Каспій як зброя проти російського енергетичного домінування

За експертними оцінками, інформація щодо реальних обсягів нафти і газу у басейні Каспійського моря продовжує бути суперечливою. На сьогоднішній день можна говорити про те, що у басейні Каспійського моря зосереджено близько 15% світових покладів нафти.

Оцінки, зроблені Міністерством енергетики США, говорять про існування покладів нафти у розмірі від 80 до 100 мільярдів барелів, інші вказують на наявність у басейні Каспійського моря покладів нафти в обсягах до 250 мільярдів барелів. Є також інформація про те, що обсяги покладів нафти у казахській частині Каспійського моря - близько 40 мільярдів барелів нафти, та російській - близько 80 мільярдів галонів нафти.

На сьогоднішній день існує лише один реальний проект з транспортування каспійської нафти до європейського ринку в обхід території Росії – це проект «Баку – Тбілісі - Джейхан», завдяки якому щоденно перекачується близько одного мільйону барелів нафти. Компанія «Брітіш-Петролеум» проводить активну діяльність щодо розширення пропускної спроможності нафтопроводу «Баку-Джейхан» до 1.6 мільйона берелів нафти на день. Інші проекти щодо транспортування каспійської нафти в обхід території Росії носять більше теоретичний, ніж практичний характер.

Дві американські компанії – «Ексон-Мобіл» та «Шеврон» - видобувають з Тенгізького нафтового родовища (одне з найбільших у світі нафтородовищ, загальна площа – 565 км.), що належить Казахстану, та експортують через російські нафтопроводи, а також танкерами до морського порту в Баку, близько 300 тисяч барелів нафти щоденно (загальна кількість нафти, що видобувається американськими компаніями у басейні Каспійського моря, та експортується на зарубіжні ринки, становить близько 600 тисяч барелів нафти на день). Росія продовжує свідоме блокування перспективних розробок американськими компаніями Тенгізького нафтового родовища.

Участь Сполучених Штатів у реалізації проектів з видобутку і транспортування газу та нафти з басейну Каспійського моря є важливою, оскільки цей регіон становить особливий інтерес для національної безпеки США. Військова база збройних сил США в Киргизстані покликана, серед іншого, забезпечувати належні умови безпеки для роботи американських компаній у басейні Каспійського моря. Сполучені Штати, реалізуючи енергетичні проекти у басейні Каспійського моря, зосереджуються також на важливих питаннях щодо делімітації морських кордонів, реалізації гуманітарних проектів, покликаних утверджувати демократичні процеси у даному регіоні, а також прагнуть до створення передумов, необхідних для реалізації альтернативних енергетичних проектів.

Ключовим аспектом для американської зовнішньої політики у даному регіоні є будівництво ефективних та надійних шляхів транспортування каспійської нафти до зарубіжних споживачів.

Сполучені Штати зацікавлені у реалізації проектів з транспортування енергоносіїв з регіону Каспійського моря до європейського ринку в обхід території Росії.

Китай починає відігравати все більш активну роль у переговорах щодо придбання енергоносіїв з басейну Каспійського моря. На сьогоднішні спостерігається висока активність китайських компаній у співпраці з Урядом Казахстану щодо шляхів придбання та транспортування прикаспійського газу та придбання нафти. Така активність вказує на наявність чіткої стратегії Китаю щодо широкого залучення у міжнародні енергетичні проекти, покликані задовольняти потреби Китаю у нафті та газі. Китай вже отримав принципову згоду Туркменістану на продаж великих обсягів газу, і єдиною проблемою залишається будівництво надійної системи його транзиту з Туркменістану до Китаю.

Сьогодні тривають переговори щодо формалізації відносин Китаю з прикаспійськими державами, і результатом цього процесу повинні стати підписані міждержавні угоди на придбання та транзит енергоносіїв з Каспійського регіону до китайського ринку. Активізація Китаю у басейні Каспійського моря може становити опосередковану небезпеку для європейських споживачів нафти і газу, оскільки у перспективі прикаспійські країни-експортери енергоносіїв можуть повністю переключитися на перспективний китайський ринок, здатний споживати надзвичайно великі обсяги газу та нафти. У разі опрацювання проектів з будівництва транспортних мереж з регіону Каспію до Китаю європейські споживачі можуть бути відсунуті на другий план. Саме тому Сполучені Штати зацікавлені у якнайшвидшому пошуку нових ідей щодо транспортування енергоресурсів з Каспійського регіону до європейського ринку.

Проте існує декілька позитивних для європейського газового ринку новин, зокрема:

-                      Норвегія нарощує можливості з видобутку та експорту власного газу, плануючи протягом найближчих десяти років вдвічі збільшити обсяги видобутку та продажу газу на європейському ринку;

-                      газ з регіону Каспійського моря, хоча і не в значних обсягах, надходить до європейського ринку;

-                      Катар, Нігерія та Лівія мають тверді наміри розширити експорт газу на європейський ринок.

Проблема для Європи продовжує полягати не в існуванні залежності європейських країн від імпортованого газу, а у відсутності альтернативних шляхів придбання газу.

Фактично,  монополія на газовому ринку є наслідком постійного зростання ціни на газ.

Єдиним ефективним шляхом, що дозволить уникати повторення газових криз, експерт вважає вироблення усіма членами Європейського союзу та Східноєвропейських країн єдиної енергетичної стратегії, спрямованої на розробку та реалізацію якомога більшої кількості проектів з придбання та транспортування газу на європейський енергетичний ринок. Створення єдиного європейського енергетичного ринку є надзвичайно важливим завданням не лише для європейських країн, але й для Сполучених Штатів.

12.06.2011