Вбивство зятя Президента Таджикистану може перетворити цю країну на нову «гарячу точку»

Подія

Один факт кримінальної хроніки Душанбе пройшов повз широку увагу українських ЗМІ, хоча, як вважають аналітики групи Geostrategy, він може серйозно похитнути і без того доволі крихку стабільність у регіоні Центральної Азії.

Увечері 13 червня 2012 року на околиці столиці Таджикистану було вбито 57-річного Холмуміна Сафарова, який повертався додому з мечеті після вечірньої молитви. Його розстріляли з пістолета у салоні власної машині. Холмумін САФАРОВ доводився чоловіком старшій сестрі Президента Таджикистану Емомалі Рахмона. Особи вбивць та їхні мотиви досі залишаються нез’ясованими. Генеральна Прокуратура країни розслідує цей інцидент.

Аналіз ситуації

Президентський родич Х.Сафаров очолював головне управління лісового господарства та мисливства Комітету охорони довкілля при уряді країни. Він не скомпрометував себе участю у гучних бізнесових оборудках і не був особою публічною. Єдине, що можна було йому закинути, – сімейний зв’язок з Главою Таджикистану та причетність до потенційно великого шматка державної власності. Проте Таджикистан – це суспільство, яке існує за законами кланів, де урядом керує невелика тісно пов’язана між собою група осіб. Тому цілком ймовірно, що Сафаров став жертвою вбивць саме через свої політичні та кланові зв’язки.

Група Geostrategy вважає, що смерть Холмуміна Сафарова також варто розглядати у контексті з іншими знаковими подіями, які відбулися майже одночасно з його вбивством. Так, 12 червня 2012 року Служба зв’язку Таджикистану наказала місцевим Інтернет-провайдерам заблокувати доступ користувачів до новин провідного незалежного агентства країни Азія-Плюс, мотивуючи це нібито технічними проблемами і профілактичними роботами. Незабаром стало відомо, що доступ до сайту Азія-Плюс було заблоковано після появи на ньому коментарів, в яких містилися критичні висловлювання на адресу чинної влади Таджикистану.

Для інформації: в ЗМІ Таджикистану заборонена будь-яка критика президента Емомалі Рахмона та його сім’ї, критика мера Душанбе тощо.

Доступ до сайту було знову відкрито 14 червня 2012 року. І хоча таджицька влада не вперше блокує незалежні новинарні сайти, проте, група Geostrategy вважає, що у цьому випадку збіг у часі згаданих подій невипадковий.

Наступні президентські вибори у Таджикистані мають відбутися у 2013 році. У правлячої еліти країни викликає занепокоєння зростання кількості нових політичних рухів, які наразі проходять процес реєстрації як політичні партії.

Одна з них – Партія молоді Таджикистану, котра має тісні зв’язки з Партією ісламського відродження, що відіграла ключову роль під час громадянської війни у Таджикистані у 1990 році, – може становити серйозну загрозу режиму Рахмона, оскільки її представники є молодими людьми з непохитними релігійними переконаннями. Незважаючи на те, що Таджикистан позиціонує себе світською державою, за останні роки відкриті прояви релігійності в країні значно почастішали, про що можна судити навіть з зовнішнього вигляду перехожих – на вулицях не лише таджицьких сіл, а й столиці, все більшає молодих людей з бородами та дівчат у хиджабах.

Влада Таджикистану вже не раз висловлювала стурбованість з приводу релігійної спрямованості таджицької молоді, створюючи законодавчі перепони для підтримки їх зв’язків із закордонним релігійними групами. Діяльність Партії молоді та Партії ісламського відродження становлять серйозну проблему для режиму Емамолі Рахмона, особливо перед проведенням у 2013 році президентських виборів. Тож не виключено, що вбивство Сафарова дасть офіційному Душанбе підстави радикально діяти проти своїх політичних опонентів.

Крім того, така резонансна подія як вбивство близького родича Президента Таджикистану може бути використана чотирма центрами сили, які мають інструменти для здійснення найбільшого впливу на політичні та економічні процеси в країні. Мова йде про Росію, США, Іран та Китай.

За оцінками аналітиків групи глобальної розвідки Geostrategy, дестабілізація ситуації в Таджикистані може бути використана цими важливим геополітичними акторами для досягнення наступних цілей:

• у 2010 році Сполучені Штати попередньої домовились із керівництвом Таджикистану про розміщення на території цієї країни альтернативної військової бази США, яка має умовну назву «навчально-тренувальний центр». Однак до останнього часу проект фактично зупинився. Отже, можлива внутрішня дестабілізація в Таджикистані спонукатиме керівництво цієї країни до більш активних кроків назустріч США у відкритті військової бази. Її значення особливо зросте після виводу у 2014 році військового контингенту НАТО з прикордонного Афганістану;

• Іран – найважливіший міжнародний партнер для Таджикистану. Маючи спільне культурно-історичне минуле (Президент Ірану Махмуд Ахмадінеджад сказав про що Іран та Таджикистан: дві країни – одна душа), іранська торговельна, політична та культурно-релігійна присутність в Таджикистані не має аналогів з будь-якими іншими країнами світу. У 2011 році Іран став найбільшим іноземним інвестором для Таджикистану, вклавши у різні проекти до 100 мільйонів дол. США. У 2010 році за підтримки іранських компаній у Таджикистані було відкрито гідроелектростанцію «Сангтуда-2», в яку Тегеран вклав близько 180 мільйонів дол. США. На сьогодні завершується будівництво цементного заводу в місті Халтон, загальна вартість цього проекту оцінюється в 500 мільйонів дол. США. Однак послаблення позицій Ірану в 2012 році, зокрема введення проти нього економічних санкцій Європейським Союзом та США, автоматично робить Таджикистан більш вразливим до міжнародних впливів інших держав – у першу чергу Китаю.

• Китай – держава, яка знаходиться в активній фазі збору втрачених у різні часи територій. У 1999 році до Китаю вже відійшло близько 200 квадратних кілометрів території Таджикистану близько річки Марканс. 6 жовтня 2011 року завершився процес передачі Китаю іншої частини таджицької території в районі Східного Паміру загальною площею 1 тисяча 158 квадратних кілометрів. Послаблення міжнародного впливу на Іран, який є союзником Таджикистану, створює сприятливі умови для продовження відторгнення Пекіном таджицьких територій. За оцінками групи глобальної розвідки Geostrategy, реальні обсяги китайських інвестицій в економіку Таджикистану можуть значно перевищувати обсяги іранських інвестицій. Проникнення китайського бізнесу до Таджикистану з кожним роком збільшується.

• Таджикистан для Росії є особливим партнером в регіоні (не тільки тому, що переважна більшість наркотиків з Афганістану, які потрапляють до Росії, перевозяться через Таджикистан). Наявність у Таджикистану спільних кордонів з Афганістаном та Китаєм змушує Москву бути активною, оскільки контроль над Таджикистаном дозволяє Росії утримувати за собою статус дієвого актора в Середньоазійській геополітичній грі. Після перемоги у березні 2012 року Володимира Путіна на президентських виборах увага Кремля до Таджикистану різко зросла. Адже формування до 2018 року Євразійського Союзу неможливе без участі у ньому країн Центральної Азії, які до 1991 року входили до складу СРСР. Тому Володимир Путін буде після подій «арабської весни» і втрати Росією впливу на Сирію, Єгипет, Туніс, Марокко та Лівія буде переорієнтовувати свою увагу з Північної Африки та Близького Сходу на країни Центральної Азії, які, за задумом Кремля, мають увійти до нового союзного утворення.

Висновки

Група Geostrategy вважає, що згадані події формують передумови виникнення безпекової напруги у Таджикистані, які здатні зробити його потенційною «гарячою точкою» в Центральній Азії. Порушення політичної стабільності, що може бути викликано активною діяльністю релігійної та політичної опозиції в країні, в майбутньому може ще більше ускладнитися після виведення американських військ з Афганістану.