Енергетичні переговори між Москвою та Брюсселем: ЄС бореться за Україну

03 Jan, 2013 | |

ПОДІЯ

21 грудня 2012 року було розпочато переговори між ЄС та Газпромом щодо правового статусу російських трубопроводів у Європі. Брюссель намагається знайти дієві важелі впливу, щоб зменшити домінування Росії на своїх енергетичних ринках, просуваючи вперед плани з будівництва газопроводу для поставок в Європу природного газу з Азербайджану. Однак робота ведеться під значним тиском з боку російської сторони. Москва будує стратегію так, щоб залишитися єдиним великим постачальником природного газу до Європи у найближчі десятиліття.

 

АНАЛІЗ СИТУАЦІЇ

Аналітики групи глобальної розвідки Geostrategy уважно стежать за ходом та подіями навколо переговорного процесу, а тому вважають за необхідне зазначити диспозиції, з якими сторони підійшли до обговорення енергетичних питань.

 

Президент Болгарії Росен Плевнєлієв 19 грудня 2012 року оголосив про затримки у реалізації проекті газопроводу Nabucco West ще на шість місяців, зазначивши при цьому, що питання постачання природного газу з Азербайджану як і раніше залишається невизначеним. Ця заява прозвучала напередодні саміту в Брюсселі, в ході якого дипломати мали намір обговорити можливість звільнення проектів Росії Північний та Південний Потоки від антимонопольного законодавства ЄС.

 

Група вважає, що Москва буде наполягати, щоб Брюссель гарантував трубопроводам «Транс-Європейської мережі» статус, який звільнить Північний та Південний Потоки від ключових обмежень Третього енергетичного пакету ЄС, який вступить в силу у березні 2013 року. Нагадаємо, що законодавча база ЄС може вимагати від Росії дозволу, щоб інші країни, такі як Азербайджан, мали доступ цієї трубопровідної мережі для експорту свого газу європейським споживачам. Це означає, що Європейська комісія може законно змусити Газпром віддати контроль над транспортною системою.

 

Конкуренція трубопроводів

 Європейський Союз поки утримується від зміни правового статусу трубопроводів «Північний потік» та «Південний потік», а натомість намагається стимулювати розвиток альтернативної трубопровідної інфраструктури, яка дозволила б диверсифікувати залежність Європи від російського природного газу. ЄС підтримує проекти Nabucco West і Транс-Адріатичний газопровід, які будуть направляти газ з родовища Шах-Деніз II, які розробляються в Азербайджані.

Однак, майбутнє проекту Nabucco West, на думку аналітиків Geostrategy, стає все більш невизначеним. Стало відомо, що два з п'яти акціонерів, які ініціювали проект газопроводу (RWE, Німеччина та MOL, Угорщина) шукають можливість відмовитися від своєї частки в проекті, а третій (BHE Болгарія) натякнув, що може продати значну долю своєї частки Азербайджану.

На противагу цим проектам, російський «Південний потік» буде обслуговувати практично ті ж ринки транзитом природного газу з південних родовищ Астрахані і Надим-Пур-Тазу по дну Чорного моря. Головна мета, яку переслідує Москва, полягає у диверсифікації маршрутів поставок природного газу в обхід України, де триваюча політична напруга загрожує планам Газпрому.

 

Аргументи Росії

Енергетична стратегія Росії в Європі будується так, щоб представити себе єдиним надійним постачальником природного газу, особливо після різкого скорочення його видобутку у районі Північного моря, що спостерігалося наприкінці цього десятиліття. Москва висуває три основні аргументи, чому Європейський Союз повинен зміцнювати свої енергетичні зв'язки з Росією.

 

По-перше, після розробки проекту по прискореному графіку, Москва може гарантувати, що «Південний потік» буде добудовано. Кремль усіма силами підтримував цей газопровід, який географічно розташований набагато далі ніж підтримувані ЄС трубопровідні проекти.
7 грудня 2012 року Газпром оголосив, що завершив усі приготування для будівництва трубопроводу. Цьому кроку передувала інтенсивна кампанії щодо закріплення угод з потенційними транзитними країнами на Балканах, і Москва пропонувала значні знижки на газ та допомогу на розвиток інфраструктури, прагнучи тим самим витиснути проект Nabucco West з пріоритетів Євросоюзу. Парадоксально, але Болгарія, майбутня транзитна країна у проекті Південного потоку, яка отримала чи не найбільш значне стимулювання з боку Росії, також є основним акціонером конкуруючих трубопроводів. Легко здогадатися, що на вимогу Москви, Софія може сприяти затримці розвитку Nabucco West, особливо, посилаючись на можливі екологічні наслідки проекту.

 

По-друге, Росія відреагувала на побоювання, що вона використовує газ для досягнення своїх політичних амбіцій в регіоні - особливо у Центральній Європі. Газпром знав, що зусилля з диверсифікації на своїх основних споживчих ринках може принести для нього значні фінансові збитки, і тому він пропонує суттєві знижки для деяких країн-споживачів, включаючи Німеччину, Іспанію, Італію та Польщу. Намагаючись зберегти частку ринку в Європі, Газпром також почав відходити від своєї звичної практики індексації цін на газ відносно цін на нафту.

 

По-третє, Москва буде підкреслювати труднощі своїх тривалих газових переговорів з Україною. Російсько-українська напруженість була в основі декількох криз поставки природного газу в період між 2006 і 2009 роками. Саме ці епізоди спонукали Європейський Союз шукати шляхи диверсифікації поставок природного газу в обхід Москви. Це, в свою чергу, змусило Кремль до швидкого запуску проектів Північний та Південний потоки в обхід традиційного українського маршруту транзиту.

 

Росія намагатиметься переконати представників ЄС, що немає підстав для виникнення енергетичної кризи у найближчій перспективі. У той же час, Москва підкреслює, що Північний та Південний потоки є єдиними каналами, що в змозі забезпечити стабільні, безперервні і доступні поставки природного газу в Європу.

 

Судячи з усього Саміт, ймовірно, не призведе до серйозних зрушень у енергетичній політиці ЄС. Але Москва спробує використати зустріч в якості відправної точки для переговорів з Європейською комісією щодо часткової реалізації антимонопольної політики, яка почне діяти у березні 2013 року. Зараз важко уявити, як Європейський Союз буде дотримуватися цієї політики, якщо переговори не дадуть результатів.

 

Тим не менш, Брюссель зберігає значні важелі протидії Москві завдяки розвитку системи імпорту значних об’ємів зрідженого природного газу в Європу та інтеграції LNG-терміналів у свою газотранспортну систему. Очевидно, що тиск з обох сторін призведе до того, що в кінцевому підсумку компроміс все-таки буде досягнуто.

 

 

ВИСНОВКИ

Незважаючи на заклопотаність ЄС з приводу домінування Росії у своєму енергетичному секторі, досі ще не були реалізовано діючі схеми диверсифікації поставки природного газу з Каспійського моря в країни Південної і Центральної Європи. Транс-Адріатичний трубопровід і розвиток декількох проектів по імпорту зрідженого природного газу означає, що Європейський Союз все ще може витягнути переговори з Москвою. Попри будь-які агресивні заяви, у Брюсселя залишається фундаментальний інтерес уникнути розриву з Москвою в енергетичних питань. Тому, як свідчать теперішня розстановка сил та заяви уповноважених осіб від обох сторін переговорів, швидких та радикальних змін енергетичної політики Євросоюзу щодо Росії в ході майбутніх переговорів не очікується.

ЦЕ МОЖЕ ВАС ЗАЦІКАВИТИ

Газпром вважає сланцевий газ фантомом

Лена Коларска-Бобінська
Лена Коларска-Бобінська, депутат Європарламенту, член групи від Європейської народної партії

Лена Коларска-Бобінська, євродепутат, член групи від Європейської народної партії, про причетність «Газпрому» до антисланцевої кампанії в Європі:

Україна повинна швидше здійснювати реформи

Ольга ОЛІКЕР
Ольга ОЛІКЕР (Olga Oliker), старший аналітик Центру стратегічних та міжнародних досліджень (Center for Strategic and International Studies)
Профессор

Віце-президент США Джо Байден під час свого останнього візиту в Україну оголосив про наміри США виділити Україні додатково 120 млн. дол. допомоги на проведення економічних реформ та боротьбу із корупцією.

США та Німеччина: триває важкий пошук позиції по Україні

Уільям Дроздяк (William Drozdiak)
Уільям Дроздяк (William Drozdiak), голова Американської Німецької Ради

Уільям Дроздяк (William Drozdiak), голова Американської Німецької Ради