П’ять кроків, які можуть повернути Україну в геополітичну гру

05 Dec, 2011 | |

Подія:
Останні міжнародні події – політичні, безпекові, енергетичні та культурно-релігійні – вказують на те, що дипломатичне кільце навколо України поступово звузилося до мінімуму. Україна фактично почала втрачати поле для маневру на міжнародній арені, загнавши себе – свідомо або під тиском сторонніх факторів - у кут, з якого сьогодні важко проводити як самостійну зовнішню політику, так і займатися моделюванням процесів у життєво важливому для України європейському просторі.

Аналіз ситуації:
За оцінками експертів групи «Geostrategy», такі помилкові кроки поступово відбирали в України простір для дипломатичного маневрування:

  • 13 травня 2011 року Міністерство закордонних справ України повідомило про рішення оголосити персонами нон-грата двох співробітників Посольства Чехії в Україні - аташе з питань оборони полковника Зденека Кубічека та військового аташе майора Петри Новатру. У результаті цього суттєво зросли ризики того, що під час переговорів щодо Угоди про асоціацію Україні не вдалося виторгувати у сторони ЄС право закріпити у тексті Угоди європейську перспективу. У цьому зв’язку Комісар ЄС з питань розширення та європейської політики сусідства Штефан Фюле – громадянин Чеської Республіки (у 1986 році закінчив Московський державний інститут міжнародних відносин), який займав швидше проукраїнську позицію щодо даного питання – опинився під тиском власного уряду, який вимагав від нього особисто переглянути його позитивне ставлення до української переговірної команди. Такий розвиток подій повністю відповідав інтересам Росії.
  • З 1 липня 2011 року припинив роботу візовий відділ Генерального консульства Чеської Республіки у Донецьку. Причина – Міністерство закордонних справ України не надало згоду на приїзд у Донецьк нового Генерального консула Чехії, який, за офіційною інформацією, з 7 червня 2011 року очікував на реєстрацію. Також відомо, що протягом певного періоду часу акредитацію очікують 11 співробітників дипломатичних місій Чехії в Україні, з яких 7 – консульські співробітники.
  • Печерський районний суд міста Києва з кінця червня 2011 року розглядав так звану «газову справу» проти колишнього Прем’єр-міністра України Ю.Тимошенко. 5 серпня 2011 року прийнято рішення про арешт Юлії Тимошенко, що різко погіршило атмосферу відносин між керівництвом України та Європейського Союзу. За підрахунками групи «Geostrategy», з моменту зміни запобіжного заходу з підписки про невиїзд щодо Юлії Тимошенко на арешт у європейських та американських засобах масової інформації з’явилося близько 400 матеріалів, в яких висловлюються різко критичні оцінки дій вищого керівництва України щодо представників опозиційних сил. У сучасній українській історії такий посилений інформаційний тиск було зафіксовано лише кілька разів:

- 1991-1994 роки - період вивезення з території України ядерної зброї, яка залишилася після розпаду колишнього Радянського Союзу.
- 2000 рік - зникнення опозиційного журналіста Георгія Гонгадзе.
- 2004 рік - передвиборча президентська кампанія в Україні, яка призвела до масових актів громадянського спротиву та Помаранчевої революції.

  •  На фоні різкого погіршення ситуації у відносинах із Заходом Київ зробив прозорі натяки на те, що за певних умов може приєднатися до інтеграційних проектів, які розробляються Російською Федерацією – Митний Союз та Євразійський Союз. Фактично цим Україна зробила одразу дві стратегічні помилки – надала непевну надію Москві і поселила сумнів у Брюсселі. Тепер будь-яке хитання лише погіршить ситуацію або з російською стороною, або з європейською.
  • Президент України Віктор Янукович допустив утворення дуже значного дисбалансу в українському релігійному просторі. З моменту інавгурації нинішнього Президента України у березні 2010 року найвище керівництво Московського патріархату здійснило 7 повноцінних візитів в Україну, що призвело до значної поляризації відносин між представниками основних релігійних конфесій.
  • Україна втратила динаміку переговорного процесу щодо пошуку найбільш оптимальних шляхів забезпечення розвитку та модернізації власної газотранспортної системи. Останнім часом не було проведеного жодного міжнародного заходу на тему модернізації української ГТС. Уряд, окрім розмитої риторики, не запропонував жодної ініціативи щодо схем по залученню зацікавлених сторін та інвестицій до проектів, покликаних зробити українську ГТС більш ефективним та надійним маршрутом для транспортуванню російського газу в Європу. 
  • Прийняття 1 липня 2010 року Верховною Радою України Закону України “Про засади внутрішньої і зовнішньої політики ”, в якому визначено позаблоковий статус України та скасовано євроатлантичний вектор, звузило можливості для маневру України у безпековій сфері. Сьогодні співпраця України з НАТО практично зведена нанівець. І це в умовах, коли жодних альтернативних безпекових моделей взагалі не було запропоновано.

Висновки:

Разом з тим, аналітики групи «Geostrategy» хоча і вважають нинішню ситуацію і справді складною, проте бачать п’ятиходову комбінацію, яка може дозволити повернутися Києву в геополітичну гру на європейському континенті. Хоча і не без певних втрат, які у нинішній ситуації є неминучими.

Крок 1. Вирішити «справу Юлії Тимошенко» у форматі, в якому її хочуть бачити Брюссель і Вашингтон. Це хоча й призведе до певних електоральних втрат для Президента України та парламентської більшості напередодні проведення виборів до Верховної ради восени 2012 року, однак дозволить вирівняти відносини із Заходом і, таким чином, виправити певним чином зовнішньополітичних дисбаланс.

Крок 2. Терміново активізувати контакти зі стороною ЄС і висловити готовність 19 грудня 2011 року під час проведення П’ятнадцятого саміту Україна – Європейський Союз підписати/парафувати Угоду про асоціацію. При цьому необхідно зняти з порядку денного відносин Україна – Європейський Союз питання про закріплення у тексті Угоди про асоціацію положення про європейську перспективу України. Отримати від усіх 27 краї-членів ЄС таку згоду сьогодні неможливо за будь-яких обставин. Наполягання Києва на включенні такого положення лише ускладнить і без того непрості переговори і ні до чого позитивного не призведе.

    
Крок 3. Негайно реанімувати на міжнародному рівні тему модернізації газотранспортної системи України. В інформаційний простір необхідно закинути потужні імпульси про те, що Уряд України має намір створити Міжнародний Консорціум з модернізації української ГТС. Такий сингал стане свого роду відповіддю Києва на запуск російсько-німецького проекту «Північний потік», придбання «Газпромом» білоруської енергетичної компанії «Белтрансгаз» та активізації російської сторони у просування проекту «Південний потік».

   
Крок 4. Активізувати у м’якій формі співпрацю з Північноатлантичним Альянсом. Зокрема, здійснити максимальне інформаційне висвітлення результатів реалізації у 2011 році Плану дій Україна – НАТО, а також повернутися до теми надання Україні додаткових гарантій безпеки у світлі Будапештського меморандуму 1994 року.

Крок 5. Почати переговори з Ватиканом щодо опрацювання питання про приїзд в Україну Папи Римського. Такий візит (навіть його ініціювання) має збалансувати надмірне втручання та тиск Російської православної церкви на внутрішньо українські релігійні та міжконфесійні процеси.

ЦЕ МОЖЕ ВАС ЗАЦІКАВИТИ

Перемир’я на Донбасі триває, але важко говорити про те, що Росія виконує Мінські угоди.

Стівен ПАЙФЕР
Стівен ПАЙФЕР, колишній Посол США в Україні, старший науковий співробітник Інституту Брукінгса

Не зважаючи на те, що перемир’я на Донбасі триває, важко говорити про те, що Росія виконує Мінські угоди. Російські військові разом із технікою продовжують перебувати на території Донбасу, непідконтрольній Україні.

Розмови про надання Україні зброї не повинні припинятися

Стівен Сестанович (Stephen Sestanovich)
Стівен Сестанович (Stephen Sestanovich), старший аналітик Ради зовнішніх зносин, США

В якому б форматі не проводилися дебати про те, чи треба Сполученим Штатам Америки надавати летальну зброю Україні для зупинення російської військової агресії на Сході країни, сам факт таких розмов вже позитивно впливає на дипломатичні шляхи вирішення конфлікту.

Путін забезпечив виживання режиму Асада

Джон Маккейн
Голова комітету Сенату США з питань збройних сил сенатор Джон Маккейн

Заява, що Росія почне виведення деяких збройних сил з Сирії сигналізує проте що Володимир Путін переконаний, що він розбомбив та знищив достатньо супротивників кривавого режиму Асада, щоб забезпечити його виживання.