Між можливістю і спроможністю. Чи варто сприймати серйозно заяви Путіна
Аналітик групи Geostrategy Володимир Денисюк звертає увагу, що Росія застрягла в імперських амбіціях минулого століття, а така позиція в сучасному світі викликає, як мінімум, подив, а як максимум – різке несприйняття. Коментуючи територіальні претензії РФ до колишніх республік СРСР, експерт зауважує, що треба пам’ятати про величезні матеріальні та людські ресурси, які радянська метрополія викачувала зі своїх колоній.
«Європа в 1960-их роках завершила процес деколонізації. Тому їй дивно чути слова Путіна про те, що республіки, які були частиною радянської імперії, мали б повернути метрополії те, що вона їм дала (землі в даному випадку). Це нонсенс, так не мислять в Європі. Метрополії викачували з колоній ресурси, на цих ресурсах росли метрополії (Лондон, Париж, Брюссель, Мадрид,) тому колонії після виходу зі складу імперій отримали від метрополій хто що: хтось банківську систему, гарні дороги, систему освіти, інфраструктурні проекти, інвестиції та систему медичного забезпечення (згадайте про ПАР, Індію, Гонконг), хтось – можливість громадянства (французького, англійського).
В нашому випадку з України було викачано неймовірні ресурси, мільйони тонн зерна вивезено в Росію, сотні тисяч померлих в Україні, індустріалізація СРСР почалась з України, вугілля, руди, сталь, прокат, зброя в 1930-их роках робилася на ресурсах України. Тому коли слухаєш Путіна, так і хочеться сказати – а давайте усі колишні колонії Росії об’єднаються і виставлять спільний рахунок, що вони втратили і що набули».
Денисюк також звертає увагу, що реакція європейських медіа на монолог російського президента виявилась млявою. В умовах пандемії люди думають про те, як вижити, переформатувати економіку, знайти нові можливості для розвитку своїх країн, а сентенції глави РФ про сум за СРСР вже нікого на Заході не цікавлять і не дивують. Заяви Путіна не сприймаються світом як якась загроза, це розмови слабкою людини, керівника слабкої «наддержави», що розраховані на своїх місцевих жителів, які хоч якось хочуть відчути свою велич.
«Країна-страждалець по минулому не здатна до дії, це показала війна на Донбасі. Їх зупинить Українська армія, а війська НАТО перетворять будь-який наступ Росії на країни Прибалтики на м’ясорубку, яку можна порівняти з фінською війною. Єдиною жертвою може стати Білорусь, бо її президент, втрачаючи владу, сам схоче простимулювати введення російських військ», – підсумовує Володимир Денисюк.
Розмови про надання Україні зброї не повинні припинятися
Стівен Сестанович (Stephen Sestanovich), старший аналітик Ради зовнішніх зносин, США
В якому б форматі не проводилися дебати про те, чи треба Сполученим Штатам Америки надавати летальну зброю Україні для зупинення російської військової агресії на Сході країни, сам факт таких розмов вже позитивно впливає на дипломатичні шляхи вирішення конфлікту.
Україна має чим захищатися
Едвард ЧОУ (Edward Chow), експерт з питань енергетики, США
Труднощі, які сьогодні переживає Україна, носять не лише відверто негативний характер. По-перше, в Україні народилося потужне громадянське суспільство, яке може і повинно стати основним двигуном у проведенні в країні довгоочікуваних реформ.
Ми повинні подвоїти нашу підтримку для України
Джин Шахін сенатор США від Нью-Гемпширу
Я вважаю, що ця стратегія повинна мати принаймні чотири компоненти: введення більш жорстких санкцій, зміцнення НАТО і наших союзників, демонструючи сильну підтримку для України, і протидія російській пропаганді.