Між можливістю і спроможністю. Чи варто сприймати серйозно заяви Путіна

Аналітик групи Geostrategy Володимир Денисюк звертає увагу, що Росія застрягла в імперських амбіціях минулого століття, а така позиція в сучасному світі викликає, як мінімум, подив, а як максимум – різке несприйняття. Коментуючи територіальні претензії РФ до колишніх республік СРСР, експерт зауважує, що треба пам’ятати про величезні матеріальні та людські ресурси, які радянська метрополія викачувала зі своїх колоній.

«Європа в 1960-их роках завершила процес деколонізації. Тому їй дивно чути слова Путіна про те, що республіки, які були частиною радянської імперії, мали б повернути метрополії те, що вона їм дала (землі в даному випадку). Це нонсенс, так не мислять в Європі. Метрополії викачували з колоній ресурси, на цих ресурсах росли метрополії (Лондон, Париж, Брюссель, Мадрид,) тому колонії після виходу зі складу імперій отримали від метрополій хто що: хтось банківську систему, гарні дороги, систему освіти, інфраструктурні проекти, інвестиції та систему медичного забезпечення (згадайте про ПАР, Індію, Гонконг), хтось – можливість громадянства (французького, англійського).
В нашому випадку з України було викачано неймовірні ресурси, мільйони тонн зерна вивезено в Росію, сотні тисяч померлих в Україні, індустріалізація СРСР почалась з України, вугілля, руди, сталь, прокат, зброя в 1930-их роках робилася на ресурсах України. Тому коли слухаєш Путіна, так і хочеться сказати – а давайте усі колишні колонії Росії об’єднаються і виставлять спільний рахунок, що вони втратили і що набули».

Денисюк також звертає увагу, що реакція європейських медіа на монолог російського президента виявилась млявою. В умовах пандемії люди думають про те, як вижити, переформатувати економіку, знайти нові можливості для розвитку своїх країн, а сентенції глави РФ про сум за СРСР вже нікого на Заході не цікавлять і не дивують. Заяви Путіна не сприймаються світом як якась загроза, це розмови слабкою людини, керівника слабкої «наддержави», що розраховані на своїх місцевих жителів, які хоч якось хочуть відчути свою велич.

«Країна-страждалець по минулому не здатна до дії, це показала війна на Донбасі. Їх зупинить Українська армія, а війська НАТО перетворять будь-який наступ Росії на країни Прибалтики на м’ясорубку, яку можна порівняти з фінською війною. Єдиною жертвою може стати Білорусь, бо її президент, втрачаючи владу, сам схоче простимулювати введення російських військ», – підсумовує Володимир Денисюк.