нідерланди тиснули на Південні країни, такі як Греція та Португалія, для того, щоб вони вживали непопулярні заходи для зменшення дефіциту національних бюджетів. З часом питання про надання фінансової допомоги Підвенноєвропейським країнам стало постійним джерелом політичної напруги у парламентах Північної Європи.

Крім протистояння в Єврозоні по лінії Північ – Південь також існують протиріччя між найбільшими економіками Європи - Францією та Німеччиною.

Хоча обидві країни зацікавлені у збереженні їхнього спільного лідерства у ЄС, проте їхнє довгострокове бачення майбутнього Європи різне.

Франція настійливо пропонує створити механізм спільного боргу для Єврозони. Загалом Париж виявляє більшу гнучкість щодо ситуації в країнах на переферіях Єврозони і надає перевагу економічному зростанню на фоні значно меншої уваги до боротьби із інфляцією.

У свою чергу Німеччина навпаки хоче бачити Європейський Союз, в якому усі країни-члени рухаються у рамках силь суворої фіскальної дисципліни під все більш зростаючим пресингом європейських контролюючих органів.

Країни поза межами Єврозони також залишаються розділеними.

Як зазначалося вище, Польща має підстави боятися того, що фінансово-економічна криза підриває і без того слабку участь Варшави у прийнятті рішень ЄС. Центральні та Східноєвропейські країни мають реальні побоювання того, що створення окремого бюджету для Єврозони може скоротити європейський внесок до спільної сільськогосподарської політики - головну субсидію для цих країн. Вони також бояться того, що внесок Західноєвропейських країн до структурних фондів ЄС буде значно обмежено, що призведе до скорочення фінансових внесків до програм, які дозволяють молодим країнам Євросоюзу реалізовувати за підтримки Брюсселю національні інфраструктурні проекти.

А що робити Україні?

Послаблення ролі Польщі всередині Європейського Союзу – це, на думку експертів групи глобальної розвідки Geostrategy, один з найбільш негативних геополітичних наслідків розвитку кризових явищ на території Європейського Союзу. В умовах відсутності повноцінного діалогу по лінії ЄС – Україна, а також практично згорнутого розвитку двосторонніх відносин з локомотивами Євросоюзу – Німеччиною, Францією, Великобританією, Скандинавськими державами, Варшава є чи не єдиними каналом реального діалогу України з ЄС. Тому відсторонення Варшави від формування та реалізації активної політики Євросоюзу ще більше послабить відносини Україна – ЄС.

Висновки

Поки європейська криза прогресує, ЄС буде продовжувати ділитися на частини. Вже є розподіл між Північними та Південними країнами ЄС. Наявні також і зростаюча дистанція між Західною Європою, переважно більшість країн якої є членами Єврозони, та Східною Європою, де більшість країн продовжують зберігати свої національні валюти. Дроблення Євросоюзу зараз загрожує поширитися по всьому континенту, оскільки досягнення консенсусу між 27 країнами-членами ЄС зі стратегічних питань стало практично неможливим завданням.