Україна втрачає можливість участі в найбільших військово-морських навчаннях

Подія

Кожні два роки біля Гавайських островів (США) проводяться найбільші у світі міжнародні військово-морські навчання – Rim of the Pacific (RIMPAC). Цього року вони розпочалися 27 червня і триватимуть до 7 серпня включно. Запрошення від Міністерства оборони США на участь у RIMPAC-2012 отримала 21 іноземна держава. Вперше в історії участь у навчаннях RIMPAC бере Росія, яка відправила до Гавайських островів великий протичовновий корабель «Адмірал Пантелеєв», танкер «Борис Бутома» та океанський рятувальний корабель «Фотій Крилов». Україна жодного разу не була запрошена до участі у цих військово-морських навчаннях. Київ не отримав запрошення і цього року.

 

Аналіз ситуації

З 22 держав, які беруть участь у цьогорічних військово-морських навчаннях RIMPAC, лише чотири направили до Гавайських островів підводні човни у складі національних військово-морських з’єднань. Сполучені Штати серед цих чотирьох держав єдині включили до складу своїх збройних сил атомні підводні човни.
За інформацією групи глобальної розвідки Geostrategy, великий інтерес до перебігу військових навчань виявляє Китай, який, не будучи учасником RIMPAC, активно працює над зміцненням своїх військово-морських сил. Відповідно до військової доктрини Китаю, флот відіграє важливу роль у забезпеченні національної безпеки. Підводним човнам відводиться особлива роль. Тому Пекін уважно слідкує за тим, як провідні держави світу - у майбутньому можливі стратегічні суперники (у першу чергу США та Росія) – розвивають власні військово-морські сили та підводний флот.

Група глобальної розвідки Geostrategy нагадує, що активна фаза будівництва підводного флоту Китаю розпочалася після розпаду колишнього СРСР. У період з 1991 по 1994 роки Китай придбав та вдосконалив технічні можливості підводних човнів класу Romeo та Ming. У 1994 році Пекін придбав у Росії субмарини класу Kilo, а в 1996 році розпочав випуск власних атомних підводних човнів класу Song.

На фото: підводні човни Китаю 

Відкриті джерела вказують на те, що до 2007 року включно кількість виходів у море підводних човнів Китаю з метою здійснення патрулювання коливалося у межах від 1 до 3 разів на рік. Починаючи з 2008 року вихід у море китайських човнів різко зріс, що відповідно становить від 10 до 20 разів на рік.

 

Мільярдні інвестиції у розвиток підводного флоту, вкладені Пекіном протягом останніх двадцяти років, дозволили Китаю у 2012 році вийти на передові позиції за кількістю та технічними параметрами неядерних підводних човнів, яких налічується близько 50 одиниць. Ще у 2000 році кожний шостий китайський підводний човен був старше 10 років. На початку 2010 року доля нових атомних підводних човнів у складі китайських ВМФ наблизилася до 80%.

 

Кількість ядерних субмарин, якими володіє Китай, також продовжує постійно збільшуватися. Однак, у першу чергу завдяки розвитку саме неядерних підводних човнів, сьогодні в Китаю немає адекватних конкурентів в районах Жовтого, Східно-Китайського та Південно-Китайського морів. Фактично ВМС Китаю має достатні технічні та військові можливості, аби не допустити наближення потенційного суперника в територіальні води морів, що омивають його узбережжя.

 

У цьому зв’язку особливо показовим є випадок, коли у жовтні 2006 року китайська субмарина класу Song змогла наблизитися на відстань 8 кілометрів до американського протичовнового корабля і при цьому не була запеленгована американцями. Цей випадок продемонстрував високу здатність китайського підводного флоту ефективно здійснювати військово-морські операції у Жовтому, Південно-Китайському та Східно-Китайському морях.

 

Дизельні китайські підводні човни показують високу ефективність у протидії можливим суперникам, які можуть наблизитися або увійти до цих трьох морів. Особливу ефективність дизельні човни демонструють на відносно невеликих морських глибинах, коли роботу двигуна на низькій швидкості важко запеленгувати надводним човнам іноземних держав.

 

Виходячи з викладеного, експерти групи дійшли висновку про те, що Китаю вдалося вибудувати у Жовтому, Південно-Китайському та Східно-Китайському морях надійну систему підводного захисту від потенційних суперників.

 

За визначенням Міністерства оборони США елемент оборонної доктрини Китаю, спрямований на повне домінування у підводних водах трьох зазначених вище морів, має назву «антидоступ\блокування доступу» (anti access\area denial) флоту іноземних держав до морів, що омивають китайське узбережжя.

 

Визнаючи ефективність реалізації Китаєм морської стратегії, групі глобальної розвідки Geostrategy відомі також й інші оцінки американського оборонного відомства щодо потенціалу підводного флоту Китаю. Зокрема, про те, що військово-морський флот Китаю є ефективним лише для локального використання (в морях, що омивають територію Китаю), і поки що залишається неготовим до масштабних маневрів у світових океанах.

 

Якщо у якості потенційного суперника Китаю розглядати США, то крилаті ракети з китайських атомних підводних човнів, розташованих в акваторії Південно-Китайського моря (відносно спокійний район неподалік від бази атомних підводних човнів), можуть лише досягти Алеутських островів. Деякі експерти стверджують, що при виході в океан ракети з китайських атомних підводних човнів можуть накрити від 70 до 80 відсотків території США. Суто географічно це може відповідати дійсності, однак для цього китайському підводному човну необхідно здійснити прорив крізь рубежі перехоплення та дійти до пункту запуску, що в нинішніх умовах практично нереально.

 

Отже, навряд чи використання Китаєм підводного флоту проти потенційного суперника – США – є сьогодні стратегічною метою Пекіна. Вочевидь, китайське керівництво переслідує інші цілі, які група глобальної розвідки Geostrategy класифікувала наступним чином:

 

• Китай прагне закріпитися у статусі держави глобального рівня, для чого необхідно розвивати підводний флот, у тому числі – ядерний;
• окремі експерти вважають, що сьогодні Китай продовжує працювати над виробленням планів щодо нападу на Тайвань, для чого нібито необхідно використання стратегічних ракет середнього радіусу дії, які можуть бути запущені з підводних човнів;
• на острові Гуам розташовані найбільші бази військово-морського флоту США в Тихому океані, які, у разі виникнення конфлікту між Вашингтоном та Пекіном, можуть бути знищені за допомогою підводного флоту Китаю.

 

Для інформації: острів Гуам, найбільший з Маріанських островів у західній частині Тихого океану, неприєднана територія США. Площа острову — 540 кв. км; столиця Аганья; уряд — губернатор, що всенародно обирається, з 2003 р. Фелікс Камачо і однопалатний законодавчий орган; населення 170 тис. (2006); мови: англійська, чаморро (в основі малайсько-полінезійський діалект).
Недавня історія: переданий Іспанією США в 1989; окупований Японією в 1941-1944; одержав самоврядування в 1950, його жителі стали громадянами США. Референдум у 1982 вибрав статус Співдружності в асоціації зі США.
З 170 тисяч чоловік, що населяють острів (за оцінкою на липень 2006) 40,1%, складає мікронезійський народ чаморро; решта — філіппінці (тагали — 18,6%, ілоки — 14,0%), американці США (16,9%), корейці, китайці та інші.

 

Що США протиставляють Китаю?

Сполучені Штати серйозно сприймають системні кроки Китаю, спрямовані на будівництво військово-морського флоту, у тому числі – підводного. Маючи глобальні амбіції та широку географію розміщення військово-морських баз по всьому світу, Вашингтон уважно слідкує за розвитком ВМС Китаю.

 

Однак сьогодні та в ближчій перспективі жодна з країн світу не зможе скласти конкуренцію для військово-морських сил США, в тому числі підводного флоту. Пентагон, на відміну від Китаю, не має на своєму балансі жодної дизельної субмарини, натомість підтримує в постійному бойовому стані близько 70 атомних підводних човнів.

Найновіші американські атомні підводні човни – це:

• атомний підводний човен Ohio з крилатими ракетами на борту, рік випуску – 2006;
• атомний торпедний підводний човен Virginia, рік випуску – 2004.

 

Групі Geostrategy відомо про те, що США постійно вдосконалюють військово-технічні параметри атомного підводного флоту, зокрема здатність пасивного акустичного пеленгування підводних човнів потенційного суперника та мінімальних шумів від роботи атомних двигунів. Зокрема, такі типи американських атомних підводних човнів як Virginia та Seawolf значно випереджають за звуковими показниками такі типи китайських атомних підводних човнів як Shang, які мають погані шумові параметри.

 

Будучи ефективним на відносно невеликих глибинах, китайській підводний флот програє американському на середніх та значних глибинах, у першу чергу – у Філіппінському морі. Вихід китайського підводного флоту з Жовтого, Південно-Китайського та Східно-Китайського морів у води Філіппінського моря через Руйкуйські острови або протоку Лузон на Південно-Східному напрямку від Тайваню контролюється американськими атомними підводними човнами, які використовують ефективну систему пасивного акустичного пеленгування, фіксуючи вихід китайських підводних човнів в океанські води.

На фото: американський атомний підводний човен Ohio з крилатими ракетами на борту

За узагальненими даними групи Geostrategy, кількість виходів атомних субмарин США у води Світового океану після 2007 року значно зросла у порівнянні з періодом «холодної війни». Наприклад, у 2008 році виходи в океани американських підводних човнів перевищили статистику виходів в океани підводних човнів Росії, Франції та Великої Британії разом узятих – близько 40. Це – найбільший показник за всю історію американського підводного флоту.

 

Океанські амбіції інших держав

Атомним підводним флотом володіють такі держави як США, Росія, Велика Британія, Франція. Власний атомний підводний флот створюють Індія та Бразилія.

 

Японія
У грудні 2010 року в Японії було прийнято нову військову доктрину, яка передбачає подальшу розбудову військово-морських сил цієї держави. На середину 2012 року Японія має 18 дизельних підводних човнів.

 

Південна Корея
Основне завдання підводного флоту Південної Кореї – надати, у разі потреби, адекватну відповідь на можливу морську агресію з боку Північної Кореї, яка продовжує проводити ворожу військово-політичну лінії поведінки. Станом на середину 2012 Південна Корея має три дизельних підводних човна типу 214 та до кінця 2018 року, за інформацією групи глобальної розвідки Geostrategy, має придбати ще шість нових субмарин.

 

Австралія
Австралія надає великого значення розвитку національного підводного флоту. Це, зокрема, пояснюється тим, що близько 75% експорту потрапляє до Австралії за допомогою морських шляхів, що вимагає забезпечення надійних умов його транспортування. З урахуванням цього австралійський уряд працює над тим, щоб у період до 2020 року країна придбала 12 нових дизельних підводних човнів.

 

Росія
За різними оцінками, у 2012 році підводний флот Росії нараховує близько 40 підводних човнів. Близько 57% корабельного складу підводного флоту Росії мають оборонну направленість і використовуються для проведення боротьби у прибережних зонах, і лише 18% підводних човнів збудовані для використання у глибинних океанських водах (Північний підводний флот Росії нараховує 18 атомних підводних човнів, з яких 15 здатні нести балістичні ракети, а 3 – крилаті ракети; у 1991 році атомних підводних човнів на балансі ВМС Росії було 40).

 

На Тихоокеанському флоті залишилося 5 підводних човнів стратегічного призначення віком від 1979 до 1982 року випуску. На Балтійському флоті із 32 дизельних підводних човнів радянського періоду залишилося лише 2. Для порівняння, Польські ВМС мають на бойовому чергуванні 5 підводних човнів, 4 з яких – випуску 2002–2004 років. На балансі Чорноморського флоту Росії з 30 підводних човнів залишився лише один. І це за умов, коли Туреччина має у басейні Чорного моря 13 сучасних субмарин німецького виробництва.

Російські офіцери підводного флоту висловлюють думку про те, що останніми роками внаслідок проведення реформ російський флот стає все менш конкурентоспроможним. В акваторії Чорного моря він здатен здійснювати лише ефект психологічного впливу на українську сторону, не становлячи при цьому реальної загрози для потенційних суперників, у першу чергу – Туреччини.

 

Україні необхідно подати заявку на участь в RIMPAC-2014

Групі глобальної розвідки Geostrategy невідомі причини, через які Міністр оборони України Дмитро Саламатін не подав заявку на участь українських військово-морських сил у міжнародних навчаннях RIMPAC-2012.

Можливо, основа причина – велика завантаженість українських збройних сил, які, відповідно до затвердженого плану РНБОУ на 2012 рік, візьмуть участь в 13 міжнародних військових навчаннях. На липень поточного року заплановані військово-морські навчання Сі Бриз 2012, в яких, окрім України, також беруть участь 17 держав світу.

 

Однак група Geostrategy вважає, що проведення військово-морських навчання Сі Бриз 2012 в Криму не повинні були розглядатися керівництвом Міністерства оборони України як перешкода на шляху участі України у військово-морських навчаннях RIMPAC-2012. Навпаки, океанські навчання за ініціативою США могли б стати нагодою для практичного тренування екіпажу єдиного українського підводного дизельного човна типу U01 «Запоріжжя», ремонт та модернізація якого були завершені у березні цього року.

 

Для інформації: 12 червня цього року підводний човен «Запоріжжя», на ремонт якого було витрачено 60 мільйонів гривень, виходив у відкрите море для випробування дизельних двигунів у режимах повного та самого повного ходу.

На фото: підводний човен українських ВМС «Запоріжжя»

Практична участь екіпажу українського підводного човна у RIMPAC-2012 могла б стати цінним досвідом як у контексті тренування, так і практичної міжнародної співпраці українського флоту з низкою стратегічних міжнародних партнерів Києва.

З урахуванням тенденції щодо збільшення увагу іноземних держав до участі у військово-морських навчання RIMPAC, Міністру оборони України Дмитру Саламатіну, на думку групи глобальної розвідки Geostrategy, доцільно здійснити таке:

 

1. Дати доручення керівництву військового аташату Посольства України в США провести за результатами проведення військово-морських навчань RIMPAC-2012 зустрічі у Міністерстві оборони США з метою отримання максимально повної інформації щодо основних результатів проведених навчань.
2. За результатами проведених переговорів винести на одне із засідань Ради національної безпеки і оборони України питання про доцільність подання заявки на участь українських ВМС у військово-морських навчання RIMPAC-2014.

 

Висновки

У 2014 році українським військово-морським силам доцільно взяти активну участь у проведенні військово-морських навчань RIMPAC-2014.

 

ПЕРЕЛІК КРАЇН та ВІЙСЬКОВИХ КОРАБЛІВ, які беруть участь в навчаннях RIMPAC-2012

Австралія

• HMAS Darwin (FFG 04)

• HMAS Perth (FFH 157)

• HMAS Farncomb (SSG 74)

• Autonomous underwater vehicle

• Explosive ordnance disposal detachment

• Mine countermeasures detachment

• S-70B-2 Seahawk

• AP-3C Orion

• E7A

• Infantry company

Канада

• HMCS Algonquin (DDG 283)

• HMCS Ottawa (FFH 341)

• HMCS Victoria (SSK 876)

• HMCS Yellowknife (MM 706)

• HMCS Saskatoon (MM 709)

• HMCS Brandon (MM 710)

• Fleet diving unit (EOD & MIW)

• CP-140 Aurora

• CF-18 Hornet

• Sikorsky S-61

• CH-124A Sea King

• KC-150T Polaris

• KC-130T Hercules

• Infantry company

Чилі

• CS Almirante Lynch (FF-07)

• HH-65 Dolphin

• Mine warfare dive team

Сполучені Штати Америки

• USS Charlotte (SSN 776)

• USS Cheyenne (SSN 773)

• USS North Carolina (SSN 777)

• USS Nimitz (CVN 68)

• USS Essex (LHD 2)

• USS Lake Erie (CG 70)

• USS Princeton (CG 59)

• USS Chosin (CG 65)

• USS Chafee (DDG 90)

• USS Port Royal (CG 73)

• USS Chung Hoon (DDG 93)

• USS Paul Hamilton (DDG 60)

• USS Crommelin (FFG 37)

• USS Gary (FFG 51)

• USS Reuben James (FFG 57)

• USS Stockdale (DDG 106)

• USS Higgins (DDG 76)

• USNS Yukon (TAO 202)

• USNS Henry J. Kaiser (TAO 187)

• USNS Matthew Perry (T-AKE 9)

• USNS Salvor (T-ARS 52)

• USCGC Bertholf (WMSL 750)

• Unmanned underwater vehicle

• Explosive ordnance disposal unit

• MH-60R Seahawk

• MH-60B Seahawk

• MH-60S Seahawk

• MH-53 Pave Low

• F/A-18/C/E/F Hornet

• E-2C Hawkeye

• EA-6B Prowler

• C-2A Greyhound

• P-8A Poseidon

• P-3/C Orion

• CH-53E Super Stallion

• Command, ground and logistic combat elements

• F/A-18D Hornet

• AH-1W Super Cobra

• UH-1Y Venom

• KC-130 Hercules

• C-17 Globemaster III

• B-52 Stratofortress

• KC-135R Stratotanker

• E-3B/C Sentry

• A-10 Thunderbolt II

• F-16 Fighting Falcon

• F-15C Eagle

• HH-60G Pave Hawk

• Boeing KC-707

Колумбія

• Commander, Combined Task Force/component staff contribution

Франція

• FS Prairial (F 731)

Індія

• Commander, Combined Task Force/component staff contribution

Індонезія

• Infantry platoon

Японія

• JS Myoko (DDG-175)

• JS Shirane (DDH-143)

• JS Bungo (MST-464)

• SH-60J Seahawk

• P-3C Orion

Малайзія

• Infantry platoon

Мексика

• ARM Usumacinta (A-412)

• Mi-17 Hip

• Infantry platoon

Нідерланди

• Fleet diving unit

Нова Зеландія

• HMNZS Endeavour (A11)

• HMNZS Te Kaha (F77)

• Mine countermeasure team

• Autonomous underwater vehicle

• Operational diving team

• SH-2G Super Seasprite

• P-3K Orion

• Infantry platoon

Норвегія

• Commander, Combined Task Force/component staff contribution

Перу

• Commander, Combined Task Force/component staff contribution

Філіппіни

• Commander, Combined Task Force/component staff contribution

Росія

• RFS Admiral Panteleyev (BPK 548)

• RFS Fotiy Krylov

• RSF Boris Butoma

Сінгапур

• RSS Formidable (68)

• S-70B Seahawk

Південна Корея

• ROKS Nae Dyong (SS 069)

• ROKS Yulgok Yi-I (DDG 992)

• ROKS Choi Young (DDH 981)

• Super Lynx Mk.99

• P-3C Orion

• Infantry platoon

Таїланд

• Commander, Combined Task Force/component staff contribution

Тонга

• Infantry platoon

Велика Британія

• Commander, Combined Task Force/component staff contribution