Президентські вибори у Франції: чи зміниться ставлення до України?

23 Apr, 2012 | |

Подія

22 квітня 2012 року у Франції відбувся перший тур президентських виборів, в результаті якого найбільшу кількість голосів набрали два кандидати в президенти: соціаліст Франсуа ОЛЛАНД та правоцентрист Ніколя САРКОЗІ. Таким чином у другому турі президентських перегонів, який відбудеться 6 травня 2012 року, будуть змагатися два політика, які наразі мають доволі різні погляди не лише на внутрішню, але й на зовнішню політику та перспективи подолання негативних фінансово-економічних тенденцій всередині країни.

Аналіз ситуації

На сьогодні одну з найбільш серйозних проблем для розвитку Франції становлять надмірні соціальні виплати та високі стандарти захисту праці, що з роками зробили французьку економіки менш конкурентною, ніж економіки інших європейських країн, у першу чергу – Німеччини. Так, у 2000 році позитивне сальдо торговельного балансу становило близько 1% від обсягів внутрішнього валового продукту. Однак з 2005 року по сьогоднішній день у Франції акумулювався торговельний дефіцит у розмірі 90 мільярдів дол. США, або 4,2% від ВВП. Торговельний дефіцит Франції в основному утворився у відносинах з Німеччиною, який у 2001 році становив 7 мільярдів дол. США, а у 2011 році – вже 35 мільярдів дол. США.

У Франції великий державний сектор, який складає близько 56% від ВВП, в той час як середні цифри по країнах-членах ЄС – близько 23%, що робить французьку економіку менш конкурентною у порівнянні з іншими європейськими країнами.

За оцінками групи глобальної розвідки Geostrategy, всередині країни росте невдоволення збільшенням потоку іммігрантів, у першу чергу з колишніх французьких колоній на Близькому Сході та Північній Африці. Ця проблема стала настільки гострою для французького суспільства, що дозволила у першому турі виборів отримати практично 19% найбільшому борцю проти іммігрантів – лідеру Національного фронту Марі Ле ПЕН.

На період правління Ніколя САРКОЗІ також припав історичний процес втрати Францією впливу на такі важливі колишні колоніальні країни як Алжир, Сирія, Лівія та Єгипет, нові лідери яких все більше віддаляються від Парижу і все більше орієнтуються на Вашингтон та Пекін. «Арабська весна» стала підтвердженням остаточної загибелі колоніального періоду правління Франції, з чим доведеться рахуватися новому господарю Єлисейських полів.

Фактично, на фоні розширення Європейського Союзу за рахунок нових Східноєвропейських держав Франція продовжує втрачати політичний вплив на процеси всередині ЄС. Це відбувається на фоні економічного зростання ролі Німеччини, яка поступово перетворюється на реальну політичну та фінансову столицю Євросоюзу.

Звичайно, що будь-який президент Франції буде й надалі проводити тісний діалог з Німеччиною, однак роль Франції у цьому Альянсі поки буде зменшуватися.

Можлива перемога соціаліста Франсуа ОЛЛАНДА у другому турі президентських перегонів також змінить розклад політичних сил у Європейському Парламенті, де сьогодні найбільшу політичну фракцію складають представники Європейської Народної Партії (так званої ЄНП).

Саме ЄНП, яка у зв’язку із засудженням колишніх українських високо посадовців, останнім часом створює найбільші проблеми для діючої української влади, може поступитися місцем політичній групі «Прогресивного альянсу соціалістів та демократів» - одній з найбільш старих фракцій Європарламенту. До виборів в ЄП 1999 року вона була найбільшою політичною групою в Європарламенті. В новому складі Європейського Парламенту фракція формально утворена 23 червня 2009 року і нараховує 185 депутатів.

За домовленістю з найбільшою політичною групою в Європейському Парламенті – Європейською народною партією керівник соціалістів Мартін ШУЛЬЦ з січня 2012 року обійняв посаду президента Європарламенту на другу половину каденції цього органу – до середини 2014 року.

Також, за оцінками групи глобальної Geostrategy, Париж продовжуватиме орієнтацію на розвиток відносин з Росією, відкладаючи питання європейської інтеграції на пізніший період.

Висновки для України

Незалежно від результатів другого туру президентських виборів у Франції, її зовнішньополітичний курс залишатиметься зорієнтованим на розвиток відносин з Росією та консервацію процесів розширення Європейського Союзу і відкладення його на пізніший період.

Разом з тим, посилення впливу політичної групи «Прогресивного альянсу соціалістів та демократів» у Європейському Парламенті може знизити критику Європейської Народної Партії щодо внутрішньополітичних процесів в Україні.

Виходячи з цього Міністру закордонних справ України Костянтину ГРИЩЕНКУ та Голові Верховної Ради України Володимиру ЛИТВИНУ необхідно буде активізувати роботу з Президентом Європейського Парламенту Мартіном ШУЛЬЦЕМ.
 

ЦЕ МОЖЕ ВАС ЗАЦІКАВИТИ

Про підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС

Йоханнес Корнеліс ван Баален
Йоханнес Корнеліс ван Баален, депутат Європарламенту від Нідерландів, політична група «Альянс лібералів та демократів за Європу»

Ми вважаємо, що для України життєво необхідно мати демократичне виборче право, оскільки Угода про асоціацію – це більше, ніж просто вільна торгівля. Вона закладає наші структурні відносини, тому виборче право, яке відповідає європейським стандартам, – життєво важливе.

Перемир’я на Донбасі триває, але важко говорити про те, що Росія виконує Мінські угоди.

Стівен ПАЙФЕР
Стівен ПАЙФЕР, колишній Посол США в Україні, старший науковий співробітник Інституту Брукінгса

Не зважаючи на те, що перемир’я на Донбасі триває, важко говорити про те, що Росія виконує Мінські угоди. Російські військові разом із технікою продовжують перебувати на території Донбасу, непідконтрольній Україні.

Газпром вважає сланцевий газ фантомом

Лена Коларска-Бобінська
Лена Коларска-Бобінська, депутат Європарламенту, член групи від Європейської народної партії

Лена Коларска-Бобінська, євродепутат, член групи від Європейської народної партії, про причетність «Газпрому» до антисланцевої кампанії в Європі: